Лікарі екстреної медичної допомоги Києва мають численні проблеми з приміщеннями, які довгі роки не ремонтуються, та ще й в них відбираються, ліками, інвентарем, під’їзними шляхами та стоянками для машин швидкої, оргтехнікою та комп’ютерами та ін. Але, не зважаючи на все це і жалюгідну заробітну платню, вони продовжують, жертвуючи усім, спасати життя киян.
В цьому, відвідавши підстанції екстреної медичної допомоги Києва, переконались члени Громадської ради при КМДА, пише на своєму сайті голова Громадської ради Марина Бурмака.
Підстанція у центрі Києва під загрозою виселення
Отже, наш маршрут починається зі підстанції №5 у Печерському районі, яка несе найбільше навантаження. І не тільки через те, що тут знаходиться основна частина київських офісів. Печерські пагорби, на яких розміщені будівлі органів державної влади – традиційне місце масових заходів, мітингів, акцій протесту. Тож бригади, які чергують на цій підстанції, в будь-яку хвилину готові до непередбачуваних ситуацій.
– Кожна підстанція має свою особливість, і на їх прикладі можна побачити зріз типових проблем столичної галузі охорони здоров’я, – вважає голова Комітету з питань охорони здоров’я Громадської ради при КМДА, доктор медичних наук, професор Ольга ГОРБУНОВА.
У Печерській, окрім іншого, ще й “війна” з церквою московського патріархату за приміщення, збудоване ще у 1917 році. Виявляється, до 1863-го року тут знаходився будинок для гостей, що приїжджали до церкви. Документи середини позаминулого століття і стали основою позовів церковників до швидкої медичної допомоги. А поки юристи ходять на судові засідання, медики займаються своєю звичною справою: рятують життя людей.
Будівля, у якій розміщується підстанція №12, здана в експлуатацію ще у 1928 році. Останній капітальний ремонт зроблено 30 років тому. Косметичний ремонт – справа рук самих медиків. Працівники підстанції самі складаються, щоб замінити, наприклад, вікна чи переклеїти шпалери. При середній заробітній платі близько 300 у.о., можна уявити, яка це не проста справа.
Проте, є проблеми, з якими медикам самостійно не впоратися: дах потребує серйозного ремонту, зовні зовсім облущилася плитка, у дворі величезні ями на асфальті, які пошкоджують автомобілі швидкої допомоги. На численні звернення ШЕД Солом’янського району не реагує. До того ж, поруч знаходиться базар, який додає медикам зайвого клопоту: постійні “візити” нетверезих громадян, посягання на територію підстанції, бруд і сміття.
Єдиний “зиск” з базару – можливість попрохати у торговців пластмасові ящики, які після дезінфекції використовуються як контейнери для зберігання ліків.
Взагалі, оснащення підстанцій екстреної медичної допомоги – результат винахідливості медичного персоналу. Наприклад, проблему з відсутністю медичних саквояжів вирішили дуже просто – використовують ящики, призначені для… риболовлі. У їх конструкції є багато окремих ніш, тож у них зручно тримати різні види ліків.
Придбати меблі для кімнат відпочинку чи кухні значно складніше, тож у вжитку – спадок ще радянських часів. Медики самі ремонтують столи, ліжка і шафи. Адже, заступаючи на добове чергування, лікарю та фельдшеру необхідно і перепочити, і поїсти.
Існуючих підстанцій для перенаселеної столиці недостатньо
Дивлячись на умови, в яких працюють люди, в чиїх руках, фактично, наше життя, охоплює почуття сорому за те, як держава відноситься до найпочеснішої професії. Друге почуття – провина перед нашими лікарями. Фактично, за півдня ми стали прихильниками страхової медицини. Без сумніву, побачене – це дзеркало, у якому відображається ставлення влади до життя і здоров’я усіх громадян.
– У Києві багато офісів, які купують нові меблі чи оргтехніку. Було б добре, якби хтось зголосився старі меблі чи комп’ютери в хорошому стані запропонувати підстанціям екстреної медичної допомоги, – говорить Анатолій ВЕРШИГОРА. – Затишок на підстанціях створюють самі медики. Умови, в яких вони працюють, дуже важливі при такій стресовій роботі. А отримати кошти з міського бюджету на оснащення дуже проблематично.
Підстанція – це місце, де повинна бути тепла стоянка для автомобілів, в машині повинні і ліки бути, і мотор прогрітий, і персонал повинен сісти в теплу машину. У нас із 17-ти підстанцій пристосована лише половина. Але ж і цих недостатньо! Київ – великий мегаполіс, у ньому кожного дня перебуває, в середньому, 3,5 млн. громадян. При такій кількості людей нам потрібно 280 добових бригад екстреної медичної допомоги, а у нас працює всього 122. Нам треба будувати підстанції в Голосіївському районі, на Позняках, на Троєщині – де з’явилися нові потужні житлові масиви.
У Солом’янському районі знаходиться надзвичайно важливий підрозділ – Навчально-тренувальний відділ Центру екстреної медичної допомоги. Разом зі підстанцією № 14 він ділить будівлю, зведену у 1963-му році.
З усіх підстанцій, які ми побачили того дня, 14-та знаходиться у найбільш критичному стані і потребує переселення. Проте, найбільша проблема – “боротьба” жителів з медиками. Річ у тім, що доїзд до будівлі з вулиці лежить через кілька дворів. А робота “швидкої” – це постійний виїзд автомобілів на виклики. Тож мешканці, незадоволені шумом автомобілів служби “103”, намагаються всіляко блокувати роботу медиків. Нещодавно навіть перегородили один з дворів блоками, і медики не могли вчасно надати допомогу пацієнтам.
– Екстрена медична допомога працює у напруженому режимі 24 години на добу, 365 днів на рік, у зимову стужу та літню спеку, – розповідає Анатолій ВЕРШИГОРА. – Починаючи з 1902 року, коли у Києві була відкрита перша рятувальна станція, вимоги до неї не змінилися: це своєчасне прибуття лікарів, максимум медичної допомоги на місці виклику та термінова доставка пацієнтів до лікувального закладу. У повсякденній роботі станція взаємодіє майже з 25-ма аварійно-рятувальними службами міста, міліцією, пожежниками, залізницею, аеропортами.
На логотипі екстреної медичної допомоги зображено “Зірку життя”, шість променів якої символізують етапи надання допомоги: від прийняття виклику і прибуття на місце події до інформування про виконання виклику. Жовто-блакитні кольори свідчать, що цей символ є національним, а кардіограма всередині зірки – ознака успішної реанімації.
Цей знак, як і червона форма лікарів “швидкої”, до якої ми вже звикли, розроблені саме київськими медиками.
Більше половини персоналу екстреної допомоги – це жінки
Підстанція №4 – чергове здивування, як люди надскладної професії працюють в таких умовах, і відчуття вдячності до лікарів. Підстанція займає перший поверх гуртожитку, адміністрація якого намагається всіляко витіснити екстрену медичну допомогу. Приміщення постійно заливають, через грибок у кількох кімнатах взагалі неможливе перебування людей. Нещодавно нетверезі особи порозбивали шибки у вікнах. Медикам довелося встановлювати їх за свій рахунок.
Поруч збудовано кілька нових багатоповерхівок. На першому поверсі однієї з них міська влада могла б домовитися про приміщення для “швидкої”. Якби було таке бажання, звичайно.
А так, лікарям часто доводиться відпочивати, просто перебуваючи на вулиці. У розпорядженні 7-ми бригад – кілька кімнат з вузесеньким коридором. Одна з них призначена для дезінфекції. Річ у тім, що перед викиданням на смітник одноразових шприців чи кусочків вати, що були у використанні, за інструкцією санстанції, їх необхідно промивати спеціальними розчинами. Для утилізації голок є спеціальна машина, яка їх переплавляє. Кожній підстанції така машина обійшлася у 15 тис. гривень.
Це створює додаткові незручності для медиків. За кордоном, наприклад, лікарі не займаються дезінфекцією сміття. Вони виконують тільки свої прямі обов’язки. А медичне сміття забирає фірма, яка спеціалізується на цій справі.
Наступна підстанція – №6 – зовсім не схожа на попередні: територія обнесена парканом, у дворі охайні газони, є кілька гаражів для автомобілів. Це – типовий проект для підстанцій швидкої медичної допомоги. Будівля 1963-го року, але в порівнянні з попередніми виглядає більш оптимістично. Хоча і вона потребує капітального ремонту, і тримається на дбайливих руках медиків.
Взагалі, персонал “швидкої” вартий окремої уваги. За весь день ми бачили тільки привітні, усміхнені обличчя. Для багатьох пацієнтів доброта і співчуття в очах медика – це найкращі ліки. У всіх підстанціях фантастичні кімнатні квіти! Не в кожній оранжереї можна побачити таку щедрість природи. А рослини, як ми знаємо, найкращий індикатор доброзичливого мікроклімату. Медики самі собі підшивають одяг – на деяких підстанціях стоять швейні машинки з ручним приводом. А ще в кількох будівлях підстанцій живуть коти. Існує навіть спеціальний “Статут справжнього кота”.
– Молодь, на жаль, не спішить іти працювати на “швидку допомогу”. Зарплати невеликі, соцпакетом також похвалитися не можемо. Тому на сьогодні нам не вистачає більше 240-ка лікарів,- з жалем говорить директор Центру екстреної медичної допомоги. – Проблема з житлом для медиків. У Дніпропетровській області, наприклад, минулого року було видано 40 квартир лікарям первинної ланки, а в столиці – жодної за цей період. Люди більше 20-ти років чекають… Наш персонал на 67 відсотків – це жінки. А вони не завжди можуть винести тяжкохворого з квартири. Одного разу нас викликали до пацієнта, який мав 130 кг. ваги. Лікарям допоміг Василь Вірастюк, добре, що він опинився біля бригади в потрібному місці в потрібну годину.
Водії не завжди пропускають карети “швидкої”
Через автомобільні корки рухаємося до підстанції №10, що на Оболоні. Говоримо, про терміни, в які може прибути карета екстреної медичної допомоги на місце трагедії. Дійсно, складно оперативно проїхати в денний час при постійних автозаторах, тисняві, особливо взимку, при незадовільній якості доріг, відсутності смуг для спецтранспорту, недостатнього реагування працівників ДАЇ та ігнорування учасників руху щодо пріоритетного проїзду бригад екстреної медичної допомоги. Сирена і проблискові маячки “швидких” у потоці машин викликають лише роздратування водіїв. Очевидно, у суспільстві варто більше говорити про важливість першочергового проїзду медиків для порятунку людського життя.
– Поляки кажуть: “не пропустиш швидку – тобі капєц”.
Разом з привітними медиками, підстанція на Оболоні зустрічає новим кафелем, гарно обладнаними кімнатами, сучасними інформаційними вивісками. Востаннє ремонт тут робили 10 років тому.
Одна з нових будівель підстанції №15 і на Троєщині. Тут медичний персонал має зовсім інші умови, ніж на ми бачили зранку, великий двір, охайні газони з квітами. У приміщенні є хороша актова зала, тут можна проводити великі наради за участю лікарів з усіх районів міста. Проте, великих клопотів завдає стихійний ринок, що простягнувся вздовж вулиці.
– У нас за добу 110-140 викликів. Зараз великого базару немає, але в сезон, коли тут були цибуля, помідори, кавуни, ні виїхати зі підстанції, ні під’їхати до неї неможливо. Одного разу взимку торговці навіть самовільно загнали у гараж “швидкої” вантажівку з мандаринами, щоб не перемерзли фрукти, – говорять працівники підстанції №15.
На підстанції №2 у Дніпровському районі нам показали, як укомплектована карета “швидкої”. Нещодавно київська служба екстреної медичної допомоги отримала 67 нових автомобілів, із них з місцевого бюджету було куплено тільки 4, а інші – це державна закупівля на рівні МОЗ України. Щоб покращити автопарк, ще необхідно хоча б 90 нових карет швидкої допомоги.
Одна з серйозних проблем – знову ж таки пошкодження і ями асфальтового покриття у дворі підстанції, що завдає шкоди автомобілям. Це питання потребує невідкладного вирішення, одначе медикам важко сподіватися на активність місцевої влади.
Тож за результатами огляду роботи підстанцій, Громадська рада першочергово підготувала звернення до Голови КМДА дати доручення відповідним службам міської адміністрації у невідкладному порядку здійснити ямковий ремонт асфальтного покриття під’їзної дороги та проїжджих частин на подвір’ї чотирьох підстанцій: №№ 2, 10,12 і 14. Крім того, спільно з медиками напрацьовується проект розпорядження КМДА щодо покращення матеріально-технічної бази столичного центру екстреної допомоги. А поки готувався цей матеріал, на звернення Громадської ради відгукнувся перший благодійник – фармацевтична фірма “Дарниця” надала допомогу на ремонтні роботи приміщення Навчально-тренувального відділу.
За день ми встигли ознайомитися з умовами, в яких працюють лікарі на 8-ми підстанціях екстреної медичної допомоги.
Щоденно диспетчерська “103” фіксує майже 7,5 тис. дзвінків громадян, реєструється до 3 тис. звернень, здійснюється 1250-1650 виїздів, з них, з приводу травм та нещасних випадків – 16 %, раптових захворювань – 49 %, перевезень пацієнтів до лікувальних закладів за направленнями – 13 %, 21 % ? це дзвінки хронічних хворих або непрофільні виклики. Щодоби доставляється для стаціонарного лікування 750 пацієнтів. Один виклик – це 85 хвилин роботи бригади та 25,5 км пробігу. За добу кожна бригада здійснює більше 13-ти виїздів.
За цією статистикою стоїть самовіддана робота надзвичайних людей, для яких героїзм, самовідданість і милосердя – звична буденна справа.
Вони – як ангели. Чесне слово…
***
Благодійні внески у грошовій формі для допомоги Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва зараховуються на рахунок “Суми за дорученням” (01030 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 37-Б. Р/р 35424004001341 в ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019), телефон головного бухгалтера: (044) 235-7240.
Додаткову інформацію, щодо благодійних внесків для Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва можна отримати звернувшись за тел.: (044) 235-1130, e-mail: ssmp@health.kiev.ua.
Працівники бригад екстреної медичної допомоги не залучаються до збору благодійних внесків під час виконання ними викликів.
***
Громадська рада при Київській міській державній адміністрації висловлює вдячність за можливість ознайомитися з роботою підстанцій директору Центру екстреної швидкої медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва А.Вершигорі, завідуючим підстанціями: № 4 – Ю.Гальченко, № 5 – Г.Сосновській, № 6 – Д.Дашкевичу, № 10 – І.Ласорибу, № 12 – В.Суховатенку, № 14 – О.Веретенніковій, № 15 – Т.Пустовіт, завідувачу Навчально-тренувального відділу О.Швабу. Низький Вам уклін!
