З давніх часів український народ клопітливо ставився до обрядів та звичаїв, що зберегли наші предки. Адже людина повинна завжди пам’ятати історію своєї Батьківщини, звичаї , обряди, культуру. Мені приємно бачити, що в час науково-технічного прогресу, народні свята не втратили своєї популярності.
В моїй сім’ї до традицій ставляться шанобливо. Пам’ятаю, як в дитинстві бабуся мені говорила, що потрібно зберігати народні цінності, а якщо будеш ставитися до них з неповагою, то тебе покарає світ. Отже, любов до народних традицій була у мене ще з дитинства.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Я познайомлю вас з моїм найулюбленішим святом – Різдво Христове. Річ у тім, що моя мати і я – католики, а мій тато і молодший брат – православні, тож ми святкуємо Різдво двічі на рік. Звичайно мені більше до душі католицьке Різдво, але я нічого не маю проти православного.
Здебільшого напередодні 25 грудня ми їдемо до бабусі , тут збирається вся наша рідня. В найбільшій кімнаті ставимо ялинку. В контексті Різдва вона символізує вічне життя. На двері оселі ми вішаємо вінок із омели. Весь будинок прикрашений яскравими гірляндами. Прикрашають не тільки будинки, а й вулиці. На кожній з вулиць ставлять ясла в натуральну величину, і додають фігурки Ісуса Христа і Діви Марії, щоб відтворити атмосферу свята. З появою першої зірки – 24 грудня настає Святвечір. Із самого ранку ми ходимо до церкви на сповідь. Пояснюється це тим, що католицьке Різдво потрібно зустрічати тільки з чистою душею, тому сповідатися потрібно обов’язково. До речі, в цей день не можна їсти м’яса. Перед початком трапези ми запалюємо свічку, відключаємо світло та читаємо молитву “Отче наш”. Далі найстарший член сім’ї читає уривок з Євангелія про народження Ісуса Христа. Потім ми ділимося один з одним оплатком (дуже тонка біла пластинка хліба, яка випікається з білого борошна та води без додавання дріжджів), прощаємо всі образи, які заподіяли за рік та зичимо один одному добра. На скатертину обіднього столу іноді ми кладемо декілька джгутів сіна — як нагадування про Віфлеємські ясла. На святковому столі всього 12 прісних страв, які потрібно спробувати кожну, починаючи з куті.
Ще однією з традицій є зайва ложка біля горщика з кутею, щоб померлі родичі могли приєднатися до сімейної трапези. Після святкової вечері вся родина йде до Католицької Церкви на святкову різдвяну месу (традиційна назва богослужіння в Римо-католицькій церкві). Згідно з католицькою доктриною, під час звершення меси хліб і вино перетворюються на Тіло і Кров Христову. Таким чином відбувається безкровне принесення жертви Богові, що відкриває людині шлях до спасіння. Іноді і друзі, і знайомі приходять на святкову месу і у цьому немає нічого поганого. На Різдво тут панує справжнє дійство: люди співають колядки, читають молитви, міністранти роздають всім присутнім оплаток. Вони діляться ним і бажають всього найкращого, а в кінці кожен підходить до ясел та цілує фігурку маленького Ісусика. Після цього всі повертаються до своїх домівок. Прибирати зі стола після вечері не можна до наступного дня. Кажуть, що в ночі родичі, яких немає в живих, вечеряють.
На ранок 25 грудня ми йдемо до своїх хрещених мам та татусів (якщо вони живуть неподалік), пригощаємо їх кутею. Вони у відповідь дарять нам подарунки. Десь по обіді ми з друзями йдемо співати колядки українською, а інколи й польською мовами. Головним атрибутом колядки є різдвяна зірка. “Наколядовані” цукерки й гроші ми ділимо між собою.
Можливо, вам здається, що традиція проведення Католицького Різдва не несе в собі нічого особливого, але це тільки на перший погляд. Я ціную те, що в нашій родині Різдво – це особливе свято, яке весело святкують всією родиною. Це гарний привід зустрітися всім разом й атмосферно провести час в ароматі свіжоспечених пампушок. В цей момент всі забувають про свої проблеми, вороги стають друзями. В цей день у світі панує добро, наш народ оповитий щастям і добробутом. Тож не потрібно забувати своїх традицій, адже вони роблять весь український народ одним цілим.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
