Вкотре МОЗ закликає лікарів діяти всупереч Конституції. Цього разу чиновники заявили, що лікарі не будуть зобов’язані надавати медпослуги пацієнту, який не підписав декларації з медзакладом.
Своєю “реформою” команда МОЗу впроваджує нову концепцію фінансування охорони здоров’я – так зване контрактування медпослуги. Тобто, медзаклад надає пацієнту лише ті послуги, які йому оплатила держава. А держава на рівні первинної меддопомоги оплачує амбулаторіям чи ЦПМСД консультації лише тим пацієнтам, які підписали з медзакладом декларацію.
Нововведення МОЗу про відмову надання допомоги тим, у кого декларація з іншим медзакладом, дійсно відповідає такому порядку фінансування. Але ж воно порушує 49 статтю Конституції України.
Ось що написано у роз’ясненні Конституційного суду щодо справи по представленню 53 нардепів від 29 травня 2002 року: “Положення частини третьої статті 49 Конституції України (254к/96-ВР) “у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно” треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги”.
Виходить пряме протиріччя між нормами Конституції і вимогами МОЗу! МОЗ вимагає, щоб комунальний або державний медзаклад і лікар, який у ньому працює, надавав безоплатну допомогу лише окремим пацієнтам, за визначеним переліком і у визначеному об’ємі!
Окрім того, відмова від надання меддопомоги у державних або комунальних медзакладах тягне за собою кримінальну відповідальність за статтею 184 Кримінального кодексу України! Цитую:
Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
1. Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я – карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
2. Незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я – карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років”.
Єдине, через що лікар може відмовитися від ведення пацієнта – морально-етичні і медичні причини (а не економічні), та й їх треба буде довести у суді. Згідно з нормою статті 34 “Основ законодавства України про охорону здоров’я”, лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо той не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я (за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення). Лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого в разі його відмови від медичних приписів чи в разі порушення встановленого для нього режиму.
У пункті 3.4 Етичного кодексу лікаря України від 27.09.2009 р. – аналогічні положення: за винятком випадків невідкладної допомоги, лікар має право відмовитися від лікування хворого, якщо впевнений, що між ним і пацієнтом відсутня необхідна взаємна довіра, коли відчуває себе недостатньо компетентним або не має у своєму розпорядженні необхідних для лікування можливостей та в інших випадках, якщо це не суперечить Клятві лікаря України. У подібних ситуаціях лікар повинен поінформувати про це хворого та надати йому відповідні рекомендації.
Звертаюся до медпрацівників усіх рівнів! Розумію, що Міністерство, яке б мало вас захищати, підставляє вас, заганяє у глухий кут і змушує своїми “реформами” скорочувати персонал і виживати. Але як би вам зараз не було важко – скоро все зміниться, бо ми маємо міцну концепцію реанімування української медицини, яка вводить загальнообов’язкове медичне страхування. Прошу вас – протримайтеся цей час.
Читайте: Через “медреформу” у лікарнях не вистачає місць
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
