Звісно ж, коли мені хтось задасть таке запитання скажу, що насамперед я людина. Але людина, це не просто істота, яка живе на Землі, кожен із нас тут живе для того, щоб виконати якусь місію.
Коли говорити конкретно про себе, то я проста людина як і решта мох однокурсників, але звісно ж я маю свій характер, свої вподобання і своїх друзів. Знаю, що справжній друг або друзі — це на все життя. Друзів не міняють як велосипеди або одяг кожного року. Для мене друг є найдорожчою людиною, звичайно ж, після мами. Я дуже ціную справжню дружбу, і взагалі, тих, на кого можна покластися й відкрити свою душу. Коли 6іг де не був, я завжди сумую за ними,бо лише зі своїми товаришами я почуваюся щасливим, з ними ми ділимо свої негаразди, проблеми й радощі. Із самого дитинства я займаюся спортом: легкою атлетикою, футболом, волейболом, баскетболом і деякими іншими видами спорту.
Не дивлячись на те, що у мене дуже не спокійний характер, я маю добре серце й завжди готовий прийти на допомогу. Коли я прохожу вулицею і бачу, що хтось ображає дитину, підлітка чи літню людину або чіпляється до дівчини, то обов’язково прийду на допомогу, навіть, якщо тих забіяк чи хуліганів більше Я зможу дати відсіч! Із самого дитинства мій батько вчив мене ніколи не боятися, бо страх – це ніби якась зараза, що сидить глибоко в душі й керує нами, тому потрібно боротися, щоб він повністю не заволодів нашим тілом і душею.
Іноді, коли залишаюся наодинці, я обдумую все, що роблю не так, те, що можна було 6 змінити, і вирішую як це виправити. Я не екстрасенс, та коли був би ним, то дізнавався б про всі проблеми які можуть виникнути у людей, і попереджував би їх, щоб можна було уникнути нещастя.
Мені здається, що я не той, ким є зараз, але життя, на мою думку, покаже ким я є у цьому світі…
Фото: revers-sun.fi
Олексій Зуб, випускник ІТА “ЮН-ПРЕС”