Олександр Дмітрієв (позивний “Тихоход”), лідер проєкту “ОЧІ”, впевнений, що виробництво нових ефективних дронів має базуватись на взаємодії (синергії) фахових військових, бо саме вони будуть використовувати БПЛА на полі бою, та фахових цивільних, які мають творчий підхід до реалізації та втілення задач. В гонитві технологій, якою є нинішня війна, розв’язана російською федерацією проти України та всього цивілізованого світу, переможе той, хто зможе бути на крок-два-три попереду ворога і зуміє масштабувати промислове виробництво дронів, забезпечити технічну та кадрову складові.
Про це Олександр Дмітрієв “Тихоход” розповів в інтерв’ю KВ.
KВ: Що являє собою проєкт “ОЧІ”? Як він працює? Це суто волонтерська історія, чи вже реалізована державою?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Проєкт “ОЧІ” – це реалізований задум, який був запропонований Командувачу сухопутних військ України Олександру Сирському та Міністру оборони України [Олексію Резнікову] ще під час оборони Київщини. Ціль проєкту – збільшити можливості ЗСУ та сил оборони України в боротьбі з ворогом завдяки новим технічним та раціональним перевагам розвідки дронами.
KВ: Як “ОЧІ” поєднуються з іншими системами, з якими працює ЗСУ? І, якщо про це можна розповідати, то з якими (“Дзвін”, “Кропива”, “ОЧІ”, “Дельта”)?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: “ОЧІ” – це система, яка відкрила багато можливостей для наповнення всіх систем, що використовуються в ЗСУ, достовірною та актуальною інформацією. Там, де у нас все гаразд, ми маємо потужний успіх, впевненість і діємо на випередження – в режимі реального часу. Ви ж бачили відоси, як ЗСУ розбивають колони ворожої техніки? Ось результати поєднання.
KВ: Насувається зима. Як “ОЧІ” допомагають нашим бійцям воювати в умовах дощів, холодів і інших традиційних кліматичних неприємностей?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: На жаль, це вже не перша зима в цій війні. Наші пілоти, звісно, пристосовуються до обставин, в тому числі, погодних умов. Додаткове оснащення, обладнання, теплий одяг та багато необхідних дрібниць надаються державою та волонтерами, за що їм моя величезна вдячність!
KВ: Скільки нам треба операторів дронів – загалом і за напрямками? Який дефіцит і як його оперативно задовольняти?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Пілотів з якісною підготовкою треба багато. Причому пілотів розвідувальних безпілотників, ударних безпілотних дронів та дронів-камікадзе. Безпілотники нам допомагають нищити ворога дистанційно і точно. І чим більше продуктивних пілотів, тим ближче ми до перемоги.
KВ: Зараз у МОУ нова команда – новий міністр, нові заступники. Якщо коректно, чи можете порівняти попередню команду Олексія Резнікова та нинішню команду Рустема Умерова?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Маю одразу зазначити, що я спілкуюсь з вами як радник командувача Сухопутних військ ЗСУ. Історія зі змінами в Міноборони потребує окремої розмови і я не думаю, що прямо зараз ця розмова на часі.
Маю зауважити що у військову справу я пішов не через якусь конкретну команду. Справжні люди згуртувались навколо необхідності боронити нашу країну. Ці люди і є нашою командою. У нас у всіх є виклик – війна, і ми долаємо його з огляду на ніші можливості та досвід. В команду проєкту ми залучаємо людей виключно за їхніми фаховими здібностями.
Коли вперше потрапив в Штаб оборони Київщини наприкінці лютого 2022 року, мета була зрозуміла – захистити країну. Як і багато громадян, які раніше займались цивільними справами, зараз я займаюсь тільки цим.
Зараз конкретно займаюсь напрямком – “ОЧІ”. Команда МОУ змінилась, задачі – не змінились. Задач стало ще більше, вони постійно ускладнюються. Працюємо далі.
KВ: Ви казали стосовно вашої сфери відповідальності – дрони, повітряна розвідка тощо – що ми беремо не кількістю, а якістю технічних засобів. Але кількість, тим більш на війні, має велике значення.
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: З позитивного скажу, що вже в Україні збільшено виробництво у невеликої кількості потужних виробників.
Якщо мова взагалі про безпілотники, то ми вже маємо сумний досвід неякісних, цивільних та не пристосованих для війни дронів, які втрачаються дуже швидко. Без назви конкретних моделей наведу приклад: була закуплена певна кількість безпілотників різних моделей, які було втрачено майже за місяць, виключно через те, що технічно ці дрони були цивільними та ще і “сирими”.
Зараз це питання вирішується. Підхід “дамо країні вугілля дрібного, але багато” – не дасть нам переваги.
Втрачений дрон – не просто втрата одиниці техніки, та грошей, що на неї витрачені. Втрачений дрон – це невиконане бойове завдання, що ланцюжком може призвести до подальших втрат: життя людей або втрат техніки. Бо коли військовий втрачає очі, а безпілотники – це саме очі, він втрачає можливість ефективно воювати та взаємодіяти. Коли немає очей – немає прогнозованості та результативності.
Тобто втрата дрона – це втрата очей для піхоти, артилерії, мотопіхотних частин. А це унеможливлює ведення певних бойових дій, спричиняє наші втрати і потенційно – програш на полі бою.
Тобто ми можемо втратити тисячу неефективних дронів і нічого не отримати. А можемо десятками ефективних дронів досягти великих результатів. І це далеко не питання грошей і їхніх витрат. Це питання, щоб кількість переростала у якість.
KВ: Та все ж кількість теж має значення. На думку фахівців, присутніх в публічному полі, Україна втратила перевагу в дронах, яку ми мали ще на початку повномасштабного вторгнення росії. Найбільш поширені судження, що ворог вже має перевагу, або ми ще тримаємо баланс. З вашої позиції, як є зараз і чи рухаємось ми в напрямку отримання переваги в БПЛА?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Це динамічна історія, тут немає і не може бути нічого статичного. Питання в кількості якісних засобів, бо якість дрона впливає на виконання бойових завдань.
Ми маємо розуміти, що цивільний дрон не призначений для військового використання. Якщо ж ми додаємо до дрона певні елементи, додаткові засоби, що вплинуть на спроможність цього БПЛА – це інше питання. Прикладом є переробка звичайних та агро та інших дронів, які фахівці переналаштовують на виконання бойових завдань.
Війна РЕБів дуже впливає на еволюцію військового комплектування дронів, бо звичайні цивільні дрони в умовах перенасиченої радіоелектронної боротьби миттєво перетворюються на брухт. Якщо метою є потужний ефект, нам потрібні не тільки дрони-дрони-дрони, а постійне удосконалення – софтвер, хардвер, інженерні рішення тощо.
KВ: Цим в Україні, наскільки відомо, займаються сотні команд – купа різноманітних рішень, постійні удосконалення, нові системи. Тобто, працюють сотні технічних, іноді науково-технічних виробничих лабораторій. Але інша сторона процесу – масштабування, яке вимагає наявності якоїсь обмеженої лінійки різних дронів, що виробляються в достатній – умовно достатній – кількості. Що у нас з масштабуванням – промисловим виробництвом?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: В промисловому виробництві є дві важливі складові – фінансова (достатня кількість грошей) і фахова (достатня кількість експертизи, спеціалістів, команд). У нас, на жаль, велика кількість дронів – допущених до експлуатації чи інших – виробляється вкрай малими партіями. Наприклад, 20 простих дронів типу FPV на місяць, це вкрай мала потужність навіть для забезпечення однієї пілотної групи. На жаль це перетворюється на “контактний зоопарк”, а не на розвиток ВПК.
Якби це було щось краще “шахедів”, складних дронів, то це ще прийнятно. А такі мізери – вони не стільки розв’язують проблеми, скільки додають нових. Бо оператор БПЛА засвоює роботу з певними моделями, і не повинен постійно перевчатись і адаптуватись до якихось нових чи умовно нових модифікацій.
Особливо зважаючи на те, що згаданих стандартизованих FPV-дронів нам потрібні сотні тисяч на місяць, як і боєприпасів до них.
KВ: Уточню. Лунають оцінки, що тільки FPV-дронів для ефективної боротьби з окупантами ЗСУ потрібно приблизно 200 тисяч штук на місяць. Це коректна оцінка?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Треба 200 тисяч, треба більше. На війні завжди треба більше.
Але давайте подивимось під кутом використання: ось ми маємо стабільно 200 тисяч FPV-дронів кожного місяця. А скільки треба операторів? Скільки одна пілотна група запускає дронів на день? Скільки треба дронів на одну ціль? Це ж все рахується, це чиста математика, а не умовні 200 тисяч чи мільйон дронів. Це як з будь-якими іншими боєприпасами.
KВ: Оскільки це математика, то яке розв’язання цієї складної задачі?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Збільшення закупівлі, виробництва технічних засобів і комплектуючих, навчання військових фахівців, більш глибока військова підготовка та освіта, узагальнення військового досвіду – це робиться та нарощується.
Збільшення зрілих серійних виробництв з багатотисячною виробничою спроможністю військових безпілотних комплексів.
Набуття спроможності певних систем відбувається постійно та безперервно. Це також змагання з ворогом, яке ніколи не зупиняється.
В цій гонитві проявляються наші відмінності від орків, тобто від росіян.
KВ: Які конкретно?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: В росії – монархія. Єдиний авторитарний центр, який вирішує – і всі виконують. Як виконують – то вже окреме питання. Та росіяни в своїй системі можуть дати “вугілля багато ” – “шахеди”, “ланцети”, але вони не дуже здатні до швидкого технологічного прогресу. Всю свою історію вони клонують чи крадуть технології.
Як відбувається у нас: каже, наприклад, військовий фахівець, що треба зробити мільйон дронів конкретного спроможного виробника за державний кошт, назвемо їх “кравчучками”. Але так не відбудеться, бо миттєво з’являться “експерти”, “антикорупціонери”, великі антимонопольники чи ще хтось. Почнеться публічна дискусія з явними ознаками охлократії – і процес починає гальмувати. А в монархії хіба хтось пискнув, що фінансують “ланцети”, а не щось інше? Ні. Звісно що там стадо тренованих орків. Але нам дійсно не вистачає захисту рішень та тих, хто їх ухвалює.
Я веду до того, що певні рішення та оцінку спроможності з фокусуванням на тому чи іншому виробництві має ухвалювати виключно військове керівництво – жорстко, конкретно, доказово. Бо саме військовим потім з цим жити та воювати.
І саме тут полягає розв’язання питання промислового масштабування, а не нескінченних експериментів з новими моделями. Бо одна пілотна група в середньому на день випускає десятки дронів – це орієнтовно. Скільки в ЗСУ пілотних груп чи рот?
KВ: Я не можу це знати. Скільки, якщо це не військова таємниця?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Овердофіга! Дуже багато пілотів, які можуть використовувати FPV і інші дрони.
Чому зараз кажуть, що “мавік” – бог розвідки? Тому що їх багато виробляється і тому що вони типові, що означає, в тому числі, однаковість підготовки, керування, ремонту та інших процесів. І, що важливіше, це означає прогнозованість результату, який дають “мавіки”.
Але “мавіками” вирішується далеко не всі задачі. Уявіть, що у нас були б тільки дрони найбільш поширених модифікацій.
KВ: Що було б в такому випадку?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Як каже один мій близький друг-військовий, “костиль”: нам потрібні потужні та дорослі виробництва, які втілюють інновації що забезпечать потреби виконання конкретних завдань, в першу чергу, враховуючи військову думку – з реальною експертизою військових, інженерів, цивільних фахівців. Це має бути синергія, а не монополія цивільних чи військових.
Бо в випадку монополії цивільних технологій ми отримаємо провал на фронті через неврахування воєнних реалій. Якщо ж монополія буде у військових науковців, то матимемо або консервативні підходи (бо так звикли й крапка), чи навпаки – не втілені фантазії. Вся експертиза зараз на фронті а не в гіпотетичних теоріях чи уяві!
Наприклад, вимоги від військових до деяких дронів чи роботизованих платформ написані як до “Зірки смерті” (суперзброя з серіалу “Зоряні війни”, – KВ), типу: “Хочу мишкою вбивати орків”. А цивільні кажуть: “О! Супердрон! Давайте, зробимо 20 штук по сто мільйонів кожен”.
Не всі військові та цивільні розробники насправді розуміють, що, крім розробки цих супердронів, потрібні логістика, навчання, комплектуючі, ремонти, інтеграція в наявні системи тощо. І це може стати економічно невигідним.
Бо, як би цинічно це не звучало, рентабельність ураження ворога теж прораховується. Дивно буде нищити тисячу доларів ворога мільйоном з нашого боку.
KВ: Наскільки ми просунулись за більш ніж півтора року саме цим шляхом, про який ви кажете?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: На жаль, ще не дуже. В Україні вже є зрілі виробництва, які виробляють необхідні моделі.
Але тут треба мати сталеві яйця, щоб сказати: “Я витрачу мільярд на саме це”, і щоб ніхто не прийшов і не почав розповідати, що ми витрачаємо на щось не те.
Маємо рухатись цим напрямком – розумна монополія військових в сінергії з цивільними фахівцями на розробку та промислове виробництво БПЛА та платформ. І важливо, що керувати цими процесами мають саме військові з багаторівневим досвідом, а не цивільні непрофільні фахівці, якими б вони не були патріотичними й вмотивованими.
KВ: В цьому контексті запитання. Люди, що безпосередньо займаються виробництвом і обслуговуванням дронів, інколи висловлюють думку, що у нас досі немає єдиної державної політики в цій сфері. Мається на увазі, що, наприклад, у ССО ЗСУ своє бачення, а у ГУР МОУ – своє бачення, і скільки груп – стільки й бачень.
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Не підтверджую цю думку. Є запити на різні моделі, модифікації тощо. ЗСУ – це колосальний організм, де у різних родах військ можуть бути різні запити. Ніколи я не чув, щоб хтось казав, що є якась панацея і потрібен тільки той чи інший дрон. Кожен використовує те, що допомагає йому найбільш якісно та ефективно виконувати завдання – в повітрі, на морі, на суші.
Це як з кулями чи снарядами – є різні калібри і в кожного калібру своє призначення. І ніхто ніде й ніколи не буде говорити, що усім усюди потрібен тільки один калібр, а інші не потрібні.
Бо у нас же конкуренція не в моделях дронів, а хто більш ефективно окупантів валить.
KВ: Так, це має стати нашим національним видом спорту навіть після нашої перемоги.
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: До речі, є багато гостросюжетних відео, де орки далеко літають, у воду стрибають. Подумаю, щоб надати цим відосам саме спортивного забарвлення.
KВ: Є важлива особливість – такої війни в історії ніколи не було. То ж ми не можемо спиратись на наявний досвід. І це, впевнений, дуже ускладнює роботу наших військових.
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Ускладнює, але й дає колосальний виклик. Так, на нашій війні стандарти НАТО у більшості не працюють, багато чинних протоколів не працюють. Бо ці протоколи та стандарти розраховані на інші військові дії.
Ми зараз по суті здобуваємо нові стандарти війни. Наші воїни зараз знаходять способи мати перевагу над ворогом. І саме ці рішення зараз аналізують наші західні партнери. Та й не тільки партнери – вороги теж аналізують.
Саме ці стандарти ми вже експортуємо, а будемо експортувати ще більше і більше. Нові стандарти – це продукт безперервного процесу та випробування нових рішень.
Тому всім кажу прямо: докладайте зусиль там, де ви вже набули досвіду, розвивайтесь, інтегруйтесь. І, будь ласка, не топчімо городи одне одного. Кожен має займатись своїм і спілкуватись з іншими колегами спільною зрозумілою для всіх мовою.
KВ: Фіналізуюче питання: “ОЧІ” працюють з колосальним масивом даних, неймовірними обсягами інформації в реальному часі та просторі, що є, зокрема, неоціненною сировиною для навчання “штучного інтелекту”. Чи є вже якісь рухи та напрацювання в цьому напрямку?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Так, сьогодні ми рухаємось в напрямку навчання свого “штучного інтелекту”, але це поступова історія, бо, як ви сказали, колосальні масиви даних накопичуються щосекунди.
І, відверто, у нас найбільший відеоархів війни – за всі часи. Кожного дня – тисячі годин, які архівуються, обробляються, аналізуються.
Звісно, ми вживаємо всі заходи безпеки інформації. І після нашої перемоги вся ця інформація теж буде використовуватись за різноманітними напрямками і в різних сферах, в тому числі як відео доказ проти московії та її злочинів.
KВ: В яких саме?
Олександр Дмітрієв “Тихоход”: Це дуже серйозна навчальна база не тільки для “штучного інтелекту”, але й що важливіше – для природного інтелекту. Впевнений, що на цій базі буде багато математичних відкриттів, нових системних управлінських розробок тощо.
Фото: скрін з відео “Укрінформу”
