Традиційним в Україні стало вшанування своїх захисників у знаменний день 14 жовтня, коли своєю Покровою Україну накриває Пресвята Богородиця, прикриваючи своїм омофором від ворогів увесь наш народ. Це віковічне і воістину народне свято ми, українці, тепер відзначаємо одночасно з державним – Днем захисників і захисниць України. Таким став і цей охоплений полум’ям ворожої навали рік: об 11 годині цього дня за ініціативи Благодійного фонду молодіжної ініціативи “Надія” та підтримки уповноваженої президента з волонтерської діяльності Наталії Пушкарьової біля Державного історико-меморіальний Лук’янівського заповідника у місті Києві буде започатковано Алею пам’яті захисникам України.
Про це KВ стало відомо з відкритих джерел.
Місце обрано свідомо: на межі з прадавнім старосвітським Лук’янівським цвинтарем – одним із найстаріших на нашій землі некрополів із закарбованою в надгробках і скульптурах історією. Саме тут до Покрови і закладено нову Алею пам’яті. Архітектурний задум і вимога часу замислили все так, щоби кожен українець, їдучи повз вулицею Оранжерейною, одразу побачивши його, призупинився на хвилину, щоб віддати шану героїзмові і самопожертві наших героїв.
З гранітних стел-обелісків до живих звертаються імена й прізвища героїв, чий шлях від свого останнього бою з рашистським агресором у вічність проліг саме через це місце.
На церемонію відкриття першими запрошені сотні родин загиблих наших вояків: солдатів і старшин, офіцерів і добровольців, санітарів і волонтерів. Напередодні відкриття меморіалу протягом кількох тижнів волонтери телефонували рідним, запрошуючи усіх взяти участь у церемонії. Слова їхні наверталися на голос, а сльози наверталися на очі. Дружини й матері щосили стримували ті сльози, а вони лилися рікою…
Ця знакова для нашої столиці подія цього дня об’єднає усіх. Імена загиблих навіки викарбувані у наших серцях. Ми щодня ховаємо цвіт нації через те, що світ потурав тиранам і вбивцям, не визнавав нашої самобутності, нашої мови і культури, заплющував очі і загравав із дияволом, не вірячи і нічого не знаючи про нас.
Помститися за їхню смерть ворогам, зберегти Україну, її територіальну цілісність, волю і європейське майбутнє – наш священний обов’язок перед пам’яттю кожного окремого героя.
Говорив про це напередодні і голова Фонду “Надія” Сергій Тепляков: “Відкриваючи Алею пам’яті захисникам України у місті Києві, ми називаємо всіх наших Героїв і вшановуємо їхню пам’ять і їхній подвиг. Тут на каменях викарбувані імена тих, хто віддав найцінніше – своє життя у той час, коли більшість людей приречено споглядали за перебігом подій, а весь світ не вірив, що ми вистоїмо. Президенти головних країн Великої сімки вже попрощалися навіть із самою назвою Україна і її народом. І саме в цей час наші Герої ціною власного життя відстояли і продовжують відстоювати повсякчас нашу державу і власний народ”.
Меморіал пам’яті у граніті як символ незламності і величі захисників України, вдивляючись у вічність, постає мов Фенікс серед алеї червоних кленів безсмертям сонця і відродженням у вогні.
Алеї і меморіали відкриваються в усіх наших палаючих містах і селах, розташуваннях військових частин і на звільнених територіях учорашніх запеклих боїв і звірячого трагізму окупації.
Алея пам’яті захисників України у серці сирецької долини – це меморіал, і, разом з тим, пекучий біль у душах сотень жінок і матерів, які звідси провели в останню путь свою кровинку.
Гіркота втрати і несамовита любов пройдуть через серце кожного українця, який прийде сюди. Часточку цієї розстріляної любові нестимуть засвіти пломені освячених свічок і лампадок. Невгамовний наш біль за Героїв, які поклали життя на Вівтар свободи.
Увічнення пам’яті наших жертв – є глибоким переосмисленням трагічних багатостраждальних сторінок нашої історії із одвічною боротьбою народу за Україну протягом століть аж понині. Де Правда – там Бог і Любов, а де Бог – там завжди Перемога! З нами Бог, з нами Україна!
За інформацією KВ, Алею пам’яті захисників України було побудовано виключно за гроші волонтерів – справжніх Українців.
Фото: Фонд “Надія”
