22 грудня, у день зимового сонцестояння, в Україні відзначають День енергетика. Професійне свято енергетиків відповідає найкоротшому дню і найдовшій ночі року, коли робота всіх, хто причетний до енергозабезпечення країни, найбільш помітна. Ми скористалися нагодою і завітали до електропостачальної компанії столичного регіону – “Київобленерго”. Та не лише для привітань, а щоб почути відповіді Голови правління “Київобленерго” Володимира Чернявського на незручні питання, що надходять на адресу компанії від споживачів Київщини.
KV: Кожної зими для українців настає “гаряча пора”. Тарифи на послуги життєзабезпечення, в тому числі на електропостачання, щороку зростають, а якість цих послуг споживачів не задовольняє. Вам відомо про ці проблеми?
Володимир Чернявський: Ми знаємо про усі ці об’єктивні проблеми, розуміємо наших споживачів і сприймаємо їх невдоволення як законне та справедливе. І робимо, зі свого боку, все можливе й належне, щоб цю незадовільну ситуацію виправити.
Та вважаю за необхідне роз’яснити, що проблемна ситуація з якістю і надійністю електропостачання споживачів Київщини не є наслідком, як багато хто помилково вважає, якихось суб’єктивних речей на кшталт нашого “недбальства” чи “небажання”. Вона є наслідком цілої низки об’єктивних причин. Головною з них є тривала відсутність адекватної вимогам часу державної тарифної політики в енергетичній галузі – відповідної технічному стану і темпам старіння енергетичного обладнання й мереж, а також співвідносною з потребами розвитку столичного регіону та вимогами споживачів.
Далеко не всі наші споживачі знають, що, попри зростання тарифів на електроенергію для населення, вони все одно залишаються нижчими від її собівартості. Крім того, з усіх платежів, які надходять від споживачів, на власні потреби (від канцтоварів – до модернізації обладнання й мереж) обленерго може використати менше 10%. А все інше спрямовується транзитом через розподільний рахунок енергоринку на потреби виробників електричної енергії та оператора системи передачі ДП НЕК Укренерго.
При цьому хочу наголосити: енергетики Київобленерго системно та наполегливо виконують усі необхідні роботи з обслуговування та ремонтів електроенергетичного обладнання. На жаль, ті осучаснення, які ми щороку виконуємо за рахунок коштів інвестпрограм, далекі від реальних потреб області. Зараз ми на рік витрачаємо на ремонти – і капітальні, і поточні – суму, меншу 200 млн грн. І це на всі наші 47 тисяч кілометрів ліній електропередач, 248 підстанцій напругою 35/10 кВ та більше 10 000 трансформаторних пунктів напругою 10/0,4 кВ. Насправді такими обсягами фінансування вимірюються потреби одного адміністративного району. А ми їх змушені розподіляти на всю область, і зрозуміло, що лише “латаємо дірки”. Наведу ще один приклад: 200 млн грн в сьогоднішніх цінах і умовах – це будівництво однієї підстанції напругою 35/10 кВ. Нам таких підстанцій, виходячи з темпів розвитку області, потрібно кожного року будувати по декілька, проте через хронічне тарифне недофінансування ми вже багато років поспіль не можемо будувати нічого.
KV: Що ви маєте на увазі, говорячи про тарифне недофінансування обленерго? Конкретизуйте.
Володимир Чернявський: Тарифи нашої компанії на розподіл електроенергії найнижчі в Україні – як за абсолютним значенням, так і у співставному порівнянні з іншими енергокомпаніями. Видатки на виплату заробітної плати, передбачені структурою тарифів, дозволяють забезпечити загальну чисельність персоналу Київобленерго не більше, ніж 3500 працівників. Це, як мінімум, на третину нижче, ніж у співставних енергокомпаній. Не відповідає реаліям життя і рівень оплати праці енергетиків Київщини.
Сьогодні у нас зарплатня оперативно-ремонтного персоналу після всіх обов’язкових відрахувань не “дотягує” навіть до 7 тис. грн. І це у столичному регіоні, з його цінами на товари і послуги! Також, попри те, що ми працюємо у столичному регіоні – одному з найбільших у країні за площею й чисельністю населення, наші виробничі витрати в структурі чинних тарифів на передачу й постачання електроенергії суттєво нижчі, ніж у інших обленерго. Наприклад, витрати, передбачені на ремонт електромереж і обладнання, у нас на 25% нижчі від середньозважених, обсяг фінансування інвестпрограми нижчий на 15%. І якщо додати до цього стрімку девальвацію гривні протягом останніх років та провести співставне порівняння обсягів фінансування 5-річної давнини з тим, що ми маємо сьогодні, побачимо, що вони суттєво зменшились. У гривневому обчисленні виглядає так, ніби є невелике зростання. Але якщо розуміти, що та невелика номенклатура електротехнічних виробів, яка все ще виробляється в Україні, все ж прямо чи опосередковано прив’язана до імпортних комплектуючих та ринків, стає очевидно: 120 млн грн у 2014 році та 200 млн грн у 2018-му означає, що ми вдвічі знизили власні можливості в частині розвитку – і компанії, і Київської області. Вже сьогодні ми не відповідаємо вимогам життя через обмеженість фінансування. А якщо найближчим часом ця ситуація не зміниться, то електромережі Київщини можуть стати відчутною перешкодою на шляху розвитку столичного регіону.
Я очолив Київобленерго рік тому, і протягом всього часу ми знаходимось у постійному діалозі з НКРЕКП з усіх цих болючих питань. Хочеться розраховувати на більше розуміння з боку Регулятора.
KV: Хіба невідповідність енергетичної інфраструктури сучасним потребам характерна лише для Київщини? Це загальноукраїнська специфіка…
Володимир Чернявський: Звісно, що інфраструктурна невідповідність потребам енергозабезпечення споживачів не є винятковою особливістю Київської області. Але виключною специфікою Київщини є темпи розвитку регіону. Вона – чи не єдина область в Україні, яка динамічно видозмінюється і розвивається, особливо в частині будівництва та введення в експлуатацію нового житла – як багатоквартирного, так і приватного. Мабуть не всі знають, що за темпами приросту населення, (а для нас це означає значні темпи зростання числа побутових споживачів), Київська область випереджає навіть місто Київ. А у порівнянні з іншими областями різниця колосальна: за таким показником, як кількість приєднань нових споживачів, Київобленерго є абсолютним лідером серед усіх обласних енергопостачальних компаній. При цьому, як я вже зазначав, виробничі й кадрові можливості Київобленерго, суттєво відстають від реальних потреб. Це головна причина, яка не дозволяє нам “наздогнати” соціально-економічний розвиток області та призводить до скарг споживачів.
Також суттєвою особливістю Київської області є величезна кількість абонентських підстанцій, трансформаторних пунктів та електромереж, у тому числі високовольтних, що знаходяться у власності наших споживачів – юридичних осіб і навіть населення. Якщо у інших обленерго кількість абонентських об’єктів і мереж сьогодні не перевищує 10%, то у нас ця цифра значно вища, а, для прикладу, кількість абонентських трансформаторних пунктів в області є такою самою, як і кількість ТП Київобленерго. При цьому більшість абонентського обладнання і електромереж, за поодинокими винятками, знаходиться “за десятьма замками” і в неналежному технічному стані, бо для їх техобслуговування власникам часто бракує коштів, фахівців і розуміння. Це також істотно впливає на якість та надійність електропостачання області.
В цілому, поєднання тарифного відставання з темпами старіння обладнання – з одного боку, а з другого боку рекордний приріст кількості споживачів – призводить до того, що “розрив” між вимогами споживачів до якості електропостачання і нашими виробничо-технічними можливостями тільки поглиблюється.
Однак, говорячи вам про вплив цих об’єктивних чинників на нашу виробничу діяльність, хочу уточнити: я та мої колеги-енергетики жодним чином не вважаємо, що це нас виправдовує у ситуаціях, коли споживачі скаржаться на якість послуг нашої компанії. Але в тих умовах, у яких ми нині знаходимось, колектив Київобленерго робить максимум можливого, щоб мешканці, установи та підприємства Київщини були зі світлом. Для того, щоб зробити більше, як цього вимагає час і життя, потрібні зміни на рівні тарифних підходів. Щоб у якійсь розумній перспективі зняти напругу споживачів та мінімізувати претензії щодо якості електропостачання столичного регіону, нам потрібно не на відсотки, а в рази збільшити обсяги фінансування на ремонт, реконструкцію та модернізацію енергообладнання. Очевидно, що тарифна методологія “Витрати плюс” вичерпала свої можливості і сьогодні вже є перешкодою для розвитку як Київської області, так і загалом України. Тому можна дискутувати про шляхи, темпи, етапи введення нової тарифної методології, і це буде нормально. Але не можна далі з цим зволікати.
Фото: пресс-служба “Київобленерго”
