У столичному ліцеї “Наукова зміна” пройшла освітня рольова гра “Модель ООН” – рольова гра, в ході якої імітується засідання різних органів системи ООН. Її учасники виступають в ролі дипломатів, відтворюючи роботу Організації з дотриманням реальних правил процедури. Вони представляють різні країни і беруть участь в обговоренні питань, які стоять на порядку денному в ООН.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
За рахунок імітації діяльності ООН, на прикладі роботи різних органів організації, учасники дізнаються про проблеми в різних регіонах світу та шляхи їх вирішення. Щорічно проходять сотні Моделей ООН у всьому світі.
Під час конференції старшокласники столичних шкіл мали змогу дискутувати на різні теми, робити політичні заяви, створювати резолюції тощо. Кожен міг вибрати роботу в певному комітеті: від конфліктної та непередбачуваної Ради Безпеки до рівноправної та справедливої Ради з Прав Людини.
А країн взагалі було стільки, що хоч лопатою греби – майже всі 193 члени ООН. Але, як то кажуть, війна війною, а обід за розкладом, тому скрупульозна робота комітетів розчинялася смачними кава-брейками та цікавими тренінгами від провідних соціальних діячів.
Таким чином, за два дні кропіткої праці учасниками було прийнято 5 конструктивних резолюцій, які повністю задовольняють потреби країн-учасників та переслідують одну важливу ціль – єдність заради миру.
До того ж, важливим є те, що школярі та студенти, які будуть відстоювати гідність нашої країни, здобули невичерпний багаж знань та надзвичайно корисні лідерські якості, навчились вести палкі дебати та знаходити конструктивні рішення.
А тепер на секунду повернімося у звичайну загальноосвітню школу або навіть престижний ліцей. Тут усе по-інакшому: замість необхідних практичних навичок школярі здобувають абсолютно непотрібні теоретичні знання, які без застосування просто “кануть у Лету”.
Згинаючись під ярмом домашніх завдань, бідні “мученики” фізично не мають змоги саморозвиватися – і сходять зі шляху становлення елітою, перетворюючись на дилетантів. А такий процес – це деградація нації.
До речі, нова освітня реформа передбачає підвищення кількості класів ще на один. Тобто, безглуздої теорії стає ще більше. Тому виникає просте запитання: куди ми котимось?
Найцікавіше те, що тут навіть не потрібне втручання влади, якій до цього і так немає діла. Кожний навчальний заклад самостійно може організувати будь-якого роду захід, запросивши небайдужих до цього людей. Тим більше, що у омріяній Європі, у яку ми всі так прагнемо потрапити, така практика є загальновживаною.
Отже, мені та всім іншим завзятим школярам хочеться сподіватись, що у близькому майбутньому щось все-таки зміниться. І пам’ятайте: країну можна змінити лише через освіту.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Фото: Регіональна модель ООН
