Величезний український прапор, лагідні сонячні промені та шум бурхливого моря зустрічають нас у променистій Затоці. Всього цього могло б не бути, якби не патріот, волонтер і просто чудова людина – тернополянин Василь Конько, про якого дізналася від своєї вчительки Віри Володимирівни Усцової.
Організація відпочинку для дітей Сходу і Заходу — далеко не єдина його заслуга. Василь Вікторович — ветеран Нацгвардії, у минулому військовий з Луганщини, підприємець. Але з початком Майдану покинув усе й пішов туди, де вирішувалась українська доля, щоб відстоювати незалежність своєї країни. Разом з усіма протестував проти несправедливості, бачив багато смертей, але навіть не підозрював, що ще не раз дивитиметься смерті у вічі, бо Майдан був лише початком…
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
…Рідний схід, край, у якому Василь народився і виріс, потребував якнайшвидшої допомоги. Зруйновані сім’ї, зламані, наче сірники, людські долі, ворожою блискавкою розділена Україна — усе це ятрило зболену душу чоловіка. Тепер уже ні кулі, ні небезпека не зможуть зупинити Василя Конька. Він обрав для себе конкретне місце в цій нелегкій ситуації — допомагати бійцям на сході, дбати про родини загиблих, шукати шляхи реабілітації осиротілих дітей.
Збираючись укотре в дорогу, обов’язково запитає: “Що вам потрібно, хлопці?” — і фура з продуктами, одягом та всім потрібним поспішає на передову, везе зібрану провізію, інші речі, необхідні нашим захисникам. Це нелегке випробування, адже й під обстріли потрапляли, і не раз дивилися в очі небезпеці, але хоробрий дух волонтера перемагав. І вже вкотре, повертається додому стомленим, але щасливим, бо побачився з хлопцями, зустрів побратимів, однодумців. А потім знову і знову купує харчі та збирає інші гостинці для бійців сходу. Так упродовж трьох років не знає втоми небайдуже серце волонтера.
Тож п’ятдесят третя, сімдесят друга, дев’яносто третя, сорок четверта, вісімдесята, 131-ша та інші бригади мають усе необхідне в тому числі й завдяки “Балу” – такий позивний дали йому бійці. Батальйони “Шторм” і “Тернопіль” теж під його волонтерською опікою.
Василь Конько має велику сім’ю: троє дітей та онуків, які одностайно підтримують його. Василь Вікторович як турботливий батько зумів передати і дітям свою величезну любов до Батьківщини. Вони залюбки вишивають, плетуть браслети бійцям, дуже пишаються татом, який цілковито віддає себе доброчинній справі. Дбає, щоб люди, які охороняють нашу українську землю, ні в чому не мали потреби. За три роки Василь Конько завіз у зону бойових дій більше 40 фур харчів, ліків, побутових речей, необхідних і важливих для воїнів-захисників. Щоб залучити до волонтерської справи побільше однодумців, стає співорганізатором громадської організації “Схід і Захід єдині назавжди”.
У цьому чоловікові відчувається військова виправка, хоча сам велетень, з його уст не сходить фраза “так точно”. Він людина слова: якщо дає його – неодмінно дотримає.
Це мої власні враження від спілкування з тернопільським волонтером. З інших джерел дізналася, що Василь Конько нагороджений орденом “За вірність присязі”, орденом “За заслуги” ІІІ ступеня, церковною медаллю “За жертовність і любов до України”. Завдяки йому я, дитина сходу, з Луганщини, теж отримала чудову можливість — поплавати в теплому Чорному морі, чудово провести час з ровесниками із Західної України. Патріотичні концерти, щоденне виконання Гімну України теж вражали під час нашого відпочинку.
Влаштувати дітям таке свято завжди складно, але панові Василю та його дружині пані Наталі це вдалося! Веселі ігри, конкурси та сюрпризи зробили для нас початок літа неймовірно яскравим. Саме у такій атмосфері ми розуміємо — Україна одна. І не важливо звідки ми — з Тернополя чи з Лисичанська. До слова, вже триста дітей оздоровилися в різних куточках України завдяки Василю Коньку. “Нас не зламає холодна байдужість, нас зігрівають дитячі серця”, — любить повторювати пан Василь. Він надихається дитячими усмішками, а справжнє щастя для нього — робити добро, бо твердо переконаний: Україна єдина.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Тетяна Удодова, м. Лисичанськ, переможець Міжнародного фестивалю дитячо-юнацької журналістики “Прес-весна на Дніпрових схилах”
