2017 рік став для України роком прийняття Верховною радою інноваційних законів, що дали старт двом визначним реформам – освітньої та медичної.
Ці дві реформи передбачають повне перезавантаження даних галузей, але треба пам’ятати, що майже 90% медичних та освітніх закладів знаходяться саме в містах, селах та районах, а не зосереджені в великих містах та столиці. Це важливо й я зараз розповім чому.
Як провести реформи, де взяти на них кошті? Всім добре відомо, що за Конституцією України освіта та медицина в країні є безкоштовними. Це державна відповідальність – фінансування видатків медичної та освітньої сфер за рахунок державного бюджету.
Стаття 49: “…Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена….”
Стаття 53: “…Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах…”
Останні два роки представники вищих органів виконавчої влади вголос кричать про децентралізацію та передачу повноважень місцевим радам, але жоден зі спікерів бодай слово не сказав, які шалені видатки делегувала центральна влада на місцевим бюджетам. Підкреслю видатки з тих, які повинна фінансувати вища влада з держбюджету. Я неодноразово за це писала останні 2 роки – це й проблема галузі професійно-технічної освіти, й перекладання на місця оплати комунальних рахунків медичних та освітніх установ. В лікарнях та школах працюють не тільки спеціалісти за фахом, а й технічний персонал, без праці яких життєдіяльність закладів просто неможлива. Та заробітна плата некваліфікованого персоналу, простою мовою нелікарів та непедагогів – то теж є вже проблемою місцевих бюджетів.
Але як бути владі на місцях, якщо в невеликому населеному пункті розташоване ПТУ, що є єдиним та унікальним? Наприклад, в місті Стрий Львівської області є ПТУ №35, яке готує нафтовиків, а в смт. Головине Житомирської області розташоване єдине в країні ПТУ з підготовки обробників природного каменю.
Чи спроможні місцеві бюджети справитися з цими видатками? 7 грудня 2017 року працівники медичної та освітньої сфер Воловецького району Закарпатської області блокували трасу Київ-Чоп, протестуючи проти заборгованості по зарплаті за останні 2-3 місяці. До якого відчаю ще потрібно довести пересічних людей в регіонах?
Фото: mukachevo.net 07.12.2017р. Перекриття траси на Закарпатті працівниками медичної та освітньої сфер.
Фото: mukachevo.net 07.12.2017р. Перекриття траси на Закарпатті працівниками медичної та освітньої сфер.
Годі вже тільки балакати за реформи! Навіть на тих делегованих повноваженнях, які є зараз, місцеві бюджети не можуть справитися із видатками та утриманням мережі освіти та медицини, що існує сьогодні. Поки що існує.
Ряд міністрів та Міністерство фінансів з щедрої руки надало субвенцію на розвиток та компенсацію витрат по делегованих повноваженнях в освіті та медицині. Але з розрахунків, наведених в таблицях, які я надавала в минулих матеріалах, ми бачимо, що в Київській області субвенцією з держбюджету потреба покривається лише наполовину. На другу половину потреб центральною владою передбачається витягування коштів з місцевих бюджетів.
То в нас децентралізація чи псевдодецентралізація?
Можна кожного дня переконувати громаду та весь світ, що Україною крокує децентралізація, але цифри на приклади однієї області доводять, що це псевдодецентралізація, тому що дана система фінансування державного реформування галузей призводить до вимивання коштів з міських бюджетів.
В 2018 році з місцевих бюджетів заплановано забрати на реформи освіти та медицини понад 1 мільярд гривень. Загальна потреба коштів додаткової дотації для місцевих бюджетів Київській області складає 1 032 385,6 тис. грн. Дотація Київщині з держави на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я в сумі 613 707,6 тис. грн. Решту місцеві бюджети повинні відшукати в себе, обділивши фінансування своїх власних потреб задля того, щоб забезпечити ті витрати, які повинні покривати державний бюджет.
Однією рукою центральна влада передає повноваження на місця та каже: “Управляйте!”. Другою рукою законодавець, Верховна Рада України приймає дві реформи, які потребують значного фінансового наповнення. Й я не знаю – чи то рукою, чи то ногою, чи то більш звичною для всіх частиною тіла влада забирає кошти, говорячи: “Ми вам не дамо кошти на делеговані повноваження, крутіться як схочете, урізайте в себе що прийдеться!”
І все це – в умовах кардинального реформування галузей, медичної та освітньої сфер. Медична й освітня реформи передбачають величезні капіталовкладення. Чи відбудуться ці реформи без фінансового наповнення? Звичайно, ні. Якщо місцеві бюджети не можуть утримувати вже зараз діючу мережу закладів освіти та медицини, то про який розвиток можна мріяти та говорити?
Якщо говорити про медичну сферу, то розвиток тут – це придбання нового сучасного електронного обладнання та комп’ютерної техніки, приєднання до нових баз, що проваджує МОЗ України. Та ми вже зараз бачимо, що на подібний розвиток у місцевих бюджетів коштів не буде.
В освітній сфері так само – якщо освітяни разом із владою на місцях не в змозі утримувати свої поточні видатки, то про який розвиток, закупівлю нових книг, підручників, меблів, сучасного устаткування та оновлення навчальних програм можна взагалі говорити.
В моєму депутатському зверненні до Кабінету Міністрів Україні та голови Верховної Ради, яке вже сьогодні, 1 березня, буде винесене на засідання чергової сесії Київської обласної ради міститься вимога терміново переглянути та забезпечити додатково субвенції з державного бюджету видатки на делеговані повноваження місцевим бюджетам з освіти та медицини. Наведені мною ифри з потреб по коштах додатковими дотаціями на місцеві бюджети, аби забезпечити належне функціонування закладів освітньої та медичної сфер, шокують.
Народні депутати Верховної Ради як головні законодавці країни повинні зрозуміти: без фінансового наповнення всі реформи, що проголосовані ними в сесійному залі Ради в 2017 році, а саме освітня та медична реформи, потерплять фіаско, тому що реформа без фінансового наповнення – це просто пустий намір та профанація.
Читайте: Про долю програми підтримки онкохворих Київщини
