Зі зростанням міст збереження зелених зон стає дедалі гострішим викликом, і Київ – не виняток. Столична влада звітує про збільшення площ парків на сотні гектарів, при цьому фактично визнаючи, що зеленішою столиця не стає. Екологи пояснюють, що мова виключно про оформлення під парки вже існуючих зелених зон, тоді як природні екосистеми зникають з карти міста. В Спеціалізованій екологічній прокуратурі підрахували, що за останнє десятиліття столиця втратила понад 700 гектарів “зелених” територій, в тому числі під тиском забудови. У розгорнутому розслідуванні КВ зʼясує, чи перетворюється Київ на бетонні джунглі, які його природні оази є найбільш вразливими перед натиском забудови, в яких районах ситуація близька до критичної та якими шляхами можна по-максимуму вберегти зелені легені української столиці.
На початку поточного року у столиці відбувся своєрідний батл заяв між активістами та столичною адміністрацією стосовно зміни площ парків столиці. Так, наприкінці січня керівник Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ) Володимир Борейко заявив, що за останні 10 років сумарна площа парків Києва зменшилася на 800 гектарів. Реагуючи на такі закиди на той час директор Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату Київської міськдержадміністрації (КМДА) Олександр Возний назвав ці цифри фейком та надав свої, діаметрально протилежні дані: з 2014 до 2024 року включно площа київських парків збільшилася на 637 га.
Це стало приводом з’ясувати, що ж насправді відбувається з парками столиці та зеленими зонами загалом. Насамперед розберемося, чому інформація екологів та профільного департаменту свідчать фактично про протилежні речі та за якою методикою ведуться підрахунки.
Приріст у 637 га – формальність чи реальність?
Почнемо з офіційних даних столичної адміністрації, наданих редакції. Вони вказують, що на початок поточного року в Києві нараховувалося 125 парків загальною площею понад 3 373,66 га, тоді як на початок 2015-го їх кількість становила 111, а площа – 2 736,18 га. Власне, звідси і зростання площ парків на 637,48 га, а кількості парків – на 14.
Однак, чи отримали при цьому мешканці столиці збільшення площ зелених зон на сотні гектарів? Нагадаємо, що на балансі районних КП по утриманню зелених насаджень, крім парків, знаходяться також сквери та “інші обʼєкти благоустрою зеленого господарства”, до яких належать міські ліси, зони рекреації, прибережні насадження та насадження прибудинкових територій. І якщо, за даними Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА, за останні десять років площі парків збільшилися на 637,48 га, а площі скверів – на 50,8 га, то площі цих “інших об’єктів” – скоротилися на 653,22 га. Тобто, в сухому підсумку загальна площа всіх зелених насаджень столиці, включно з парками та скверами, з початку 2015 року зросла всього на 35 гектарів (еквівалентно площі Київського зоопарку або близько чверті Національного ботсаду ім. М. Гришка. – КВ).
Керівник КЕКЦ Володимир Борейко в коментарі КВ наголосив, що майже всі вказані департаментом нові парки створюються формально на місці природних зелених зон.
“Так звані нові парки – це підтасовка сущності, бо нових парків у нас немає. Як Кличко відкриває парки: береться зелена зона і називається парком. Ось наприклад, парк “Наталка” – це була добра зелена зона із заплавними тополевими лісами, частину яких знищили, досадили ялинки і квітнички, поставили лавки і назвали парком. Аналогічно Оболонський острів, де поставили лавочки та туалети, поклали плитку. Але це знищена природна зелена зона, де росли червонокнижні іриси”, – зауважив експерт.
За його інформацією, виключенням є лише парк “Позняки” біля однойменної станції метрополітену – єдиний дійсно насаджений, штучно-створений парк.
Молоді насадження парку “Позняки”
Стрімке збільшення площ парків за даними профільного департаменту КМДА декларативним вважає також столичний активіст, голова ГО “Парк Прирічна” Гліб Антоненко.
“В Києві дуже багато зелених зон, які фактично існують десятки років, але яким так і не була розроблена та затверджена технічна документація на землю. Саме створення такої документації і збільшує на папері площу вже існуючих парків. Так свого часу було з парком «Наталка», так у 2025 році сталося з територією парку “Прирічна”, – зазначив Гліб Антоненко.
Голова правління Київської міської організації Національної спілки архітекторів України (НСАУ) Вадим Жежерін також вважає оптимістичні дані КМДА суто формальністю.
“Без аналізу видно, що адміністрація видає інформацію, яка формальна, але не реальна. Вони вкладають якісь гроші в озеленення, але реально на одного мешканця стає значно менше зелені. Це відчувається. Особливо у житлових районах – взагалі біда”, – наголосив Вадим Жежерін.
Для додаткового аналізу площ парків та інших зелених зон в столиці скористаємося супутниковими знімками, які підтверджують: частину нових парків дійсно облаштовано на місці вже існуючих природних територій. Прикладами є парки біля озер Лебедине, Срібний Кіл, а також Йорданське та Кирилівське. Наведені нижче супутникові знімки свідчать, що інфраструктура цих парків з’явилася на місці вже існуючих природних насаджень.
Фітнес-парк навколо озера Лебедине
Парк навколо озера Срібний кіл
Парк культури та відпочинку навколо озер Йорданське та Кирилівське
Де місто втрачає “зелень”
Володимир Борейко стверджує, що фактично столиця невпинно втрачає свої зелені території. Експерт повторює тривожні дані: за останні 10 років загальна площа всіх парків Києва зменшилася на 800 гектарів. Він пояснив, що йдеться про ті столичні парки, які існували до 2014 року.
“У нас були дані по площі кожного парку за 2014 рік. Минулого року ми просили районні КП УЗН дані щодо сучасної площі цих парків, отримали відповідь і підрахували: ті парки зменшилися на 800 гектарів. Основна причина зменшення – це забудова. Також багато парків втратили площу через церкви, які “залізли” на їх територію. Для прикладу церква у Парку Партизанської слави”, – пояснив свої підрахунки еколог.
Негативну динаміку підтвердили і правоохоронці.
“За останнє десятиліття Київ поступово втрачає свої зелені зони. За даними досліджень, площа парків, скверів та інших рекреаційних територій зменшилася більш ніж на 700 гектарів. У 26 зі 63 великих парків міста зафіксоване скорочення площі. Один із найпоказовіших прикладів – парк «Наталка», який зменшився з 118 до 42 гектарів”, – повідомив в коментарі КВ керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генпрокурора Борис Індиченко.
В екологічній прокуратурі зауважують, що формально місто залишається зеленим – за різними методиками, озеленення Києва коливається від 19 до 27% загальної площі. Проте щоденна реальність виглядає інакше: “доступні громаді зелені ділянки все частіше оточуються парканами, змінюють цільове призначення і стають “майбутніми” житловими комплексами”.
“Найкраще з озелененням – у Голосіївському районі, де ще збереглися ліси й парк ім. Рильського. Оболонський і Дніпровський райони також тримають планку. Натомість у Святошинському й Солом’янському ситуація критична – там зелені зони переважно або не оформлені, або давно під загрозою забудови”, – зауважили у Спеціалізованій екологічній прокуратурі.
Скорочення площ зелених насаджень можна побачити на супутникових знімках. Наприклад, територія урочища Покол (в деяких джерелах – Покал), частина якого пішла під забудову житлового комплексу “Світло Парк”. Історія забудови цієї території почалася у 2007 році, коли Київрада передала понад 21 га в оренду під офіси та готелі, офіційно вивівши її із зони зелених насаджень, що підтверджується відповідними змінами до Генплану столиці. Попри спротив громади, забудовник реалізує там житловий проєкт: шість із 23 запланованих висоток уже здано, ще дві – на етапі оздоблення (дані ЛУН). Нагадаємо, що девелопером виступає Futura Hata, яку пов’язують зі Степаном Черновецьким — сином колишнього мера Києва.
На супутникових знімках видно, як зелені насадження Поколу поступилися комерційній забудові
Читайте: “Новий шанс для еліти”: у Київраді збираються поновити договір оренди 66 га землі в урочищі Покал під комерційну забудову проєкт
Ще одним прикладом скорочення зелених насаджень є ділянка в Пущі Водиці на вул. Квітки Цісик, 34, 36, де з’явився так званий апарт-комплекс. Свого часу ексголова Держекоінспекції Єгор Фірсов наголошував, що згідно з Генпланом Києва до 2020 року ця територія належала до рекреаційної зони, де заборонено вирубку дерев. Втім, детальний план території (ДПТ), затверджений Київрадою у 2009 році, визначив її частково під житлову забудову, що і дозволило будівництво.
Він зазначив, що забудовником виступало ПрАТ “ХК “Київміськбуд”, 80% якого належало київській громаді, що дозволило “пропустити” оформлення землі за спрощеною процедурою. У подальшому Київрада передала ділянку під рекреаційно-оздоровчий комплекс, але фактично там збудували житловий комплекс, усі 157 квартир якого продано.
Ділянка на вул. Квітки Цісик, 34, 36 в Пущі Водиці
Скорочення зелених насаджень можна відстежити в районі парку “Кіото”. Ще у далекому у 2004 році Київрада передала в оренду понад 4 га землі поруч з парком ТОВ “Женсан” з орбіти бізнесмена Вагіфа Алієва для будівництва ТРЦ “Lisova Mall” (2,3 га взяли з категорії земель лісового фонду, решту 1,71 – земель, що колись були відведені під будівництво та благоустрій підходів до станції метро “Піонерська”). Проєкт супроводжувався низкою скандалів: відмова ДАБІ у погодженні через невідповідність Генплану, кримінальне провадження щодо підробки документів, протести мешканців. Наразі роботи заморожено, але у девелопера “Мандарин Плаза” заявляють про готовність добудовувати ТРЦ “Лісова” за адаптованим під нові реалії проєктом після запуску Ocean Mall.
Зелені насадження парку “Кіото” та прилеглої території
Ще одним прикладом скорочення площі зеленої зони є територія між озерами Тягле і Небреж на столичних Осокорках. Саме там зводять скандальний ЖК “H₂O” (“ребрендиновий” проєкт комплексу “Патріотика на озерах” збанкрутілого банку “Аркада”. – КВ). Ще у 2005 році Київрада передала ТОВ “Контактбудсервіс” 176 га в оренду для забудови. Цей випадок особливий тим, що офіційно ця територія була землями запасу житлової та громадської забудови, але фактично – унікальною екосистемою міста. Будівництвом на цій ділянці “свічок” зацікавилися правоохоронні органи, які серед іншого встановили, що ДПТ Осокорків, на базі якого було підготовлено будівельну документацію ЖК, був розроблений на основі проєкту Генплану-2025, який не було затверджено Київрадою.
Тим часом банк “Аркада” і пов’язана з ними девелоперська компанія почали “вмирати з середини” і за завершення ЖК “Патріотика на озерах” вже під новою назвою “H₂O” взявся забудовник “Stolitsa Group” з орбіти Владислави Молчанової, яку вважали ключовим фінансовим донором столичного офісу партії ВО “Батьківщина”. Боротьба активістів проти цього будівництва триває досі, наприкінці квітня поточного року в судовому порядку було скасовано дозвіл на зведення частини будинків цього ЖК.
Територія між озерами Тягле і Небреж
Додатково оцінити стан зелених зон столиці можна за допомогою Global Forest Watch – онлайн-системи для моніторингу деревного покриву планети. Для аналізу були відібрані території, які були покриті деревами та чагарниками на 30% незалежно від того, як ми їх називаємо: парк, лісосмуга, сад тощо. Втрати таких насаджень з 2001 року система підсвічує червоними плямами, найбільші з яких можна побачити, зокрема, на Оболонському острові, у парку “Муромець” та урочищі Горбачиха.
На мапі червоним вказані втрати деревно-чагарникового покриву, синім – приріст
Якщо на Горбачисі втрати могли бути спричинені природними чинниками, то на супутникових картах видно, що в парку “Муромець” і Оболонському острові зелені насадження поступилися обʼєктам рекреації та благоустрою. Зокрема, в “Муромці” побудували конференц-залу, апартаменти та численні альтанки, на Оболонському острові – проклали доріжки, побудували дитячі майданчики, встановили туалети та переодягалки:
Також чіткі плями втрат відслідковуються на місці, де в різні роки “виросли” або продовжують будуватися ЖК “Сонячна рівʼєра”, “Кирилівський гай”, “Герцен Парк”, “Покровський посад”, вже згаданий “Світло Парк” та інші.
Водночас загальна картина зі станом саме деревно-чагарникового покриву столиці не така вже й похмура, зокрема, за рахунок того, що природа здатна відновлюватися там, де їй не заважають. Засновник ГО “ЛІіС”, експерт із питань лісової політики і розвитку лісового та мисливського господарства Дмитро Карабчук, аналізуючи дані Global Forest Watch, повідомив КВ, що із 2001 року по 2020 рік місто втратило близько 1700 гектарів деревного-чагарникового покриву та натомість здобуло близько 2470 гектарів нових зелених насаджень.
“За даними Global Forest Watch за період із 2001 року по 2020 рік площі деревно-чагарникового покриву збільшилися на 763 гектари, що становить на 1,6% площі міста більше, ніж було до 2000 року. Цей розрахунок враховує весь деревно-чагарниковий покрив столиці із зімкнутістю крон > 30%. Тобто сюди входять парки, сквери, ботанічні сади, сади, приватні садиби і підприємства із щільним озелененням, а також інші зелені насадження (ліс по периметру міста, але в його межах, та інші самозаліснені ділянки, наприклад, на островах Дніпра і пустирях)”, – розповів фахівець.
Глобальне питання на перетині екології та містобудування
Моніторинг рішень, на основі яких “зелені” ділянки передаються під забудову, демонструють абсолютно різні кейси. Наприклад, землю для будівництва ЖК “Світло Парк” вилучили із зони зелених насаджень, частину ділянки під ТРЦ “Lisova Mall” – із територій лісових земель. А от, наприклад, ділянку під забудову ЖК “Кирилівський гай” (вул. Загорівська (колишня Багговутівська), 1-А), передали за рахунок частини території Київської обласної лікарні із зеленими насадженнями.
КВ багато років досліджує містобудівні процеси в столиці й фіксує одну закономірність: якщо у впливового забудовника з’являється інтерес до певної ділянки – легалізувати там будівництво є лише питанням часу. І це відбувається безвідносно до того, зелена там зона чи ні. Це можливо в тому числі через внесення змін до діючого Генплану, розробку ДПТ та видачу містобудівних умов та обмежень на проєктування будівництва чи реконструкції в Києві (МУО). При цьому, в МУО протягом багатьох років можуть міститись посилання як на норми чинного з 2002 року Генплану, так і на проєкт нового Генплану (як, наприклад, у випадку з ДПТ, в межах якого зводять ЖК “Світло Парк”, – КВ). Свідченням того, що не завжди це відбувається в законний спосіб, є десятки кримінальних проваджень щодо розслідувань так званих “земельних махінацій”.
Читайте: Боротьба за поверховість: компанія із орбіти Івахіва-Пилипишина судиться за висотну забудову на столичному Печерську та Київрада забуксувала у виправленні своїх “земельних помилок”
Вадим Жежерін вважає, що містобудівні зловживання породжує так званий таймаут, під час якого відбувається напрацювання змін до чинного Генплану і який розтягнувся на роки.
“Чинний Генплан Києва зазнав значних змін, які в більшості своїй незаконні та йшли через детальні плани територій. Те, що сьогодні робиться – це партизанська гра на рівні вищих посадовців цієї країни. На сьогодні всюди іде розподіл землі, земля роздається з легкої руки керівників наших міст та областей. Це не тільки в Києві, це жахлива ситуація по всій країні”, – наголосив експерт.
На його переконання необхідно напрацювати і затвердити у законний спосіб прозорі зміни до чинного Генплану, оскільки місто це живий організм і Генплан підлягає постійному моніторингу та актуалізації.
“Ми добилися від Кличка, що потрібно вносити зміни до Генплану і затвердити їх, щоб не було лазівок. Цей намір проголосили, але далі тиша, бо не фінансується. А поки є цей таймаут – вони роблять, що хочуть, бо це вигідно”, – наголосив Вадим Жежерін.
Читайте: Свистунову дозволили терміново освоїти 141 млн гривень на темі Генплану Києва
Зелень у мегаполісі — питання комфорту та безпеки
Цінність зелених зон у місті важко переоцінити і йдеться далеко не лише про естетику, адже вони виконують життєво важливі функції.
“Позбавляючи місто зелених насаджень, ми одночасно втрачаємо природну прохолоду в спекотну пору року. Дослідження показують, що температура дерев і газонів на 15-20°C нижча, ніж асфальту чи дахів, завдяки випаровуванню вологи та відбиванню світла. Дерева ще ефективніші, оскільки їхні крони дають затінення й додатково охолоджують поверхню. Маленькі парки можуть знижувати температуру на 3 градуси нижче температури навколишнього середовища”, – розповіла КВ фахівчиня відділу клімату ГО “Екодія” Поліна Голуб.
Збереження зелених зон — це не лише про комфорт, а й про безпеку. Як пояснює екологиня, глибоке коріння рослин утримує вологу й стабілізує ґрунт. Це особливо важливо під час екстремальних опадів, яких у Києві стає дедалі більше, а його застаріла дренажна система не справляється з таким навантаженням. Вона зауважила, що використання непроникних поверхонь, таких як асфальт і бетон, поряд з будівлями чи на місці зелених насаджень збільшують поверхневий стік і підвищують ризик повеней.
Фахівчиня додала, що скорочення площ зелених територій призводить до втрати середовищ існування для багатьох тварин і рослин. Водночас, за її словами, надзвичайно важливе значення зелені оазиси в місті мають для емоційного та психологічного стану кожного містянина, особливо в нинішніх стресових умовах.
Облаштування парків на місці природних зелених зон, на думку екологині, може бути непоганим варіантом в умовах урбанізації, адже це зменшує ризик комерційної забудови та частково зберігає локальний температурно-водний баланс.
Водночас не слід забувати, що технічне втручання й активне людське використання знижують екологічну якість території та загрожують біорізноманіттю. За її словами, уникнути цього можна, якщо ще на етапі проєктування враховувати ризики для довкілля й використовувати природоорієнтовані рішення — зелені дахи та фасади, міські екокоридори. Такі підходи вже впроваджуються в Україні: зокрема, у Львові з’явилися дощові садки, у Чернігові та Луцьку — міські розсадники.
Крім цього, як наголосила Поліна Голуб, варто застосовувати екосистемні підходи, які на відміну від ширших природоорієнтованих рішень, зосереджені саме на підтримці вже наявних природних систем. Прикладом є відновлення болота “Заливки” в природному заповіднику “Розточчя” на Львівщині, що дозволило знизити ризик пожеж на торфовищах і в навколишніх лісах, а також сприяло відновленню місцевої біоти.
Як захистити зелені оазиси столиці
Опитані КВ фахівці сходяться на думці, що найдієвішим механізмом для збереження зелених зон столиці є оголошення їх обʼєктами природно-заповідного фонду, а також активна позиція депутатів, правоохоронців та громади в цілому.
“Якщо ми говоримо з точки зору захисту від забудови чи інших негативних втручань, то оголошення території об’єктом ПЗФ – є найкращим способом захисту”, – зазначила депутатка Київради Олеся Пинзеник, за ініціативи якої в столиці заповіли три десятки обʼєктів.
Володимир Борейко наголосив, що на сьогодні у Києві заповідання нових обʼєктів повністю заблоковано рішенням Київради від 30.04.2024 року № 476/8442 щодо розгляду відповідних клопотань. Ця теза знаходить своє підтвердження у даних КМДА, відповідно до яких з початку минулого року міськрада не прийняла жодного рішення про створення територій та обʼєктів природно-заповідного фонду. На сьогодні триває ініційований екологами судовий процес щодо скасування цього рішення.
Володимир Борейко пояснив, що ефективний захист зелених зон забезпечує саме заповідний статус, оскільки для таких територій діє окремий закон — «Про природно-заповідний фонд України». За його словами, критичною є ситуація з територіями, які є зеленими зонами фактично, адже на них ростуть дерева, кущі та трава, але не мають відповідного статусу. Саме тому, на його переконання, важливо, щоб в перспективі в Україні був ухвалений закон про охорону зелених зон та насаджень загалом, яке б захищало міське довкілля системно.
“Наприклад, Вікова діброва – це порядка 20 га балки, де росте тополя і сторічні дуби. Ця територія офіційно є територією під забудову, хоча насправді це – зелена зона. Таких територій багато, але їх ніхто не рахує і ми не знаємо, скільки знищується щороку або за десятиліття”, – наголосив він.
Те, що більшість зелених зон не мають чіткого правового статусу, не внесені до реєстрів та не відображені у Держгеокадастрі, за словами Бориса Індиченка, є надвичайно гострою проблемою для столиці, адже саме ці “сірі” ділянки найшвидше зникають під забудову. Він зазначив, що десятки справ для їх збереження зараз перебувають на розгляді судів за участі екологічної прокуратури. Зокрема, стосовно позову компанії «Енсо Груп» про виключення двох ділянок заказника «Протасів Яр» для забудови, а також незаконної житлової забудови 5 га столичного лісу одним із приватних товариств спільно з посадовцями Національної академії наук України та підконтрольного їй інституту.
“Якщо порівняти ситуацію з кількома роками тому – Київ і область вперше за довгий час отримали серйозний прецедентний захист у судах. І це вже не просто протести в парку, а юридично оформлена боротьба за спільний простір. За останні роки зросла й кількість громадських ініціатив, судових процесів і прокурорських позовів щодо захисту зелених зон. І найважливіше – з’явилися перемоги”, – розповів Борис Індиченко.
Прикладами таких перемог він назвав скасування дозволу на забудову екопарку “Осокорки”, повернення громаді 20 га берега озера Вирлиця, визнання Совських ставків такими, що не можуть бути передані в оренду для комерційного використання, а також остаточне закріплення за містом як зеленої зони загального користування понад 3000 га Біличанського лісу.
“Якщо додати до цього супутникову аналітику, кадастрові дані та судові архіви – перед нами постає дуже промовиста мапа того, що ми ще можемо зберегти. І вкрай важливо говорити про це не лише в залах засідань, а й у медіа – поки ще є що рятувати. Головна цінність проведеної роботи полягає не у площі та вартості повернутих заповідних та інших земель, а у їх збереженні, забезпеченні цільового і законного використання в інтересах держави, нинішнього та майбутнього поколінь”, – резюмував керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генпрокурора Борис Індиченко.
Отже, історія зі столичними зеленими зонами свідчить, що офіційні дані влади покликані показати ефективність її роботи, а не обʼєктивну картину. Виявилося, що формальне збільшення площ парків часто зводиться не до створення нових зелених територій, а до юридичного оформлення та благоустрою вже існуючих ділянок. Тим часом природні зони, які не мають належного правового статусу, є максимально вразливими та часто втрачаються під натиском житлової та комерційної забудови.
З позитивного слід відзначити зростаючу боротьбу за зелені ділянки міста: активісти, екологи, юристи та прокуратура дедалі частіше виступають на захист зелених оаз та мають помітні здобутки. Адже, як вказують супутникові знімки: у Києві Є що захищати, і шанси зберегти екосистеми мегаполіса не втрачені. Проте це потребує наведення ладу у містобудівній документації, оголошення особливо цінних обʼєктів територіями природно-заповідного фонду, активної громадської участі, а також припинення маніпуляцій зі статистикою та визнання реальних загроз. Бо зволікання може коштувати надто дорого і діяти потрібно саме зараз.
Зауважимо, що КВ зверталася по коментар щодо змін зелених зон в столиці до всіх членів Комісії Київради з питань екологічної політики – Дениса Москаля, Євгенії Кулеби, Юлії Лимар та Ольги Чайки (за винятком Вадима Сторожука, який перебуває в лавах ЗСУ). Однак жоден з цих народних обранців не відповів на поставлені запитання. Редакція готова в подальшому опублікувати їх позицію, якщо отримає змістовні відповіді.
Довідка. Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА до 30 травня 2025 року очолював Олександр Возний. З 31 травня в.о. директора департаменту призначено Сергія Сабурова. Курує діяльність цієї сфери заступник голови КМДА Петро Пантелеєв.
Читайте: Хабарі за “екологічні” дозволи: топпосадовцю КМДА Олександру Возному загрожує десять років в’язниці
Департаментом містобудування та архітектури керує Олександр Свистунов. Відповідальним за напрям є заступник голови КМДА В’ячеслав Непоп. До лютого цього року контроль за роботою департаменту здійснював Петро Оленич, якого було звільнено через підозри у земельних махінаціях.
Читайте: “Земельна лихоманка”: Київрада безуспішно намагається скасовувати свої “туалетні схеми”
Матеріал підготовлено в рамках проєкту ІРРП “Посилення громадського контролю в Україні (Boosting Citizens Watchdogs in Ukraine)” в партнерстві з IWPR за підтримки Норвезького агентства з розвитку та співробітництва.
Автор: Альона Мельник
Шеф-редактор: Ігор Дармостук
Фото: колаж КВ
КиївВлада
