Не дивлячись на те, що історична будівля Ткацького цеху на вул. Фролівській, 4 (інша назва – будинок Малиновських-Барських) у травні цього року потрапила під офіційний захист міської влади, скандали навколо неї не вщухають. Так, власник цієї споруди – ТОВ “Реал Славутич 1” відомого бізнесмена Романа Луніна (на колажі праворуч) – наразі в судовому порядку оскаржує її включення до Переліку столичних пам’яток, посилаючись у т.ч. на порушення Департаментом охорони культурної спадщини КМДА відповідної процедури. При цьому, компанії на час судового спору вдалося добитися “призупинення” дії наказу столичної мерії, яким їй було надано охоронний статус. Крім того, зазначена ТОВка в судовому порядку скасувала арешт будівлі, який раніше було накладено за ініціативи правоохоронців у кримінальному провадженні, в рамках якого розслідується факт “спроби” її знищення. Одним із аргументів компанії стало те, що коли вона починала в будівлі капітальний ремонт, ще ніяких наказів КМДА не було. Схоже, усього цього можна було б уникнути, якби міська влада раніше “зайнялася” цією спорудою – тобто, до того, коли на неї вже “накинули оком” підприємці.
Як стало відомо КВ, наразі у столиці тривають скандали навколо можливого руйнування старовинної будівлі Ткацького цеху на вул. Фролівській, 4 (Подільський район).
Так, органи Нацполіції наразі розслідують кримінальне провадження за фактом ймовірних порушень при проведенні в цій споруді будівельних робіт. Їм навіть вдалося добитися накладення арешту на цей об’єкт нерухомості, однак надалі його було скасовано. У свою чергу власник будівлі – ТОВ “Реал Славутич 1” в судовому порядку оскаржує надання цій нерухомості охоронного статусу, і вже має проміжні успіхи.
З огляду на значний суспільний резонанс навколо цієї історії, КВ вирішила проаналізувати її перипетії.
Передісторія і контекст
ТОВ “Реал Славутич 1” стало власником будівлі Ткацького цеху два з половиною роки тому. Так, 3 квітня 2024 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (ФДМУ) по Києву і вказаною компанією було укладено відповідний договір купівлі-продажу. На той час будівля належала державі і де-юре входила до складу єдиного майнового комплексу тоді вже непрацюючого державного комерційного підприємства “Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство”. У зв’язку з цим, окрім Ткацького цеху, ТОВ “Реал Славутич” стало власником ще близько півтора десятка будівель, серед яких розташовані поруч п’ять об’єктів нерухомості на вул. Фролівській, 6/8, а також низки споруд у містах Чернігів та Черкаси. Загальна вартість усього цього майна склала 198 млн гривень, і задля перемоги у відповідному приватизаційному аукціоні компанії довелося виграти конкуренцію у понад десятка суб’єктів господарювання. При цьому, ТОВ “Реал Славутич”, відповідно до умов цієї приватизації, взялося на себе зобов’язання протягом 10 років не змінювати профіль діяльності протезно-ортопедичного підприємства.
Перші скандали навколо можливого руйнування будівлі Ткацького цеху мали місце наприкінці осені минулого року. Так, у листопаді 2025-го столичний активіст-пам’яткоохоронець Дмитро Перов на своїй сторінці у Facebook повідомив, що зі двору колишнього протезно-ортопедичного заводу вивозять історичну цеглу, а балки міжповерхових перекриттів складають обабіч, у дворі. При цьому, мовляв, саму будівлю Ткацького цеху завісили намальованим фасадом і почали розбирати. Через кілька днів Перов повідомив, що він з колегами ініціювали включення будівлі Ткацького цеху до Переліку обʼєктів культурної спадщини Києва. При цьому, він звернув увагу на те, що роботи на цій території виконуються під виглядом реставрації і що якоїсь чіткої реакції чиновників КМДА на можливе руйнування будівлі не було. У зв’язку з цим активіст висловив сподівання, що вказаній будівлі нададуть охоронний статус на найближчому засіданні консультативної ради при вказаному департаменту – принаймні, раніше, ніж цю споруду повністю розберуть.
“Особисто мені – дивно, чому Департамент охорони культурної спадщини КМДА самостійно не дослідив та не включив цю будівлю до Переліку памʼяток раніше. По-перше, це територія Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» – кожен камінь тут під захистом Закону. По-друге, перша ткацька мануфактура тут виникла ще у XVII ст. та безпосередньо повʼязана з історією Київського братства. Тобто, загалом має більше 300 років непреривної історії виробництва. По-третє, до департаменту приходили представники забудовника ще в липні і, зі слів директора заповідника “Стародавній Київ”, погодили «реставрацію фасаду». Однак, в жовтні, коли з будівлі вивезли всі речі, а довкола почали городити височезні будівельні риштування, було зрозуміло, що це ніяка вже не реставрація. Тоді, дирекція заповідника знову написали, що все під контролем, а чутки про розбирання історичної будівлі фейк та маніпуляції. Зрештою, будівлю завісили і почали розбирати”, – написав тоді Дмитро Перов.
Будівля на вул. Фролівській, 4 ззовні та зсередини (фото Дмитра Перова)
17 грудня минулого року згаданий активіст розповів про те, що Департамент охорони культурної спадщини КМДА надав дозвіл на дослідження і розробку облікової документації щодо надання будівлі Ткацького цеху охоронного статусу. При цьому, на думку Дмитра Перова, тоді чиновники порушили послідовність дій: активіст зазначив, що спочатку департамент мав надати припис на зупинку робіт, а вже потім готуватися до включення будівлі до Переліку памʼяток.
А вже цьогоріч, 22 квітня, Дмитро Перов повідомив про те, що процес надання вказаній будівлі охоронного статусу знаходиться під загрозою зриву.
“За день до розгляду документів директор Державного історико-архітектурного заповідника “Стародавній Київ” Роман Маленков подав власну довідку на той самий об’єкт. У своєму виступі Маленков зазначив, що в будинку на Фролівській, 4 ніколи не було ніяких Ткачів, а отже довідку активістів треба відхилити. Натомість він зазначив, що це будинок Малиновських-Барських, щодо якого надалі вже проводили дослідження фахівці очолюваної Маленковим установи. Весь цей час «досліджень» будинок продовжували розбирати, а ось зараз трохи зупинились. Завтра (тобто, 23 квітня. – КВ) Департамент виносить на голосування включення будівлі на вул. Фролівській, 4 до Переліку памʼяток. Питання сформовано як “Будівля ткацької мануфактури” за адресою: м. Київ, вул. Фролівська, 4”. Після цього має виступити Маленков зі своїми спростуванням, а члени ради визнати будинок таким, що не відповідає критеріям памʼятки. Тобто, за наші гроші профільне комунальне підприємство півроку шукало не аргументи для включення будинку до Переліку памʼяток, а підстави для виключення!” – обурився Дмитро Перов.
Врешті-решт, охоронний статус вказаній будівлі було надано 8 травня 2026 року. Тоді Департамент охорони культурної спадщини КМДА наказом №31 включив цю споруду до Переліку обʼєктів культурної спадщини Києва під назвою “Конторсько-торговельна будівля товариства текстильної мануфактури”. Згідно зі вказаним наказом, Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав повідомити власника будівлі про надання їй охоронного статусу і проконтролювати укладання необхідного охоронного договору. А через три дні, 11 травня, Департамент охорони культурної спадщини КМДА виніс відносно ТОВ “Реал Славутич 1” припис щодо припинення виконання будь-яких робіт на вказаному об’єкті до того моменту, поки компанія не отримає від вказаного департаменту відповідний дозвіл. У свою чергу, такий дозвіл “Реал Славутич 1” може отримати лише на підставі погодженої з Департаментом охорони культурної спадщини КМДА науково-проєктної документації на проведення робіт.
Слідство та судовий спір
27 березня 2026 року, Подільське управління Нацполіції Києва відкрило кримінальне провадження №42026102070000066 за фактом можливих “спроб” знищення будівлі на вул. Фролівській, 4. Тоді слідство було розпочато за фактом того, що, мовляв, не можна проводити без погодження роботи в межах «Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ».
Надалі, вже під час розслідування, правоохоронці встановили, що 28 квітня 2026 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) при КМДА зареєстрував повідомлення ТОВ “Реал Славутич 1” про початок капітального ремонту будівлі та нежитлових приміщень виробничого корпусу літ. «А» на вул. Фролівській, 4. У цьому повідомленні зазначалося, що клас наслідків цих робіт – СС1 (незначні наслідки). Разом з тим, поліцейським стало відомо, що 8 травня будівля за згаданою вдресою отримала охоронний статус, а тому вказаний клас наслідків для цих робіт не застосовується – мовляв, до класу,СС1 не можуть бути віднесені роботи, які здійснюються на території пам`яток культурної спадщини національного та місцевого значення, визначених відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
За версією слідчих, за вимогами законодавства замовник цих робіт має право здійснювати лише реставрацію вказаної будівлі, а ці роботи повинні мати клас наслідків СС2 або СС3, і перед їхнім проведенням потрібно було здійснити спеціальну експертизу проєкту, чого зроблено не було. У зв’язку з чим правоохоронці дійшли попереднього висновку, що проведення «капітального ремонту будівлі» замість «реставрації» на пам`ятці є способом підміни понять для спрощення проєктної документації.
Також правоохоронці встановили, що, згідно з Генеральним планом Києва, земельна ділянка на вул. Фролівській, 4, потрапляє в зону охорони, зону регулювання забудови та території пам`ятки ландшафту, історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра», в охоронну зону пам`ятки архітектури національного значення «Андріївська церква», в зону регулювання забудови та території «Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», в археологічну охоронну зону, в архітектурну охорону зону, в центральну планувальну зону, в центральний історичний ареал, в архітектурний заповідник та в зону підтоплень природного та техногенного характеру. При цьому, слідчим стало відомо, що ця земля наразі не відведена в користування – на розгляді Департаменту земельних ресурсів КМДА лише перебуває заява ТОВ «Реал Славутич 1» від 15 квітня 2026 року про передачу цієї ділянки (кадастровий номер 8000000000:85:425:0027) для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги.
15 травня 2026 року Подільський районний суд Києва за клопотанням Подільської окружної прокуратури, наклав арешт на будівлю на вул. Фролівській, 4 із забороною проведення у ній будівельних робіт. Це було зроблено задля того, щоб до завершення слідства ця споруда, яка була визнана речовим доказом у вказаній кримінальній справі, була збережена. Втім, через два тижні, 28 травня, той же суд за клопотанням ТОВ “Реал Славутич 1” скасував накладення арешту.
У компанії повідомили, що перед початком робіт на вул. Фролівській, 4 вона отримала усі необхідні дозвільні документи та погодження. При цьому, мовляв, на момент розроблення проєктної документації, отримання погоджень та фактичного початку робіт вказана будівля не мала жодного охоронного статусу. Разом з тим, у ТОВ “Реал Славутич 1” зазначили, що, не дивлячись на це, компанія своїх подальших діях “продемонструвала підвищений стандарт обачності”. Так, мовляв, проєктна документація на капітальний ремонт об`єкта була розглянута Консультативною радою з питань охорони культурної спадщини Департаменту на її засіданні 10 липня 2025 року. І тоді вказаний орган ухвалив одноголосне рішення взяти надані матеріали до відома з єдиним застереженням про необхідність дотримання замовником законодавства у сфері охорони археологічної спадщини при виконанні земляних робіт, а також режимів використання історичного ареалу в частині збереження історичної забудови та збереження традиційного характеру середовища.
За інформацією компанії, на виконання цього застереження 12 серпня 2025 року вона уклала договір з Інститутом археології Національної академії наук України, яким було передбачено проведення повномасштабних археологічних досліджень по всій площі та глибині культурного шару у межах ділянки під час капітального ремонту виробничого корпусу. Як повідомили у ТОВ “Реал Славутич 1”, за результатами цих робіт вказаний інститут надав довідку-погодження, у якій зазначалося, що жодних заперечень проти продовження земляних та будівельних робіт на зазначеній ділянці археологи не мають.
Також у ТОВ “Реал Славутич 1” зауважили, що наданий столичною владою у травні 2026 року охоронний статус є “тимчасовим”, тобто таким, який передує занесенню об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Разом з тим, мовляв, рівень охорони щойно виявленого об`єкта культурної спадщини об`єктивно нижчий, ніж рівень охорони пам`ятки культурної спадщини. При цьому, в компанії зазначили, що якби будівля на вул. Фролівській, 4 дійсно була складовою частиною «Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», то Департамент охорони культурної спадщини КМДА не мав би жодних правових підстав видавати наказ про внесення цього самого об`єкта до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.
Ба більше – юристи “Реал Славутич 1” підкреслили, що видання такого чиновниками столичної мерії відповідного наказу за вже існуючого статусу пам`ятки означало б зниження охоронного режиму об`єкту, що прямо суперечить меті та структурі законодавства про охорону культурної спадщини. Врешті-решт, цих та інших аргументів вистачило для зняття з будівлі Ткацького цеху арешту в рамках вказаного кримінального провадження.
Крім того, вже після видання зазначеного наказу ТОВ “Реал Славутич 1” подало до Окружного адмінсуду Києва позов щодо визнання його протиправним і скасування. Так як цей судовий спір наразі не розглянути по суті, в Єдиному держреєстрі судових рішень відсутня повна інформація стосовно аргументації компанії. Втім, у судових ухвалах все ж частково наведено один із доходів – мовляв, Департамент охорони культурної спадщини КМДА порушешив процедури надання вказаній будівлі охоронного статусу на етапі підготовки та розгляду відповідної облікової документації.
Паралельно ТОВ “Реал Славутич 1” подало до суду заяву про забезпечення позову, якою клопотав про зупинення дії спірного наказу, заборону Департаменту охорони культурної спадщини КМДА направляти до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України будь-які документи щодо занесення будівлі на вул. Фролівській, 4 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, заборону застосовувати наказ як підставу для видання будь-яких приписів, складання актів, висунення вимог про припинення робіт, накладення санкцій тощо, а також про низку інших обмежень.
Свої вимоги у ТОВ “Реал Славутич 1” пояснили, зокрема, тим, що вона здійснює капітальний ремонт і конструктивне посилення несучих конструкцій будівлі, а тому продовження дії спірного наказу до вирішення спору по суті фактично призведе до повного зупинення таких робіт із відповідними ризиками для безпеки об`єкта, додатковими витратами, та неможливістю виконання компанією своїх зобов`язань перед підрядниками та проєктувальниками. При цьому, в “Реал Славутич 1” підкреслили, що виконання ж цих робіт здійснювалося на підставі зареєстрованих дозвільних документів, отриманих у встановленому законом порядку до моменту видання зазначеного наказу. 1 липня 2026 року КОАС частково задовольнив заяву про забезпечення позову – суд лише зупинив дію спірного наказу, а в задоволенні інших вимог було відмовлено.
Таким чином, ймовірно, усіх цих перипетій можна було б уникнути, якби столична влада зайнялася збереженням вказаної будівлі раніше – до того, коли на неї “накинули оком” бізнесмени, та до того, як там почалися роботи. Однак так буває дуже рідко – зазвичай керівництво міста доводить ситуації до точок кипіння, про що мова йтиме нижче.
Зазначимо, що у першій половині липня 2026-го у ТОВ “Реал Славутич 1” заявили, що підтримують збереження та, за можливості, відновлення історичних елементів вказаної будівлі. Зокрема, йдеться про архітектурне оформлення фасадів, автентичні конструктивні та декоративні деталі, металеві елементи сходових огороджень, історичні віконні заповнення й ролети, а також збережені елементи інженерного та виробничого обладнання, що мають історичну цінність. Також власник наголосив на підтримці збереження характерного образу й архітектурного силуету будівлі, вважаючи, що саме вони формують її унікальність і зв’язок з історією Подолу.
Як у столиці охороняють історію
За даними аналітичної системи Youcontrol, ТОВ “Реал Славутич 1” було зареєстроване у серпні 2018 року. Керівницею компанії зазначено Аллу Остренську, засновником – ТДВ “Універсам №3”, кінцевим бенефіціаром – киянина Романа Луніна.
Останній є відомим бізнесменом – Лунін є засновником і головою наглядової ради Retail Group, яка розвиває торговельні мережі «Велика Кишеня», «Велмарт», VK Select та інші проєкти у сфері роздрібної торгівлі й девелопменту. У різні роки цей підприємець входив до рейтингів найбагатших українців за версіями журналів *Фокус* та *НВ* – його статки оцінювалися в десятки й сотні мільйонів доларів.
Як неодноразово повідомляла КВ, міська влада в останні десятиліття явно не справляється із охороною історичних будівель та споруд Києва. Чиновники КМДА і депутати Київради регулярно обіцяють працювати над їхнім збереженням та наголошують на тому, що такі об’єкти не повинні зноситися, а на їх місцях не повинні будуватися чергові висотки житлового і комерційного призначення. Проте, здебільшого такі заяви не мають практичного втілення.
Наприклад, у серпні 2021 року Київрада з подачі КМДА “ввела мораторій” на будівництво та реконструкцію в Києві, яка може торкнутися 119 історичних будівель Києва. Таке рішення було подано міської владою як революційне. Проте, експерти назвали цей мораторій звичайним популізмом та спробою приховати провальну політику столичної влади у сфері захисту цінної історичної забудови та присвоєння історичним об’єктам статусу нововиявлених пам’яток культурної спадщини. Адже замість практичних механізмів збереження історичних будівель міська влада лише рекомендувала їхнім власникам утриматися від проведення будівельних робіт, а чиновникам – враховувати відповідні положення.
Державні органи влади очевидно також не надто зацікавлені в тому, щоб столиця більше не втрачала пам’яток та об’єктів культурної спадщини. Для прикладу, у травні 2021 рок мер Києва Віталій Кличко звинуватив Міністерство культури та інформаційної політики у сприянні знищенню пам’яток та об’єктів культурної спадщини столиці. Таку заяву він зробив у зв’язку з тим, що за попередні три роки КМДА запропонувала міністерству внести до Державного реєстру нерухомих пам’яток 1509 об’єктів, але по факту чиновники вказаного органу ухвалили рішення лише щодо 23 таких об’єктів.
Читайте: Кличко обвинил Минкульт в потере Киевом объектов культурного наследия
В столиці нерідко виникають ситуації щодо знищення як тих об’єктів, які вже визнані пам’ятками і мають охоронний статус, так і з тих, які міська влада досі не спромоглася включити до відповідних переліків. І саме у тих випадках, коли руйнуються будівлі “без статусу”, активісти досить часто звинувачують керівництво міста в підіграванні інтересам забудовників, адже останнім за таких обставин не треба погоджувати містобудівні зміни з органами охорони культспадщини.
Читайте: Демонтаж історії: як оточення Віталія Кличка готується до забудови на столичному Подолі
Наприклад, наразі ТОВ “Корпоративні рішення ЛТД” продовжує спроби скасувати в судовому порядку охоронний статус старовинної будівлі на вул. Набережно-Хрещатицькій – колишніх лазень купця Михайла Бубнова (орієнтовно 1822 року побудови). У компанії зазначають, що КМДА у 2023 році порушила процедуру внесення споруди до Переліку об’єктів культурної спадщини міста, що будівля не має історичної цінності, а через дії чиновників власник не може використовувати її так, як хоче – реконструювати чи то під діловий центр, чи під апарт-готель. У ТОВці програли в перших двох раундах цієї справи, але нещодавно касаційний суд повернув цю справу на розгляд суду першої інстанції. Причиною цього стало те, що, на переконання колегії суддів, раніше їхні колеги не встановили всіх обставин справи. Зазначимо, вказана компанія входить до орбіти відомих бізнесменів та експосадовців Володимира Дробота та Ігоря Плачкова.
Читайте: Друге коло: забудовник продовжує оскарження охоронного статусу лазень Бубнова на Подолі
Численні претензії до Департаменту охорони культурної спадщини мають і аудитори столичної мерії. Наприклад, нещодавно “ревізори” за результатами перевірки роботи цього структурного підрозділу у 2021-2023 роках повідомили про цілий “букет” порушень. Зокрема, наразі відомо, що чиновники Департаменту охорони культурної спадщини безпідставно виключали деякі будівлі з переліку об’єктів культурної спадщини, закрили “для сторонніх” базу міських пам’яток, не встановлювали на історичні споруди охоронні дошки, не проводили моніторинг будівель задля їхнього збереження, не розробили регламент проведення перевірок на таких об’єктах тощо.
Також низку сумнівних моментів було зафіксовано і в процесах виготовлення облікової документації – чиновники не зробили такі “папірці” на 1 тис. старовинних будівель, а ті випадки, коли ця робота проводилася, супроводжувалися втратами бюджетних коштів. Наприклад, лише двом розробникам було “переплачено” близько 8,6 млн гривень внаслідок завищення вартості послуг. Усього “охоронцям” культурної спадщини Києва було винесено 79 рекомендацій, але станом на середину березня 2025-го лише 7 із них були враховані чиновниками повністю.
Департаментом охорони культурної спадщини КМДА з 23 серпня 2023 року керує Марина Соловйова (на колажі ліворуч). Діяльність вказаного структурного підрозділу столичної мерії наразі контролює заступниця голови КМДА Ганна Старостенко.
Довідка. Будинок на вул. Фролівській, 4 відомий під двома назвами – будівля Ткацького цеху та будинок Малиновських-Барських. Саме на точності другої назви наголошують в Департаменті охорони культурної спадщини КМДА, адже вона, мовляв, є історично точнішою, бо походить від прізвищ його власників у ХІХ столітті. Точна дата зведення будинку невідома, однак вважається, що його спорудили після Великої подільської пожежі 1811 року, коли район активно відбудовували. Спочатку на цій ділянці звели одноповерхові муровані торговельні лавки, які згодом неодноразово перебудовували та розширювали. У середині ХІХ століття власником садиби став київський купець Феодосій Малиновський, а пізніше вона перейшла до родини Барських, через що споруда отримала історичну назву будинок Малиновських-Барських.
Наприкінці ХІХ століття будівля перейшла у власність родини Морозових – однієї з найвідоміших підприємницьких династій Російської імперії, яка володіла великими текстильними мануфактурами. У 1912 році, коли садиба вже належала Морозовим, її суттєво перебудували та пристосували для текстильного виробництва. Саме після цієї реконструкції за будівлею закріпилася назва «Ткацький цех». Саме після цієї реконструкції за спорудою закріпилася поширена назва «будівля Ткацького цеху». Водночас окремі дослідники наголошують, що вона є умовною, споруда ніколи не була осередком традиційного цехового ремесла. У радянський період будівля увійшла до складу Київського експериментального протезно-ортопедичного підприємства, яке працювало тут протягом десятиліть. На підприємстві виготовляли протези кінцівок, ортези, ортопедичне взуття та інші засоби реабілітації для людей з інвалідністю, а комплекс на Фролівській, 4 був одним із ключових центрів протезно-ортопедичної галузі в Україні.
Фото: колаж КВ
Олександр Глазунов
КиївВлада
