Від жахів перебування московитів в окупованих містах Київщини здригнувся увесь світ. Поки російська наволоч катувала та вбивала мирних жителів, руйнувала їх будинки в Бучі, Ірпені, Гостомелі, Іванкові та інших населених пунктах, Згурівська громада стала сильним плечем для сусідів, мужньо допомагаючи ЗСУ, морально б’ючи окупанта, не даючи йому жодного шансу дізнатися важливу інформацію про пересування чи дислокацію наших козаків. Згурівка приймала біженців, допомагала нашим військовим, вирішувала гуманітарні питання. Про те, як живе Згурівщина з 24 лютого до сьогодні в інтерв’ю КВ розповів депутат Згурівської селищної ради, “свободівець” Євген Чубук.
KВ Як оборонялась Згурівщина? Коли пролунав перший постріл?
Євген Чубук: Згурівщина з перших годин війни перейшла на рейки воєнного часу. В перший же день була сформована територіальна оборона. Через декілька годин після повномасштабного військового вторгнення російської федерації на Згурівщині вже кожен знав свою роль в обороні рідного краю. Військова адміністрація, органи влади, військові, бізнес, волонтери були в тісній координації. Для потреб військових надавалася уся необхідна допомога та підтримка.
Ми почули війну, як тільки рашисти увійшли в Новий Биків – село, що межує з нашою громадою.
KВ: Які населенні пункти постраждали? Які масштаби руйнувань?
Євген Чубук: Дякувати Богу та нашим захисникам, жоден із населених пунктів Згурівської ОТГ не зазнав серйозних руйнувань. Були поодинокі спроби обстрілювати населені пункти на рубежі громади. Постраждали декілька житлових та господарських будівель в одному селі. Але найголовніше, що все обійшлося без постраждалих та жертв. Разом із тим наші козаки на кожну таку провокацію давали оперативну, потужну та адекватну відповідь, яка втихомирювала окупантів на декілька днів. А деяких – назавжди.
KВ: Чи є загиблі серед цивільних?
Євген Чубук: Як я вже зазначав, Господь оберігав і вірю що й досі оберігає нашу громаду та її жителів. Від військових дій жоден наш земляк на території громади не постраждав. Щиро сподіваюся, що так і буде.
KВ: Як діє місцева влада, чи виїхала?
Євген Чубук: Всі залишилися на своїх місцях та одразу ж включилися в роботу. А її було надзвичайно багато: матеріальне забезпечення військових, харчування, укріплення населених пунктів, вирішення найрізноманітніших гуманітарних питань, забезпечення продовольчої безпеки громади, розміщення внутрішньо переміщених осіб і т.д. Мушу зазначити, що все робилося досить оперативно, максимально делікатно та результативно.
KВ: Чи багато виїхало місцевих жителів? Чи проводились евакуації?
Євген Чубук: Я не маю точних даних, але переконаний, що виїхало зовсім небагато. Звичайно ж це лише жінки та діти. Фактично всі залишилися вдома. Жодних евакуаційних заходів не проводилося. Та і в них не було потреби.
KВ: Яка ситуація з продуктами, ліками?
Євген Чубук: Ситуація з товарами першої необхідності була дещо напружена в перші тижні війни. Але у нас ніхто не голодував. Єдиний у громаді хлібзавод працював понад своїх потужностей у декілька змін аби забезпечити хлібом не лише жителів Згурівщини, а й населені пункти сусідніх громад, які до війни споживали хліб із київськи пекарнь. Були деякі проблеми із інгредієнтами, але вони вирішувалися оперативно: зерном та борошном забезпечували фермери. Був період, коли фактично полиці в аптеках були пусті. Але найбільш важливі ліки діставали через волонтерів, закуповували в столиці та й по всій Україні. Загалом усі гуманітарні питання вирішувалися й вирішуються швидко та результативно.
KВ: Як працюють лікарні, швидкі, чи є комунікації та зв’язок?
Євген Чубук: Медичні заклади громади із першого дня війни працюють у штатному режимі, а всі жителі мають безперешкодний доступ до медичних послуг. Варто зазначити, що Згурівська лікарня приймає та надає медичні послуги для всіх тимчасово переміщених осіб, що зазнали поранень та катувань у сусідніх населених пунктах, що були під тимчасовою окупацією російських терористичних військ. Користуючись нагодою хочу подякувати нашим лікарям за самовіддану працю.
Перебоїв зі зв’язком практично не було. Мали місце деякі невеликі технічні збої в одного мобільного оператора, але вони досить швидко були вирішені. Увесь час було світло, газ, вода. Дефіцитним залишається пальне. Але це не критично. Люди навчилися економити, ділитися, купувати принагідно в інших громадах.
KВ: Яка станом на зараз ситуація по Згурівщині? У яких населених пунктах складно, де ситуація більш позитивна?
Євген Чубук: Наразі ситуація у Згурівській ОТГ залишається спокійною та абсолютно контрольованою. Працюють всі служби та об’єкти критичної інфраструктури. Є досить непогана координація військових, влади, волонтерів, рятувальників, силовиків, керівників агропідприємств та підприємців. Працює бізнес, є робота, сплачуються податки. Всі активно допомагають військовим. У будь-яких питаннях.
KВ: Розкажіть про ліквідацію диверсантів, місцевих мародерів, зрадників.
Євген Чубук: Боїв із диверсійними групами на території нашої громади не було. Думаю передусім через непогано налагоджену лінію захисту, через яку і миша непоміченою не може проскочити. Щодо мародерів та зрадників, то їх у нас впринципі не було. Хоча насправді розуміємо, що не було сприятливих обставин, аби вони проявилися. В основному увага була зосереджена на виявленні осіб, що стали колаборантами та підтримували ворога на тимчасово окупованих територіях.
KВ: Ваша особиста історія: чим займаєтесь в громаді наразі? Як діяли, коли вперше побачили москаля?
Євген Чубук: Я намагався бути максимально корисним для громади та наших воїнів. З першого дня виконував і виконую деякі волонтерські функції, разом із іншими волонтерами намагаюся забезпечити всім необхідним наших воїнів: від продуктів харчування, маскувальних сіток до засобів захисту та деяких специфічних речей військового спрямування. Крім того, ми займаємося вирішенням гуманітарних питань для цивільних. Ще одна функція, яку я ситуативно почав виконувати з перших годин війни – інформаційна. Намагаюся максимально системно й оперативно інформувати земляків про ситуацію в громаді, державі, звертаю увагу на важливі та актуальні питання.
Хочу подякувати усім небайдужим землякам, які зробили свій внесок у майбутню перемогу. Я глибоко переконаний, що наша згуртованість дала колосальні результати. І для захисту громади, і для допомоги ЗСУ та Силам Оборони. Те, як не дуже чисельна Згурівщина допомагала війську та тим, хто опинився у тяжких життєвих обставинах – приклад для багатьох громад. Наша єдність, працьовитість, невтомність та незламність надихала і надихає військових. Я не раз чув, що ми є той тил, про який лише можна мріяти. І тому секрет нашого успіху, в тому секрет, чому ми перемагаємо чисельнішого ворога. Наші воїни надихаються нашою підтримкою, а ми – їхнім бойовим духом, звитягою і героїзмом.
КВ: Як можете оцінити втрати/жертв/руйнування серед цивільних та інфраструктури?.
Євген Чубук: Як я вже зазначив, серйозних руйнувань через військові дії на території нашої громади не було. Було пошкоджено декілька домогосподарств. Слава Богу! Але найголовніше, що всі цілі та живі. Все пошкоджене відремонтуємо, а частково зруйноване – відбудуємо. Головне – життя людей.
КВ: Поділіться якоюсь веселою історією зі Згурівщини та розкажіть про місцевих партизанів.
Євген Чубук: Цікавим виявилося уміння наших людей адаптуватися до нових обставин: ми всі разом навчилися правильно передавати інформацію, кодувати назви населених пунктів, зберігати інформаційну тишу, коли це потрібно. Загалом ми навчилися максимально допомагати ЗСУ, бити окупанта та не давати останньому жодного шансу дізнатися важливу інформацію про пересування чи дислокацію наших козаків. У результаті хлопці постійно кошмарили московитів, системно тримали в напрузі, завдавали серйозних втрат, а ворог не міг зібратися та навіть зрозуміти: хто, як і звідки.
Як результат, бойовий дух окупаційних військ, які дислокувалися неподалік був вкрай низьким. Ми знали, що і солдати, і офіцери часто дезертирують, намагаються потрапити у свій глибокий тил, шпиталі або писали рапорти, аби повернутися в росію. Все це стало результатом злагодженої співпраці населення та військових. Окупанти ще й кроку не встигли зробити, як ми вже про нього знали.
Загалом нині вже можна стверджувати, що росія прорахувалася і розпочала війну проти народу, який вміє захистити себе та свою Богом дану землю. Ми дали зрозуміти, що будемо захищати своє до останнього, а той, хто до нас прийшов із мечем, від меча й загине!
КВ: Як можете оцінити моральний дух місцевих?
Євген Чубук: Моральний дух жителів Згурівщини був і залишається максимально високим. Воїни, які несли службу в різних місцях України дуже гостро звертали на це увагу. Їх дивувала і водночас неабияк надихала наша згуртованість. Так, були моменти, коли ми не знали, що буде завтра. Так, були гарячі дні та ночі. Було дуже багато безсонних ночей. Але ми й на мить не переставали вірити в ЗСУ, підтримувати усім можливим та неможливим наших хлопців. Ми невтомно працювали задля перемоги і не давали собі шансу втомитися чи розклеїтися. Ми були і залишаємося міцним монолітом. І поки буде так – ми непереборна сила!
Тримаймося купи, земляки! Лише так переможемо! Слава Україні та нашим Героям!
Фото: Євген Чубук
