Грає море зелене,
Тихий день догора.
Дорогими для мене
Стали схили Дніпра,
Де колишуться віти
Закоханих мрій…
Як тебе не любити,
Києве мій!
Дмитро Луценко
А й справді, як тебе не любити, Києве мій! Ти найкращий батько моєї неньки України. Саме з тебе починається любов до Батьківщини. Ти – велична, красива, гідна любові столиця. Хоч ти і буваєш різним, але завжди дивовижний і вмієш дивувати. Милуєш око своїми вуличками, архітектурою, маниш давньою історією, радуєш чарівною природою та силою Дніпра. Дивуєш створенням нової історії, зачаровуєш жителів міста все новими і новими досягненням свого розвитку і розбудовою.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Я люблю тебе різним, у різні пори року. Влітку, ти квітнеш каштанами, печеш своєю спекою багатоповерхівки спальних мікрорайонів, а ввечері легка літня прохолода падає на твої втомлені вулички. Могутній Дніпро пестить засмаглих дітлахів та киян своїми літніми хвилями. Морозиво, фонтани, тіні від каштанів, шум Дніпра, та тепле сонце – як я це люблю улітку. Восени, ти майориш різнокольоровими парасольками та жовтогарячими парками та набережними, де поважний та вже безлюдний Дніпро відпочиває. Взимку, хоч і виникає багато проблем з транспортним пересуванням, я обожнюю твою білосніжну казку. Як я люблю зимовий вечір, свій київський дворик, друзів і санчата…. Весняний Київ – найкращий. Наповнюється приємними запахами квітучих дерев, усе зеленіє, усе відроджується знову. Люблю весняні посмішки киян, які так смачно вдихають нове свіже весняне повітря. Золотоверхий Київ виблискує на сонці. Яка ж ти красива, моя столиця!
Київ, як і уся моя Україна, дуже красивий. Але я проводжу більшість свого часу не в історичному центрі Києва, а у звичайному мікрорайоні столиці, який живе своїм окремим життям. Тут я навчаюся у звичайній школі, тут проходить моє буденне життя, тут моє дозвілля та друзі. Я дуже люблю цей маленький куточок Києва.
Часто увечері, коли за вікном стихає вулиця, я починаю мріяти. Мрію аж поки не згаснуть ліхтарі.
Мрію, ніби я маленький президент свого дворику. І тут я лечу думками у світле майбутнє. Бачу свій маленький дворик екологічно чистим, без парковок автомобілів та великою кількістю зелені та квітів, з дитячими атракціонами, з великою кількістю лавочок та кавових автоматів для дорослих і питних автоматів для дітей. Сам будинок мрію розфарбувати різними веселковими барвами, щоб було веселіше. По центру збудую великий фонтан для літнього відпочинку. Дахи будинку мрію засадити садами та квітами і збудувати великий басейн для його мешканців. Така собі літня релакс зона. Хочу, щоб дітей до школи відвозив автобус. На шкільній перерві я б запровадила слухати шкільне радіо, музику та шкільні новини про учнівські досягнення чи дозвілля.
Я б створила готель для тварин, на той випадок, коли їх господарі у від’їзді.
Для дітей та дорослих організую цікаві концерти, конкурси, літні кінотеатри, міні виставки дитячої творчості, спортивні змагання, шоу. Усі новини двору оголошуватимуть по місцевому радіо, буде звучати приємна музика чи пісні. В дворику майбутнього буде чітке розмежування для дитячого відпочинку та відпочинку для дорослих на будь-який смак. Діти зможуть вільно гратися і безпечно пересуватися двориком на роликах, велосипедах чи самокатах, бо він буде закритого типу. Дорослі зможуть пити каву, займатися спортом на тренажерах чи просто спілкуватися між собою. Собаки будуть мати окреме місце для дружби. Усі мешканці зможуть вільно спілкуватися та проводити безтурботно час. Мої міністри будуть відповідати за певну справу – міністр культури і відпочинку, міністр порядку, міністр радіомовлення, зоо-міністр, міністр спорту, міністр транспорту для дітей, міністр інформації, міністр української мови, і звичайно міністр по справах дорослих. А я особисто буду організатором концертів та режисером постановником, бо дуже люблю цю справу.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
А ще я дуже мрію про український Київ. Я хочу, щоб усюди звучала моя рідна українська мова. Хочу, щоб українці поважали один одного.
Можливо, колись, в майбутньому, усе це збудеться, і я стану першою дитиною президентом, хоч і з маленькою країною-двориком, зате розвиненою та процвітаючою.
А зараз я найбільше хочу, щоб Київ був мирним, вільним, щоб люди в ньому більше посміхалися.
Литвинюк Дарія, Юн-прес
