Від суботи отримую сотні повідомлень щодо оприлюднених Кабміном проєктів майбутніх районів, зокрема на Київщині. Зважаючи на те, що у попередньому скликанні парламенту ми з колегами по міжфракційному депоб‘єднанню “Київщина” брали безпосередню участь в реалізації реформи в регіоні, вважаю за доцільне таки відреагувати на новітнє бачення Уряду.
Уся ця історія дуже схожа на розіграну партію “на двох” і не має нічого спільного з відповідальним підходом до реформи децентралізації. Відверто кажучи, якщо чітко слідувати методології поділу на райони, то жодне з міст не може претендувати на статус центру укрупнених районів. Ірпінь – за кількістю населення, зоною агломерації. Буча – тим більше: ще менша кількість населення, недостатнє інфраструктурне забезпечення, знову ж таки агломераційна зона. Активно піднімалися дискусії щодо варіантів Бородянки та Вишгорода. Бородянка не має, на жаль, досі статусу міста обласного значення. Аналогічну причину закидають Вишгороду. Але скажу так.
Якщо виходити з інтересів мешканців регіону, то єдиний населений пункт, який ще з радянських часів закладався і розбудовувався як місто – адміністративний центр – це Вишгород. У ньому все одразу передбачено – наявність необхідної, на власному балансі, інфраструктури, потрапляння в зону агломерації, і лише офіційно (!) тисяч під 40 населення.
Якщо вже ми всі зійшлися на тому, що готові закривати очі на відхилення від частини пунктів методології, то Вишгород є найбільш комфортним для мешканців регіону в контексті надання послуг і має достатньо прав претендувати на статус райцентру! Це моя позиція.
Тому мене абсолютно дивує позиція вишгородських керівників, які тихенько спостерігають, як їхнім виборцям підсовують щось незрозуміле під соусом “а-ля децентралізація”.
І коротка ремарка в бік тимчасово виконуючого обов’язки голови КОДА. Василю Геннадійовичу, ваші попередники не протримались на посаді і ста днів. Нагадаю, що одне з ваших завдань – представляти позицію Президента, який задекларував головними цінностями в державі інтереси її громадянина, кожної людини.
Жодних кулуарних домовленостей.
Ярослав Москаленко, громадський діяч
