У реальності війни, зовсім не схожій на нашу, вони живуть, виконують свій обов`язок, відстоюють мир та незалежність для своїх дітей та для всіх нас. Вони не Супермени. Вони не голлівудські герої. Вони – звичайні – захищають нас із вами. І тому вони просто Герої.
Хто вони, ці хлопці у воєнному однострої? Чому замість піклування про родину, замість мирної роботи вони обрали те, що нам і уявити важко? Дивишся на них – та вони ж такі самісінькі, як і ми! Тільки в очах є щось інше – досвід, мудрість, страта. Зовсім інше розуміння сенсу нашого життя, яке водночас таке безцінне і таке крихке та непередбачуване.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Олександр Гавриленко входить до лав добровольчого підрозділу “Рота патрульної служби поліції особливого призначення “Чернігів” ГУ Нацполіції в Чернігівській області (раніше – добровольчий підрозділ батальйону патрульної служби міліції). Олександр народився 1989 року в Харкові. Незабаром родина Сашка переїхала на Чернігівщину, в селище Ріпки.
Сашко, можливо, сидів за тією ж партою, що і я, гортав ті ж книжки, ходив моїми вулицями. Уже у школі він відзначався відповідальністю, мудрістю, знаходив спільну мову з усіма.
“Саша – один із дуже розумних, кмітливих і багатообіцяючиїх учнів. Одного разу він переклав дуже “мудре” речення англійською. Якщо перекладати дослівно, вийшло щось на кшталт “Пташка неприродно рухалась і у неї смикалися шия та голова”. Це було б нудно. Тому Сашко, якому не становило жодної проблеми перекласти це дослівно, відповів: “Пташку плющило”. Всі сміялися, і я в тому числі, – згадує вчителька англійської мови Ірина Костенок. – Я пам`ятаю, як він охоче приходив до гімназії вже в ролі співробітника міліції, розповідав про навчання, про роботу, про проблеми сьогодення. А вже зараз Олександру доводиться захищати свою Батьківщину”.
Попри надзвичайно мирну професію батьків (вони лікарі), Сашко блискуче вступив до Інституту підготовки слідчих кадрів для МВС Національного університету “Юридична Академія України ім.і Ярослава Мудрого”. У березні 2012 року вже став слідчим Чернігівського МВ УМВС.
З осені 2014 року і до цього часу Олександр Гавриленко бере участь в АТО на Донбасі. Він охороняв спокій та порядок у Станиці, Мар`їнці, Авдіївці, Маріуполі та багатьох інших. На щастя, за увесь час герой не зазнав будь-яких поранень або контузій.
“Під час мого першого відрядження, 16 листопада 2014 року, група бійців нашого підрозділу в смт Станиця Луганська потрапила у засідку терористів, під час бою загинули троє наших бійців, ще шестеро отримали поранення, один з поранених пізніше від отриманих травм помер. Особисто я йшов добровольцем, як тоді вважалося, на війну. Потім із часом це стало роботою, службою, стилем життя”, – говорить сам Олександр.
Герой розповідає, що група виконувала завдання як безпосередньо оборони населених пунктів від терористів, спільно зі збройними силами, так і здійснювала пропускний контроль з непідконтрольної українській владі території, охорону стратегічних об`єктів, інфраструктури, розшук та затримання терористів, забезпечення публічного порядку.
“Слєдак” – такий позивний дали Саші бойові побратими. На нього він відгукується, адже це нагадує про його мирну професію.
За свою відважність Олександр нагороджений медалями “За оборону рідної держави”, “Відвага та честь”, нагрудним знаком “Учасник АТО”, почесною грамотою Чернігівської ОДА, подякою МВС.
Проте, і на війні життя триває. І Сашко чекав відпустки, бо народжувався син, думаючи: “Може, й не дочекаюся”.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Фото: ТСН
