“Льоня, роби рехформи”, — двадцять шість років тому Іван Степанович Плющ ємко у властивій тільки йому унікальній манері наставляв мене, вітаючи з призначенням представником Президента в столиці.
31 березня ми стали свідками протестного голосування. І той, хто посів першу позицію за результатами голосування, має усвідомлювати, що голосували люди не стільки за нього, скільки проти нинішньої так званої “еліти”, якій вони показали “червону картку”, не віддавши достатню голосів і “опозиціонерам” із старої колоди.
І він має усвідомити великі очікування виборців від нього ― змін на краще, оновлення всього суспільного життя, швидкого розв’язання пекучих проблем, що накопичувалися роками, подолання корупції, запровадження моделі влади, відповідальної перед людьми. І не має право їх розчарувати.
Щоб не вийшло як в Києві після виборів 2006 року, коли внаслідок такого саме протестного голосування міським головою обрали Черновецького (32%), відправивши на спокій чинного тоді набридлого усім Омельченка, що опинився лише на 3-му місці (21 %), а друге місце посів Кличко (24%). Потім прийшла “молода команда”, а далі всі знають.
Тому треба підібрати команду професіоналів, правильно визначити пріоритети, й навалить на їхнє вирішення всіма силами. Перефразовуючи пушкінські слова, “ви грізні на словах – доведіть на ділі!”
І тут є загроза для нового президента, якщо він, звісно, стане переможцем у фіналі, наступити на ті саме граблі. Бо за ним вже щільними рядами вишукалися записні “реформатори” й здобувачі портфелів, окремі з яких працювали на декілька попередніх урядів і президентів, нічим не відзначилися, а інші як те перекоти поле мігрують з однієї команди до іншої за принципом що ближче до влади. І різні кабінети вже займали. І депутатські мандати мали. Щоб замість гасла про нові обличчя ми не отримали ретельно загримировані старі.
І ще. Без змін депутатського корпусу в центрі і на місцях про нову якість влади вести мову марно.
Чинний склад Верховної Ради і місцевих рад не відповідає настроям суспільства.
Треба восени сказати їм Good Bye. А для цього провести в один день з парламентськими і вибори міських голів, і депутатів місцевих рад.
Я би пішов ще далі. У нас у виключних випадках приймалися політико-правові рішення. Скажу непопулярні в політикумі речі. Треба нарешті відірвати від насиджених стільців тих, хто протирає в сесійному залі штани роками, і так просто будинок під куполом не залишить.
Потрібно прийняти за процедурою Ad Hoc (тільки для даного випадку) спеціальний правовий акт, який забороняв би на наступних виборах балотуватися до парламенту тим особам, які вже були депутатами чинного та попередніх скликань. А в подальшому не дозволяти обиратися депутатом більш ніж на два терміни.
Оновлювати, так оновлювати… Я вже писав про це 9.06.2014, але не був почутий. Даремно. Ось і маємо…
Щоб не вийшло “ба, знайомі всі обличчя!”. І результати прогнозовані, як завжди.
Інакше нічого не буде. Все буде, як раніше. А чергового шансу історія може нам вже не дати.
Чи буде успіх усіх, чи нове розчарування, час покаже. Лічильник уже увімкнуто.
Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 – 1998 рр.
