Українська політика за періоду незалежності ще не сформована остаточно, і їй бракує багато чого. На думку кандидата на пост Президента від об’єднаних сил націоналістів Руслана Кошулинського, державному політикуму ще треба пройти низку змін – перехід з мажоритарної системи на відкриті списки, сформувати партійну культуру та не допускати “перебіжчиків” з партії до партії, і виховати здорову конкуренцію проектів та ідей.
Про це KV стало відомо з інтерв’ю кандидата в президенти України Руслана Кошулинського.
Так, Кошулинський вважає існуючу систему проходження народних обранців до парламенту “дірявою” – тобто такою, яка дозволяє фальсифікації та маніпулювання.
“Відкриті списки краще, адже вони дають, по-перше, змогу відкликати народного депутата, по-друге, дають змогу політичним партіям змагатися з великою кількістю потужних популярних людей. Мажоритарка – це скуповування голосів.
Я б взагалі мінімізував відсотковий поріг для входження політсили у парламент. Було б чесно, якби мінімізувати відсоток. Скільки отримав прихильників, стільки й маєш. Люди своїм вибором самі роблять математику. Ти набрав 80 голосів, інший набере 8000. Які партії є – усі повинні бути в бюлетені. Я розумію, що у подальшому ценз буде, буде механізм підняття, об’єднання партій.
Відсоток – це укрупнення партій, але ж він не працює. Для чого це було зроблено? Для створення партійної структурованості суспільства – але зараз це не допрацьоване. Механізм більших чи менших партій не працює. Можна говорити і про 5%, и про 10%, але це не аксіома. Це не є стала норма країн. Варіацій безліч”.
Кошулинський також вважає, що в українському політикумі “перебіжчики” становлять проблему, що випливає з відсутності партійної культури і таких понять, як честь та гідність. Бракує також здорової конкуренції між політиками.
“Проблема в тому, що зараз ми не маємо партійної культури. Найбільшим питанням є так зване тушкування – перехід з однієї фракції в іншу. Цю проблему треба вирішувати і на морально-етичному, і на законодавчому рівнях, – заборонити хоча б на цій каденції такий перехід. А також загальний договір між політичними партіями не приймати “перебіжчиків”.
Сьогодні політика в Україні – це хто кого більше обіллє брудом. І на це є запит, але що нам потрібно – задовольняти цей запит чи формувати політичну культуру? Давайте ухвалювати морально-етичний кодекс поведінки політичних партій, у якому прописано норми поведінки. Я сподіваюся, що ми поговоримо зі всіма політичними гравцями в Україні і домовимося хоча про те, щоб не приймати “перебіжчиків”. Це порушення права виборця. Ця розмова йшла ще в парламенті за моєї каденції, разом із питаннями зняття недоторканності. Ухвалили вже закон – зняли недоторканність, але не для себе, а для наступних каденцій. Не дослухалися до “Свободи”, не ввели це до Конституції – тільки простим законом.
Якщо сприймати політику як війну, де перемога виправдовує всі засоби, то межа, яку політик не має права перетинати – це інтереси держави. Коли ти служиш в армії, ти стикаєшся з людьми різних абсолютно поглядів. Але у нас є спільний ворог, з яким ми ведемо війну. Утім, ми можемо тут сісти і порадитися, як ми будемо “в хаті нашій господарювати”. Ідемо до працедавця – до людей – і з ним домовляємося: “У мене ось такий є проект, а у товариша – такий. Але воювали ми з ним разом”.
Межа нашої боротьби між собою не може перетинати межу державних інтересів. Ми не можемо бути ворогами. У нас є конкуренція, так, і саме тому ми не вороги – у нас просто різні проекти і різне бачення”.
Читайте: Руслан Кошулинський: “ОТГ зробили під ”голоси“ і загнали туди людей насильно”
Фото: KV
