Віталій Кличко сьогодні (вчора, – KV) показав себе з дуже поганого боку. От реально, дуже. Точніше, у сенсі інформаційної війни без правил, коли реальність не має значення, а брехня на шкоду держави це ок – він, мабуть, діяв “правильно”.
Але особисто я не люблю неправду і маніпуляції. А Віталій Володимирович був, по-перше, соврамши, по-друге – наїхамши на дипломатів без підстав, і по-третє – спробувамши підірвати позиції держави у очах іноземних партнерів.
Два останніх пункти мені взагалі не ок. Отже, ловіть невеликий лікнеп про те, що насправді відбулося у Борисполі.
Читайте: Кличко не пустили на протокольную встречу канцлера Германии Ангелы Меркель в аэропорту “Борисполь”
1. Ні, всупереч словам Кличка, немає традиції зустрічі ним і Меркель. До слова, за 7 років, відколи Кличко став мером, вона відвідує Київ вчетверте, але їхні спільні фотки з зустрічі в аеропорту ви знайдете лише за 2018 рік.
2. Ні, протокол не передбачає присутності Кличка на зустрічі іноземного глави уряду. Є виняток для офіційного візиту, де має бути заступник голови Київської міської держадміністрації (КМДА), і за бажання київська влада може підняти рівень до глави. Саме це сталося у 2018 році – так Кличко потрапив на злітну смугу. Візит 22 серпня 2021 року не має статусу офіційного, це робочий візит, зовсім інша категорія. А під час робочих візитів голів уряду, як сьогодні, взагалі не передбачається участь нікого з КМДА.
Словом, про це, та про те, що він був у списках, Кличко просто збрехав. Підкреслю, збрехав свідомо, бо він знає, що дуже рідко їздить на такі зустрічі. Та й – навряд чи це сюрприз для Кличка – робота мера полягає не в тому, щоби зустрічати численних іноземних гостей.
3. Ні, охорона не мала пустити його “раз приїхав”. Бо протокол і охоронні заходи працюють за правилами. Складаються списки, узгоджується, хто у якій черговості стоїть перед трапом тощо. Так, ви можете сказати, що це галімий офіціоз і будете праві, але так працюють міжнародні відносини. Втім для охорони ця суперечка взагалі не має сенсу. Є в списку – проходить, немає – не проходить.
4. Ні, для самого Кличка недопуск не був несподіванкою. Він знав, що його не запрошували, він не був повідомлений про час заходу, і знав що його там не мало бути. Кличко знав, що його не пустять, і приїхав саме для того, щоби його не пустили. Метою був хайп.
І дуже шкода, що багато хто на цей хайп купився, повіривши неправді від Кличка.
5. І головне. Для мене, як для міжнародника, є гранично некоректним те, що Кличко у своїх боданнях з Банковою (прибічником якої я, до речі, і близько не є!) вирішив підважити міжнародний імідж держави. Це – моветон у політиці. Бо для умовного німецького журналіста пункти 1-4 є не дуже відомими. А Кличку цей умовний журналіст може й повірити.
А на додаток мене вкурвив наїзд Кличка на МЗС, яке тут взагалі не до справ. Ставити під сумнів проєвропейськість наших дипломатів? У порівнянні з мером Києва, який вирішив влаштувати клоунаду в Борисполі, якраз ця проєвропейськість взагалі не підлягає сумніву.
Сергей Сидоренко, редактор “Европейской правды”
