Суміш екскрементів і згарища – приблизно такий аромат має укріпрайон армії рф в селі Луб’янка на Київщині. Весь березень 2022 року мальовничий ліс на околиці мирного села кишів окупантами. 15 тисяч загарбників нарили кілометри шанців, бліндажів і капонірів. Сюди зносили крадене, тут катували людей, звідси обстрілювали Бучу, Ірпінь, Гостомель… Кореспондент КВ на власні очі побачив те, що лишили по собі московські військові злочинці.
Село Луб’янка всього в годині їзди від Києва. 54 км через Гостомель, Бучу і Блиставицю і ви на місці. Колись це був популярний екскурсійний маршрут на місцеву фабрику ялинкових прикрас. Тепер це дорога між точками жаху на мапі Київщини.
Березень 2022 року став чорним місяцем для місцевої громади, а ліс на околиці села, який просто обожнювали тутешні – перетворився на місце, котре хочеться обходити десятою дорогою.
На початку весни його облюбовали московські загарбники, які вирішили влаштувати тут свій укріпрайон.
Окрім житлових окопів на 15 тисяч особового складу ворог облаштував тут укріплення для 7 тисяч одиниць різної техніки. В тому числі для арти різного штибу і калібрів, з якої гатили по околицях Києва, по Бучі, Ірпеню…
В Луб’янці стояли кадирівці, буряти і росіяни. І всі катували, грабували і нищили все, що бачили навколо себе.
Після звільнення на початку квітня, місцеві, які потерпали від злочинів, що чинив ворог по селу, просто жахнулися від знахідок в лісовому укріпрайоні. Закатовані тіла, людські рештки, награбоване майно… Все це лежало посерд куп бруду і недоїдків, що залишили по собі окупанти.
Перші кроки укріпрайоном збивають з пантелику, адже ти не розумієш, де опинився. Якесь здоровенне смердюче звалище прямо посеред лісу.
Повалені дерева, якийсь селянський господарський крам, корзинки, цивільний одяг, порожні банки, коробки з під сухпайків армії рф. І все це під не лише під ногами, а й розвішане на деревах
Садові меблі, каструлі, матраци, коробки… Таке враження, що хтось навмисне загнав у ліс поперекидав кілька сотень сміттєвозів.
Але дуже швидко око починає розрізняти у цьому сміттєвому хаосі обриси чогось рукотворного.
Ось у чомусь, що нещодавно нагадувало вигрібну яму, впізнаєш спальне місце окупанта.
А хаос подушок і матраців вказує на те, що в ти стоїш на порозі зони, де ворог ночував.
І дійсно, під купою сміття знаходиш окопи в яких спали вороги. Зовсім ліниві слали вкрадені в людей матраци і ковдри прямо на сиру землі. Більш завзяті майстрували собі дерев’яні ліжка.
В кількох метрах біля спальної зони сміття на землі починає трохи відрізнятися від вже баченого. Зубна паста, мило…
Ще за крок стає зрозуміло в чому річ. Це примітивна зона умивання, яку змайстрували з дошки прибитої до сосни та обрізаної пляшки води.
За зоною “гігієни” зона сортирів. Вони різні, і скоріш за все, використовувалися різними підрозділами.
Так зовсім зачмирені орки гидили в ямку, яку викопали на дні окопу. А більш просунуті мали туалет з березовю підлогою і ялиновими стінами.
Ну, а еліта ходила в дощатий клозет без даху, але зі сходинками.
До речі, навколо туалетів прямо на землі розкидано багато порожніх картонних ящиків із символікою партії Жириновського ЛДПР.
Незважаючи на страшенний сморід, який стоїть навколо окупантських клозетів, буквально в кількох метрах від них ворог змайстрував собі зону відпочинку і поглинання їжі.
Біля різноманітних лавок, роблених з дерев, дощок і порожніх ящиків з під снарядів до “градів” і “ураганів” окупанти палили вогнища і їли. Те, що поряд смердять нариті їми ж самими туалети, московитів, скоріш за все, аж ніяк не турбувало.
Окрім уже всім відомих зелених сухпайків, росіянці жерли яловичі консерви і запивали персиковим соком з республіки Адигея і водою аж із Суздалі.
Інколи траплявся плов і армійські галети. Останні, схоже, що дуже гидотні, адже навколо їдалищ московитів дуже багато саме недоїдених галет.
За кілька окопів від зони поглинання їжі була облаштована зона дозвілля. Тут можна знайти:
Купу газет “красная звезда” за 21 березня 2022 року.
Еротичний куточок з лежанкою, яку зібрали докупи із березових гілочок.
І розтрощений касетний магнітофон Panasound і касети до нього.
Навколо цієї імпровізованої зони відпочинку можна знайти купу одягу окупантів: труси, черевики.
Також вороги залишили в лісі свої тільняшки і й інше формене екіпірування, на якому навіть залишилися позначки з іменами власників.
Найстрашніші знахідки лежать на околиці укріпрайону. За свідченням місцевих 28, 29, 30 і 31 березня окупанти регулярно влаштовували мародерські нальоти на саму Луб’янку і села поблизу неї. Крали все: побутову техніку, одяг, коштовності, картоплю. З місцевої амбулаторії вивезли новеньке медичне обладнання. Награбоване складали вантажили на БТРи і у вантажівки. Що не влазило кидали прямо у своїх окопах.
Кілька мішків із вкраденим дитячим одягом і досі лежить на дні окопів для важкої техніки ворога.
Там же можна знайти і мішок з волоськими горіхами.
А також дуже багато дивних речей, які окупанти спочатку вкрали, а потім відмовилися везти їх на росію. Залишили ящик куди складали награбоване із блатним написом “Общак 173 ОРБ”, не взяли зламаний системний блок від комп’ютера, модель медалі за “Оборону Одеси”, рекламний постер кандидата у мери Києва на виборах 2015 року Сергія Думчева… Коли бачиш все це, будь-які думки про те, що у цих злодіїв була якась логіка дій – зникають. Не було у них логіки – гребли все.
А ще в покинутому укріпрайоні стоїть страшенний сморід і дуже багато мух. Їдкий запах екскрементів, згарища і мертвої плоті (за словами місцевих, трупи тут знаходять і досі) в купі зі сміттєзвалищем, у яке перетворили окупанти ліс, викликають відчуття жаху. Але це відчуття дуже плинне і дуже швидко його заміщає зовсім інше – тотальна ненависть до ворога.
фото КВ
