Трансплантація кісткового мозку – розвиток чи “штучне” знищення? Саме це питання постало після того, коли дізналась, що вирішили ліквідувати “Київський Центр трансплантації кісткового мозку” (далі: Центр, КЦТКМ, ТКТ) з метою реорганізації та приєднання до “Київського центру нефрології та діалізу” у вигляді відділення.
Тема трансплантації важка і досить актуальна. Тому для розуміння трохи історії. Розпорядження КМДА №1709 від 27.10.1997 року “Про створення відділення трансплантації кісткового мозку і забезпечення його функціонування” стало відправною точкою, згідно якого з міського бюджету було виділено 10 млн гривень на закупівлю обладнання для відділення та згідно п. 2.1 підготовлено угоду між КМДА та Медичною Академією Наук України про подальше використання ними придбаного обладнання. Згідно Розпорядження КМДА №775 від 13.04.1998 року “Про створення УКРАЇНСЬКОГО Центру трансплантації кісткового мозку і забезпечення його функціонування” було врегульовано джерело фінансування, мета та строки його будівництва, а також можливість вийти на міжнародні торги та залучення компаній, які мали досвід в побудові таких Центрів, та укладення договору про співпрацю між КМДА та Академією медичних наук України.
Розпорядженням голови КМДА Омельченко О.О. № 1960 від 9.12.1999 року КЦТКМ остаточно було створено, а в квітні 2000 року – введено в експлуатацію. Центр підпорядкували Головному управлінню охорони здоров’я Києва, що ніби дивно, чому не Академії наук, але то були реалії того часу, оскільки в ті роки, наука була в занепаді та майже не фінансувалась. Створення Центру стало спільним проєктом КМДА і Академії медичних наук України. Ідеологом та Головним лікарем Центру призначили Хоменко Віктора Івановича, який займав цю посаду до 2019 року (про це буде окремий текст). Разом зі спеціалістами ГУОЗ Києва у реалізації даного проєкту взяли участь фахівці Наукового центру радіаційної медицини АМН України, які забезпечили науковий супровід даного проєкту та надали необхідні площі для розміщення структурних підрозділів центру. На це в 2000 році було витрачено 30 млн коштів міського бюджету. Повна інформація щодо створення Центру тут.
А тепер про ситуацію, яка виникла на сьогодні та наштовхує НЕ на найкращі думки та висновки. Центр функціонує вже 23 роки, провів 1146 успішних трансплантацій, не є збитковим, а навпаки повністю себе утримує та має найсучасніше обладнання, а головне – має сучасну клімат систему з НЕРО-фільтрами та класом чистоти повітря 100, без чого такі Центри функціонувати не можуть взагалі.
До структури КЦТКМ входять:
- відділення трансплантації кісткового мозку для дорослих та дітей на 12 асептичних блоків з класом “чистоти” повітря – 100;
- онкогематологічне відділення підготовки до трансплантації кісткового мозку на 20 ліжок для дорослих;
- відділення заготівлі та кріоконсервування кісткового мозку і компонентів крові;
- лабораторія тканинного типування;
- клініко-діагностична лабораторія.
17.01.2023 року призначають нову в.о. директора КЦТКМ Євгенію Михайлівну Григор’єву, яка до цього займала посаду заступника директора медичної частини комунального некомерційного підприємства “Київського міського центру нефрології та діалізу” і за фахом лікар нефролог (УВАГА! Для довідки, нефрологія – це захворювання нирок, а проблемами кісткового мозку та онкогематологією (захворювання крові) – займаються лікарі гематологи).
А 8.02.2023 року відбулось засідання постійної комісії Київради з питань охорони здоров’я та соціального захисту, де розглядають питання “1.7. Про розгляд проєкту рішення Київської міської ради “Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства “Дитяча клінічна лікарня № 8 Шевченківського району міста Києва” виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та комунального некомерційного підприємства “Київський центр трансплантації кісткового мозку” виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)” (доручення заступника міського голови – секретаря Київської міської ради Володимира Бондаренка від 03.02.2023 року № 08/231-161/ПР).” Протокол № 1/48 від 08.02.2023 року.
На засіданні комісії виступила нова в.о. директора Центру пані Григор’єва, яка не тільки виступила в інтересах Центру, а й начебто представила позицію колективу. Це стало неприємною новиною для лікарів та всього персоналу центру (а їх 111 людей) бо їм про це повідомили пост фактум. Важливо зазначити, що ані в ході обговорення питання на комісії, а ні в пояснювальній записці немає жодного документу, які б підтвердили згоду трудового колективу, жодного акту обстеження приміщення та обладнання щодо незадовільного стану, жодного документу про фінансовий стан КЦТКМ та підтверджень, що він є збитковим чи має заборгованості по виплатам заробітної плати. Нічого! Хоча всі попередні аудиторські звіти та дані з відкритих джерелах вказують на те, що Центр добре функціонує і є прибутковим.
А що ж відбулось на засіданні комісії? Посилання на відео трансляцію, розгляд питання з 1 год 29 хв.
Валентина Гінзбург, директорка Департаменту охорони здоров’я виконавчого органу КМР, зазначила, що Центр перебуває на орендованих площах, не має можливості проводити ремонти приміщень, має старе занедбане обладнання та не має бази для надання повного медичного обслуговування трансплантації. Такі заяви, не відповідають дійсності. Згідно Договору оренди та розпорядження КМДА оренда приміщень укладена безстроково та вартість оренди складає 0 грн. Тобто жодних витрат місто не несе. Далі йшла мова, що погана логістика і центр розміщено на 2, 8, 9 поверхах та ще й у підвальному приміщенні. Тут теж не зовсім так. Логістика є зручною та повністю відпрацьованою, оскільки на першому поверсі розташовані ємності для зберігання речовин при температурі -180 градусів за Цельсієм, які і мають зберігатися у автономних спеціально обладнаних приміщеннях, яких немає у Центрі нефрології; на другому поверсі розташована адміністративна частина Центру, яка не має відношення до лікувального процесу; 8 поверх – онкогематологічне відділення підготовки до трансплантації кісткового мозку на 20 ліжок та 9 поверх – відділення трансплантації кісткового мозку для дорослих та дітей не з асептичними блоками з класом “чистоти” повітря – 100. Ці поверхи повністю між собою кореспондують ідеально і система очищення повітря та вентиляції також.
Всі пацієнти Центру розміщені на 8му чи 9му поверхах, мають весь необхідний медичний цикл з лікарями та медсестрами, і пацієнтам не потрібно бігати по всіх поверхах, як намагались представили на комісії.
Щодо неможливості проведення ремонту, занедбаності, застарілості – також не відповідає дійсності. Згідно звітності 1 раз на рік проводиться технічний ремонт, укладені договори про обслуговування вентиляції 24/7, а 2 роки тому повністю проведено інспекцію та осучаснено клімат-систему, яка є однією з головних умов функціонування Центру. Про це нижче детально.
Єдине, що більш менш відповідає дійсності, це питання з витратами на лабораторні дослідження. Але й тут також є цікавий момент, про який забули сказати, або не захотіли. По-перше, при підготовці до трансплантації кісткового мозку є низка досліджень, які взагалі не роблять в Україні, навіть в Центрі нефрології, лише за кордоном. По друге, лабораторне обладнання сучасне і оновлюється, це не важко перевірити по закупівлям. А більше питань до зав.лабораторії пані Циви, бо можливо сенс зосередитись на підвищенні кваліфікації лаборантів і використовувати наданий ресурс у вигляді нового обладнання та реагентів максимально ефективно? Але це не привід ліквідовувати Центр, це суто управлінсько-організаций процес. До речі, з 2019 року саме пані Цива була в.о. директором Центру КТМ.
Також прозвучала цікава теза, що більше половини працівників не мають відношення до медицини. Давайте рахувати, за штатним розкладом 2023 року Центр налічує 111 працівників: лікарі – 16, фахівці з базовою та неповною вищою освітою – 42, молодший медперсонал – 27, спеціалісти немедики – 20!!!!!!!!!!!, інші – 6.
Потім заслухали нову в.о. директора Григор’єву. Окрім того, що вона не заперечила прийняте рішення про ліквідацію та приєднання його до Центру нефрології, ще й висловила позицію колективу, який навіть не знав про це. А, що можна очікувати, якщо пані Григор’єва, очолює Центр аж 17 робочих днів, до цього працювала в Центрі нефрології та діалізу, і сама за фахом нефролог. Це майже, що прийти до стоматолога з ендокринним захворюванням. Дуже схоже на конфлікт інтересів…
Потім заслухали Єдуарда Констянтиновича Красюка, діючого директора “Центру нефрології та діалізу”, який звичайно готовий прийняти в свою молоду команду “Центр трансплантації кісткового мозку”. АЛЕ що цікаво: приміщення немає, воно в стадії капітального ремонту: всім забезпечим, тільки скажіть чим, все надамо, а що конкретно? проект відділення, скільки персоналу зможе продовжити роботу? Жодної конкретики ані на словах, ані в документах. Лише зорієнтував по строкам – на кінець 1го кварталу 2024 року. За які кошти, що виділено, що не виділено, – залишились за кадром. Але чомусь одна з головних його проблем це відсутність приміщень, на що голова комісії зазначила, що після реорганізації “це питання вирішиться”. Тут дуже цікаво дізнатись, яким чином, оскільки Центр нефрології та діалізу розташовано на Петра Запорожця.
Виникає логічне питання, якщо в Центрі такий жах, то яким чином, за 2022 рік в стані війни проведено 58 трансплантацій, 17 з яких алогенних і 6ть не споріднених? Лікарі ні на мить, особливо в березні місяці не залишили своїх пацієнтів і фактично жили в Центрі. Бо пацієнт має перебувати під наглядом в боксі 2-3 місяці, потім ще реабілітація, яку на майбутніх виділених метрах точно вже проводити не буде місця.
Ще одна річ, яка є досить дивною, що все це відбулось під час відсутності зав.відділення трансплантації кісткового мозку та інтенсивної терапії для дорослих та дітей Коренькової Ірини Степанівни, профільного спеціаліста Центру. Вона саме в цей час знаходиться у відрядженні в Америці та на світовій арені демонструє успіхи українських гематологів трансплантологів та працює над розвитком цієї галузі, щоб трансплантація кісткового мозку в Україні відповідала всім сучасним стандартам.
Вся ця ситуація викликає багато питань і здивувань не тільки у лікарів та працівників, а й ГОЛОВНЕ у пацієнтів Центру та їх родичів. АДЖЕ ДЕ ТУТ ІНТЕРЕСИ ПАЦІЄНТІВ? І тільки після здивування працівників на цю новину, дописів лікарів про допомогу, декількох працівників запросили до “Центру нефрології та діалізу”, щоб показати нові “покращені” умови. І що побачили: стару 5-ти поверхову будівлю на Петра Запорожця, яка знаходиться на початковій стадії ремонту, 1й-2й поверхи всі в плісняві, підвального приміщення не має. Центру буде виділено 3й поверх, це десь 2500м2 площі, на ЗАРАЗ вони використовують 4500 м2, тобто в 2 рази менше, і нагадую, що згідно договору оренди на безоплатній основі. Ані проєкту, ані технічної документації щодо клімат-системи, ані даних по обладнанню, ані проекту – нічого надано не було. Окрім фраз : “Все буде, все зробимо, колись побудуємо, може, Ви кажіть се врахуємо” ну й так далі. А яким, чином Центр ТРАНСПЛАНТАЦІЇ КІСТКОВОГО МОЗГУ може повноцінно функціонувати в Центрі нефрології та діалізу, ще й як звичайне відділення, то окреме юридичне питання.
І тут постає ще одне питання, про яке чомусь на профільний комісії не сказали. Одним з головних чинників ТКМ є система очищення повітря. Наразі Центр має сучасну трьохступінчату систему очищення повітря з НЕРО Фільтрами, яку обслуговують 24/7 і 2 роки, тому її оновили. Для побудови такої системи потрібно що найменше 1 рік і щонайменше 20 млн гривень. Також, як розповіли фахові спеціалісти, таку систему неможливо побудувати не на останньому поверсі через дуже великий переріз повітроводу, а центр збираються розмістити на 3му поверсі 5ти поверхової будівлі, яка не має технічного поверху. А незабезпечення блоків з класом “чистоти” повітря – 100 або збій в роботі системи для пацієнтів з онкогематологічними захворюваннями може призвести до летальних випадків.
Постають логічні питання. А навіщо ліквідувати Центр ТКМ, який є абсолютно самодостатнім суб’єктом, здійснює самозабезпечену діяльність від отриманих коштів ззовні, не розраховуючи на кошти місцевого бюджету? Єдиними бюджетними коштами є компенсації за електроенергію. Заборгованості по заробітній платі немає і не планується навіть в умовах воєнного стану. І в такому режимі він функціонує вже 23 роки! Знаходиться на базі Клініки радіологічної медицини, які мають всіх необхідних додаткових фахових спеціалістів, тим паче договір про співпрацю ніхто не відміняв.
Навіщо, ці маніпуляції та підміна понять на комісії? Невже тому, що вже 3 березня 2023 року цей проект рішення мають винести на голосування в сесійну залу, оскільки постійна профільна комісія ж погодила? І це зараз, коли в країні війна, коли фіксується збільшення онкогематологічних захворювань серед військових. Навіщо маніпуляції з боку пані Григор’євої під публічним дописом з фотографіями Центру, які не показують реальної картини? Чому на комісію не запрошують фахових спеціалістів Центру, деякі з яких працюють там з моменту створення? Чому ніхто не цікавиться думкою провідного спеціаліста заввідділення трансплантології пані Коренькової? Навіщо так швидко ліквідовувати (знищувати) сталий Центр, який вважається одним з найкращих в Україні, на який вже витрачені бюджетні кошти і наразі він ще й сам себе забезпечує, без фінансування з міського бюджету? Не зрозуміло, яка кількість працівників Центру залишиться просто без роботи? І ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ, а де в цій всій історії ЗАХИСТ ПРАВ ОНКОГЕМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ?
Чекаємо на реакцію, відповіді та адекватні дії від відповідальних осіб, профільної комісії та особливо хочеться, щоб була заслухана позиція профільних гематологів-трансплантологів Центру. Всі офіційні звернення вже подані і уважно слідкуємо за розвитком подій.
П.С. До чого тут я і звідки таке занепокоєння Центром і взагалі питанням онкогематології? Ніби така вузька тема. Це добре зрозуміє той, хто сам або його родина зіткнулась з онкогематологічними захворюваннями. Тоді дуже добре розумієш, що ніхто окрім тебе та фахового лікаря гематолога битися за життя не буде, і не в кабінетах, а на лікарняному ліжку, і головне не сучасний ремонт, а досвід, знання та спокійний стан твого лікаря.
