По вибуху на київських Позняках є один дуже важливий нюанс: а чий взагал “Київгаз”? Важливий цей нюанс тому, що основна версія причини трагедії – вибух газу. І, напевно, вона врешті-решт підтвердиться.
Справа в тому, що “Київгаз” формально контролюється містом Києвом. А точніше, міг би контролюватися, бо [мер Києва] Віталій Кличко “чомусь” не хоче використовувати правову можливість і повернути “Київгаз” під контроль громади.
У “Київгаза” наступна структура власності:
1. Приватне акціонерне товариство “Компанія Київенергохолдинг” – 60%.
2. Територіальна громада міста Києва – 28,455%.
3. Решта акціонерів (юридичні та фізичні особи) – 11,545%.
А яка ж структура власності у нібито “приватної” компанії “Київенергохолдинг”? Ось така:
1. Територіальна громада міста Києва – 61% (!).
2. Artion Global Investors Ltd. (Велика Британія) – 25%.
3. Densec Ltd. (Кіпр) – 14%.
Тобто контрольний пакет в Київгазі має саме Київ. І це означає, що при бажанні міської влади до нього можна було б фактично ставитися як до комунального підприємства – ставити перед його керівництвом відповідні завдання та вимоги на користь громади (а не думати лише про надприбутки ціною добробуту громади), належним чином його контролювати, оперативно змінювати керівництво у разі його роботи проти інтересів громади тощо.
Але “чомусь” міський голова Києва Віталій Кличко цього не робить. Навпаки, він та його посіпаки роками роблять вигляд, що це приватна компанія, на яку місто не має жодного впливу й цим пояснюють всі відповідні біди.
Тому “Київгаз” протягом всього правління Кличка працює як суто приватна компанія, як приватний монополіст – з усіма відповідними жахливими наслідками для киян. Не вірите? То поцікавтеся, хто є головою правління цього надважливого для столиці монополіста – компанії, в якій міська громада має контрольний пакет.
Це Андрій Вінграновський – чоловік Юлії Льовочкіної, нардепа від ОПЗЖ та сестри того самого одіозного Сергія Льовочкіна.
Відразу згадуються крики деяких екзальтованих кличкофанів про те, що “Кличко – патріот, тому не чіпайте його”. Або гнівні крики “а де докази, що Льовочкін спонсорує Кличка?”. Взагалі тему Льовочкіна кличкофани намагаються обходити десятою дорогою, адже у них немає ніяких аргументів, як пояснити, про що ж домовлявся Кличко сидячи за одним столом з Фірташем та Льовочкіним у Відні перед президентськими виборами 2014 року. Подивіться, як жалюгідно намагався викручуватися мер столиці коли у нього питали про Льовочкіна.
Щоб приховати від українців свої домовленості з олігархом, Кличко сам попросив суд, щоб його допитували по справі Фірташа у закритому режимі.
Але, на жаль, питання не лише в бутафорному “патріотизмі” Кличка. Питання в тому, що через таке ставлення до комунального майна, через те, що такі надважливі компанії-монополісти фактично віддаються приватним інтересам для вижимки з них всіх соків, столиця розвалюється на очах, а кияни отримують жахливу якість життя та навіть трагедії.
Читайте: Левочкин и Фирташ больше не командуют Кличко – Коломойский (видео)
Источник публикации
Юрій Левченко, депутат Верховної Ради VIII скликання
