Київ ризикує бути паралізований заторами уже в найближчому майбутньому. Для того, щоб вирішити проблему, необхідний компексний підхід до роботи з транспортною системою та інфраструктурою міста, який ставить в пріорітет пішохода та громадський транспорт, а не автомобіль. Від цього виграють усі, в тому числі автомобілісти.
Однією з основних проблем Києва є затори. Ця проблема існувала давно, проте в останні роки ситуація лише погіршилася. Підрахували, що кияни уже витрачають в заторах майже 10 днів свого життя в рік. У 2019 році Київ став 12 містом у світі за завантаженістю і 3-ім в Європі після Москви та Стамбулу.
Затори відбирають наш час, зменшують мобільність, негативно впливають на здоров’я та екологію. Місто, яке постійно стоїть в заторі, не може рухатися вперед.
Причин, що сприяли загостренню проблеми останнім часом кілька. По-перше, це і банальна перевантаженість міста. Київ не розрахований на таку кількість автомобілів. По-друге, управлінський вимір, що особливо яскраво проявляється у ситуації з ремонтами доріг. По-третє, транзитний транспорт, адже вантажівки становлять значну частину трафіку в місті. Зрештою, ситуація, у якій Київ є єдиним джерелом роботи для агломерації та в цілому області, що спричиняє величезний людинопотік так званої маятникової міграції щодня.
Проте основна проблема, на мій погляд, полягає у загальній філософії управління транспортною системою міста. Слід визнати, що ідея “автомобільного міста”, яка була такою привабливою для містобудівників раніше, в умовах сучасного світу провалилася. І це на своєму досвіді відчули уже багато міст. Більшість з них приходять до думки, що необхідний комплексний підхід, який ставить в пріоритет не автомобілі, а громадський транспорт та пішоходів.
Наразі ситуація в Києві уже досягла критичної відмітки. Якщо нічого докорінно не змінювати, через кілька років місто просто паралізує. Що робити?
На щастя, нам не потрібно винаходити велосипед. На ньому і так уже їздить Голобородько. Разом з експертами ми проаналізували досвід транспортних систем таких мегаполісів, як Лондон, Гонконг, Париж, Мілан, Берлін, Сингапур і адаптували під наші реалії.
Як результат, ми розробили дорожню карту ― 4 кроки, які дозволять подолати затори в Києві.
Крок перший.
Необхідно створити перехоплювальні парковки на основних в’їздах до міста, які будуть “перехоплювати” автомобілі людей, що доїжджають з приміської зони.
Крок другий.
Розвантажити місто за допомогою зрозумілої навігації, оновленого автопарку громадського транспорту, заборони проїзду транзитного транспорту та зручного єдиного електронного квитка.
Крок третій.
Після того, як трафік в місті частково розвантажився, ми переходимо до створення нової інфраструктури. Це нові паркомісця, відремонтована дощова каналізація та дренажні системи, добудовані довгобуди, мости, розв’язки, тунелі, переїзди, ремонт доріг.
Крок четвертий.
Стимулювати легкий транспорт. Каршерінг, оренда самокатів, скутерів, велосипедів, велоінфраструктура. Це глобальний світовий тренд, який має під собою всі підстави, як з точки зору результатів, так і по окупності.
Цей план лише в загальних рисах описує підхід, з яким варто підходити до вирішення проблеми. Якщо коротко, то основні зусилля на першому етапі слід докласти до того, щоб максимально обмежити кількість автомобілів, що в’їжджають до міста; далі допомогти містянам ефективніше, швидше та комфотніше пересуватися містом; лише тоді перейти до вирішення інфраструктурних проблем, адже в іншому разі, скільки б доріг ми не будували, вони всеодно будуть завантаженими; і зрештою працювати на перспективу і стимулювати людей максимально переходити на альтернативні автомобілю способи пересування містом.
Важливо зрозуміти, що спільним знаменником для усіх успішних транспортних систем була одна ключова складова ― орієнтація на пішохода. Чим зручнішими будуть пішохідні маршрути та громадський транспорт, тим більше людей ними скористається, тим менш завантаженими будуть автошляхи. Виграють усі. І це напевно найшвидший та найефективніший спосіб розвантажити Київ в розумні часові строки.
Олексій Гончаренко, народний депутат України (фракція “Європейська Солідарність”)
