До кінця першої декади грудня 2023 року вітчизняні публічні бібліотеки поповнять 129 тисяч примірників нових надрукованих за майже 34 млн бюджетних гривень книжок. В переліку з 133-х найменувань книжки про війну, історію, мову, традиції, художня література. Видавці та експерти видавничого ринку, з якими поспілкувалася КиївВлада, ефективність такого вкладення бюджетних коштів вважають низькою, бо переконані, що послугами бібліотек зараз мало хто користується. Проте вважають, що друкувати книжки варто, попит на них є, і з часом буде тільки збільшуватися.
Книжки за державні кошти
Як стало відомо KВ з даних публічного модуля аналітики BI.Prozorro, державна установа “Український інститут книги” уклала 133 договори з 55 видавництвами на послуги, пов’язані з підготовкою, виданням та доставкою книжок (замовлено видання 133-х найменувань книжок у кількості 129 тис. примірників на 33,88 млн гривень). Послуги замовили протягом вересня 2023 року так, щоб вони були надані ще до кінця цього року: за більшістю договорів – до 15 листопада та за частиною – до 5 грудня 2023 року. Закупівлі проведені без конкурсів, у системі Prozorro надано тільки звіт про укладені договори.
Значна кількість книжок присвячена військовій тематиці (“Війна і ми”, “Основи мінної безпеки”, “Вбити імперію зла. Росія – вічний ворог України”, “Я тебе… Війна. 100 історій кохання”, “Один на один з ворогом: логіка виживання в окупації”, “Місто-герой Харків. 28 історій незламності”, інші). Є книжки присвячені історії (“Геноцидні війни Леніна-Сталіна-Путіна в Україні”, “160 днів Української Народної Республіки”, “501 факт, який треба знати з історії України”, “Гетьман Сагайдачний – бич Господній московитів”, “Міфи та фейки з Історії України. 33 спростування”, “Герої України. Історична трилогія”, інші) та традиціям нашої країни (“Наші звичаї і традиції”), мистецтву (“Ловці світла: історії українських художників”, “Марія Примаченко. Строката доля”, інші), історії літератури (“Коротка історія української літератури”), мові (“Українська мова. Подорож із Бад Емса до Страсбурга”, “Ручна-Зручна Розмова-путівник жестовою мовою”). Не залишено увагою світ тварин (“Такі, як ми. Про тварин та їхні характери”) і велика кількість творів художньої літератури.
В списку авторів як письменники “зі стажем”, так і нові імена. Серед них Петро Ященко, Катерина Міхаліцина, Катерина Єгорушкіна, Галина Ткачук, Марина Павленко, Ольга Телипська, Петро Кралюк, Дар’я Бура, Володимир Лис та інші.
Український інститут книги здійснює свою діяльність, у тому числі видання книжок, в рамках реалізації програми “Забезпечення діяльності Українського інституту книги, підтримка книговидавничої справи та популяризація української літератури у світі”, яка фінансується з коштів державного бюджету.
У минулому, 2022 році у зв’язку з оголошенням воєнного стану і тим, що видатки держбюджету на забезпеченні діяльності зазначеної державної установи були скорочені, підготовка, видання та доставка книжок інститутом не здійснювалася. Проте у 2023 року, як повідомили KВ у Українському інституті книги, ними було оголошено та проведено мистецький конкурс культурно-мистецьких проектів, за результатами якого і були укладені зазначені вище договори на видання книжок.
Щодо критеріїв відбору книжок до друку в інституті не дали чіткої відповіді, тільки послалися на пункти 4-6 розділу ІІІ Порядку організації та проведення мистецьких конкурсів культурно-мистецьких проєктів, спрямованих на підтримку книговидавничої справи та промоції читання.
Також в Українському інституті книги KВ запевнили, що всі надруковані за вищезазначеними договорами книжки будуть виконавцями доставлені на безоплатній основі до обласних бібліотек, які відповідають за подальшу передачу книг місцевим бібліотекам.
“Будь-які комерційні права виконавця реалізуються ним поза межами укладених договорів з Інститутом. Так, відповідно до договору про надання послуг виконавець має право здійснювати додрук та розповсюдження книжкових видань після виконання умов договору в повному обсязі та підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг”, – пояснили в Українському інституті книги.
Чи є життя в публічних бібліотеках
З опитаних KВ представників українського видавничого ринку, всі переконані, що видавати книжки, в тому числі за бюджетний кошт, сьогодні потрібно. Але поширення цих книжок через бібліотеки на сьогодні є малоефективне.
“Витрачати кошти на друк книжок сьогодні потрібно. Чим більше, тим краще. Звісно, у межах розумного і з урахуванням того, що кошти найперше йдуть на військо. Та якщо не підтримувати друкування книжок, справи будуть кепські. Вважаю, що всі книжки треба, в першу чергу, продавати. Бібліотеки – це вже вторинний ринок. І в Україні вони не реформовані такою ж мірою, як наш суд і прокуратура. Вкладати гроші в бібліотеки потрібно тільки з розумінням цілі. Якщо ми хочемо, щоб це були кладовки, забиті до стелі книжками, за якими ніхто не приходить, то можна вкладати кошти в бібліотеки. І інакше не буде, адже поки що в Українському інституті книги немає концепції щодо реформування бібліотек”, – переконаний директор всеукраїнського рейтингу “Книжка року” Костянтин Родик.
Цікавим спостереженнями поділився з KВ співзасновник одного зі столичних видавництв, який побажав залишитися неназваним. Він зазначив, що протягом останніх років люди майже повністю перестали ходити до бібліотек.
“В бібліотеках люди дуже мало що читають. Років сім-десять тому ми розсилали наші книги по столичним бібліотекам, ми їх просто дарували. Тоді люди частіше відвідували ці заклади. А потім попит на послуги бібліотек впав, і ми припинили співпрацю. Але люди не припинили читати. Просто зараз віддають перевагу купуванню книжок”, – зазначив він в розмові з KВ.
Деякі учасники українського видавничого ринку переконані, що видавництво книжок за бюджетний кошт повинно бути частиною інформаційної політики держави і використовуватися, наприклад, для того щоб витіснити радянську літературу або сформувати уявлення про український народ та його культуру на міжнародному рівні.
“Безумовно, витрачати бюджетні кошти на друк книжок необхідно. На все, що стосується інформаційної політики, потрібно витрачати кошти. Я думаю, що державні кошти, оскільки їх обмаль, треба витрачати на літературу часу. В першу чергу про те, що відбувається зараз, та на історичну літературу. Також на художню літературу українських авторів для наших школярів, яка повинна витіснити з шкільних бібліотек радянські книжки. Загалом книжки, надруковані за бюджетні кошти, на мою думку, потрібно розповсюджувати безкоштовно, але не тільки через бібліотеки. Є багато людей, які потребують таких книжок, наприклад, військові на фронті та в госпіталях, українська діаспора, у тому числі нова. Книжки можна передавати через посольства та інші українські заклади. Також книжки українських авторів про сучасність, які перекладаються англійською, німецькою, польською, повинні з’явитися в інших країнах шляхом розсилки журналістам, політикам”, – зазначив в коментарі KВ директор харківського видавництва “Фоліо” Олександр Красовицький.
Книгодрукування в Україні
Державна влада в теорії, звісно, повинна оперативно реагувати на виклики часу, а виконавці державних програм так само оперативно переорієнтовувати і реалізовувати бюджетні замовлення там, де на них буде найбільший попит. Але це в теорії, на практиці державний механізм не є настільки гнучким, як ринок вітчизняного книгодрукування, який з початку повномасштабного вторгнення росії на Україну змінився кардинально.
“До 2022 року російською мовою друкувалося приблизно 70% книг, тому що цією мовою більше купувалося. І це не лише у якомусь конкретному видавництві, це дані найбільших типографій. У моєму видавничому домі видавалися деякі книги двомовні, тобто були тиражі і українською, і російською мовою. Книги ідентичні по ціні і всім характеристикам. В таких випадках з 10 проданих книг лише одна була українською, а девʼять російською. Після початку великої війни російська мова відходить в небуття. Зараз українською друкується не менше 90% книг. Відбувається українізація книги і взагалі суспільства”, – повідомив KВ один зі столичних видавців.
Костянтин Родик нагадав, що 4 з 5 найбільших видавництв України знаходяться у Харкові і, коли місто активно обстрілювали, постраждали склади, редакційні приміщення, багато хто виїхав і на якийсь час цей найбільший сегмент видавців української книжки завмер.
“Проте з початку цього року ситуація дуже змінилась. Книжок почало друкуватись набагато більше, ніж минулого року. Можемо спостерігати, що приблизно раз на місяць в Україні відкривається новий книжковий магазин. А це означає, що книжки активно купують. Зрозуміло, що у тій ситуації, яка склалась, друкувати великі наклади видавцям не випадає. Тиражі книжок, які друкуються зараз, трохи менші за ті, що друкували у 2021 році. Наприклад, якщо було 3 тисячі, стало – 2. Якщо говорити про зміну тематики – я б не сказав, що вона суттєво змінилась. Тема війни не нова”, – поділився своїми спостереженнями з KВ Костянтин Родик.
“Український ринок книги до повномасштабного вторгнення – це приблизно 50% книжок походженням з рф і вони нікуди не зникли в перші місяці війни. Вони продовжували знаходитись на ринку і дуже на нього впливали. Навіть зараз вони продаються, але здебільшого не ті, які надруковані в росії, а ті, які надруковані українськими “піратами” і продаються через інтернет-майданчики. Поступово їх вплив на книжковий ринок зменшується, але вони досі на нього впливають”, – підмітив у розмові з KВ Олександр Красовицький і зазначив, що основною зміною на книжковому ринку був перехід абсолютної більшості покупців і читачів книжок на українську мову.
“Цей процес продовжується і за різними дослідженнями сьогодні українською читають приблизно 80%. Що стосується жанрів – безумовно зросла доля класики, в першу чергу української, а саме класиків 20-30-х років ХХ століття. Також більше почали читати історичну літературу, в першу чергу українську, а не світову. В цілому здається, що Україна, як і останні кілька років, є країною, яка дуже швидко погоджується зі світовими тенденціями, тобто український ринок є майже калькою європейського”, – переконаний Олександр Красовицький.
Цікаво те, що про глобальні зміни у пріоритетах читача і суттєвий спад через війну, що відбувся на українському видавничому ринку, видавці говорять досить спокійно і оптимістично, навіть прогнозують підйом ринку в короткостроковій перспективі.
“На ринок суттєво вплинуло зменшення у цілому кількості читачів в Україні, адже багато людей виїхало за кордон. Плюс багатьом читачам на півночі і на сході нашої країни зараз не до книжок. Але до закриття видавництва справа не доходить. Наш бізнес вже навчений, ми вже були в стресових ситуаціях – на ринок дуже сильно вплинула економічна криза 2008-2009 років, початок 2014 року, ковід. Звичайно, з нинішньою ситуацією це не співмірно, але є вже якийсь алгоритм дій і розуміння, що після різкого спаду через рік-два буде підйом. Власне на 2024-2025 роки очікуємо підйом на ринку, якщо, звичайно, не буде якихось глобальних змін у гіршу сторону в Україні. Наразі цей підйом вже починається, він на ранній стадії”, – поділився своїми очікуваннями з KВ співзасновник одного зі столичних видавництв.
За даними Національної бібліотеки України, протягом 2022 року в Україні послугами бібліотек скористалися 8402,1 тис. осіб, з яких 2179,0 тис. осіб – діти до 15 років і 3741,6 тис. осіб – люди старші за 22 роки. У 2021 році – 11014,0 тис. осіб, у 2020 році – 11300,3 тис.осіб.
Згідно з даними аналітичної системи Youcontrol, “Український інститут книги” зареєстровано в 2017 році, засновником є Міністерство культури та інформаційної політики України. Основний вид діяльності – регулювання у сферах охорони здоров’я, освіти, культури та інших соціальних сферах, крім обов’язкового соціального страхування. Від грудня 2018 року Український інститут книги очолює Олександра Коваль, яка раніше була президентом ГО “Форум видавців”.
Український інститут книги покликаний формувати державну політику у книжковій галузі, провадити промоцію книгочитання в Україні, підтримувати книговидавничу справу, стимулювати перекладацьку діяльність, популяризувати українську літературу за кордоном.
Фото: Укрінформ, День та Детектор Медіа
