Для кожної цивілізованої людини знати місто, в якому мешкаєш (хай навіть тимчасово) – це не просто потреба, це – норма життя. Тому ми залюбки беремо участь у києвознавчих квестах, які проводить клуб “Журналістська ініціатива” Інформаційно-творчого агентства “ЮН-ПРЕС”. От і цієї неділі ми, вихованці різних гуртків ІТА “ЮН-ПРЕС”, а також лідери Голосіївського району взяли участь у захоплюючому квесті. Його метою було дослідити пам’ятки архітектури, культури, пов’язані з Київським Палацом дітей та юнацтва й знайти історичні відомості про них.
Кожна команда обирала свій маршрут самостійно.
Першою нашою зупинкою був пам’ятник біля Палацу, зроблений у вигляді кулі й може обертатися. Він носить назву “Вічний Київ”. На ньому зображенні архітектурні пам’ятки столиці, збудовані за підтримки гетьмана Івана Мазепи.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Зовсім поруч, на схилах Дніпра є пам’ятник Леоніду Бикову, вірніше, його герою капітану Титаренку. Він вшановує пам’ять про військових льотчиків, які захищали нашу країну на фронтах ІІ-ї світової війни. На пам’ятнику вигравірувана ключова фраза головного героя фільму “В бій ідуть лише “старики” капітана Титаренка: “Будем Жить!”. Майже завжди біля пам’ятника можна побачити квіти.
Потім ми звернули в парк Слави й підійшли до Вічного Вогню. Цей монумент вшановує пам’ять загиблих у Другій світовій війні. Якщо пройти трохи далі в парк, можна побачити пам’ятники, які нагадують про трагедію голодомору. Величезна біла конструкція у вигляді свічки з журавлями, у яких закуті крила – це музей Голодомору. Перед нею застигла в бронзі маленька, дуже схудла дівчинка, у рученятах вона тримає колоски пшениці. Її порожні очі я можу назвати “очима голодомору”.
Наступною зупинкою нашої групи був Маріїнський парк, вірніше, скульптура під назвою “Режисер. Спостерігач”. Якщо сісти на режисерське крісло і подивитися в отвір, то на вас буде дивитися хтось, хто нібито стежить за вами. Міська легенда говорить: якщо подивитися у камеру і замовити бажання, то воно неодмінно здійсниться.
Пройшовши по містку закоханих, праворуч ми бачимо зворушливий пам’ятник Вічному коханню. Ця скульптурна композиція має дуже романтичну передісторію. Ця скульптура увіковічила двох іще живих людей – італійця та українку, яких звела і розлучила війна. Мокрина Юрзук та Луїджи Педутто познайомилися в німецькому таборі 1943-го, де були на примусових роботах. Вони зустрічалися там 2 роки, а коли війна закінчилася, радянська влада не дозволила українці поїхати до Італії з коханим. Зустрілися вони лише за 60 років на телепередачі “Жди мене”. Луїджи прохав Мокрину одружитись і жити разом – в Україні чи в Італії. Та українка відмовила коханому. Мовляв, пізно – обом уже за 90 років. Італієць був на відкритті монумента, а Мокрина не змогла приїхати за станом здоров’я.
Поблизу Музею води знаходиться пам’ятник жабі. Багато хто вважає, що жаба є символом достатку і багатства, тому туристи завжди кидають їй до рота символічну монету на щастя й достаток.
Біля входу до Національного Театру ляльок милуємося фонтаном “Дюймовочка”, вечорами він підсвічується й “танцює” під музику Сам фонтан, чарівна музика, будівля лялькового театру у вигляді казкового замку та скульптури героїв казки про Буратіно створюють незабутню романтичну атмосферу.
З оглядового майданчика біля арки Дружби народів добре видно пішохідний міст через Дніпро на Труханів острів. Саме там уже майже 80 років “прописана” Водна станція Київського Палацу дітей та юнацтва.
Минулого року на бортику оглядового майданчика з’явилася скульптурка “Слоник” з проекту “Шукай”, але, на жаль, зараз його там немає. Проте ми знайшли іншу фігурку із цього ж проект. Символ Києва – “Каштан” знаходиться біля головного входу до КМДА. Цю фігурку було створено Марком Галенком 28 лютого 2018 року.
Для нагадування про справжню музику невелика компанія вирушила до Національної філармонії. В завданні було написано, що фото потрібно зробити під балконом. На цьому місці ми трохи заплуталися, бо там було 3 балкони. Через декілька хвилин ми вирішили зробити фото усіх цих балконів і піти далі. Відлік концертних сезонів Національна філармонія веде з 1863 року, коли було засновано Київське Відділення Імператорського Російського Музичного Товариства. В цей час музичне життя Києва бурхливо розвивається — на Київські контрактові ярмарки приїздять з концертами відомі європейські музиканти. У 1882 Російське Музичне Товариство отримує новий концертний майданчик — щойно збудований за проектом В. М. Ніколаєва Будинок купецького зібрання, відомий нині як Колонний зал імені М. В. Лисенка. У цьому будинку відбувалися бали-маскаради, сімейні свята, благодійні лотереї, літературні і музичні вечори. Купецьке зібрання проіснувало до 1919 року. Потім у його приміщенні розташувався Пролетарський будинок мистецтв. Пізніше — Будинок політичної освіти, потім клуб “Більшовик”. А в 1934 році, коли уряд УРСР переїхав до Києва, тут було відкрито Палац піонерів і жовтенят. Першими гуртками Палацу піонерів були шаховий, туристичний та юних техніків і водна станція. У 1934-му в Києві відбувся перший Всеукраїнський зліт юних друзів оборони. Виходили піонерські газети “Піонерський форпост” і “Сталінські квіти”.
Сфотографувавшись, у нас виникла суперечка куди ми вирушаемо далі: Труханів острів чи Маріїнський парк. Не шукаючи легких шляхів, пішли до покинутого дитячого (колись – піонерського) табору “Юний Ленінець”, в якому відпочивали й навчалися вихованці Палацу піонерів.
“Якщо хтось бував у Чорнобильській зоні відчуження, то він знає, наскільки атмосферними виглядають різні покинуті навчальні заклади та піонертабори. Здається, що в них застигло життя минулих часів. Зовсім недавно тут грали діти, ось і іграшки залишилися. Скоро за ними повернутися. Це запустіння триватиме недовго.
Виникають схожі почуття і під час відвідування “Ленінця”. Вже дуже добре зберігся загальний антураж, а також зовнішнє і внутрішнє оздоблення корпусів. На початку 90-х років табір перейменували в “Дніпро”. Довгий час він перебував у власності управління Київського домобудівного комбінату №1 імені комсомолу України. Міг вмістити до 300 відпочиваючих. Але вже років 30 стоїть пусткою.
Щоб потрапити в табір, слід рухатися прямо стежкою, яка звертає ліворуч від Паркового мосту. В кінці шляху ви наткнетеся на замкнені поіржавілі ворота. Зліва від них красується купа сміття. Відразу ж біля входу стояв пам’ятник Леніну, зруйнований в 2014 році. Залишився лише постамент” – написав у своєму блозі дослідник-екстремал Антон Визовський.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Знайти цей табір нам допомогли двоє молодиків, що охороняли приватну власність поблизу табору. Тепер це лише забута і моторошна частина історії та міста.
Повністю виснаженими ми повернулися до КПДЮ, на жаль, не виконавши навіть половини завдань квесту. Нарешті, остання зупинка нашої подорожі, Палац. Місце, де навчаються десятки тисяч дітей та молоді.
Ось такий у нас був пізнавально-оглядовий квест столицею. Ми дуже сподіваємося, що він у цьому році не останній.
