5 жовтня біля будинку 131 А по вулиці Саксаганського було встановлено “Камінь спотикання” Раїсі Майстренко, якій вдалося врятуватися під час розстрілу в Бабиному Яру.
19 вересня 1941 року після 78 днів оборони радянські війська залишили Київ. У цей же день німецькі війська вступили в місто. 28 вересня в місті з’явились оголошення, які наказували всім євреям міста негайно прийти до Лук’янівського цвинтаря. Багато хто здогадувався, що Бабин Яр – це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню дорогу. Лише за 3 дні у місті було розстріляно понад 34 тисячі киян. Весь Київ перетворився на дорогу смерті. Серед тисяч тих, хто йшли дорогою смерті, була й Раїса Вадимівна Майстренко, її мама і вся рідня. Їй було тоді всього три рочки. Але той страшний день вона не може забути все своє життя. Дівчину врятувала бабуся Тетяна, мачуха батька, а всі двадцять членів їх родини: мама Ціля, дідусь Меєр, мамині сестри, їх діти навіки зосталися в Бабиному Яру.
Після війни врятована дівчинка Раїса Майстренко стала артисткою, хореографом. Разом із чоловіком вона півжиття пропрацювала керівником народного ансамблю танцю “Оболонь” Будинку дитячої та юнацької творчості оболонського району столиці. Пам’яті страшної трагедії вона присвятила танцювальну композицію “Бабин Яр. Дитинствo”.
— На цей номер про Бабий Яр мене надихнула менора — єврейський семисвічник. Мабуть, Бог залишив мене в живих, щоб я розповідала людям про Бабин Яр. Щоб це ніколи не повторилося, – розповідає Раїса Майстренко.
Проєкт “Один камінь, одне життя – 80 камені спотикання для Києева” ініційований українським центром вивчення історії Голокосту та Посольством Німеччини в Україні. На даний момент в Києві вже встановлено 8 таких каменів. Восьмий камінь — встановлений Раїсі Майстренко, якій вдалося врятуватися від розстрілу в Бабиному Яру. Він розшташований прямо на дорозі перед входом до будинку.
Ми згадуємо Бабин Яр не для того, щоб підкреслити чиюсь національну значимість, а для того, щоб ніхто і ніколи не забував газових камер, жахливих медичних експериментів над живими людьми. Ми згадуємо про Бабин Яр, щоб не зрадити нашу пам’ять, яка стікає кров’ю, щоб зробити неможливою реабілітацію фашистів, нацистів та їхніх поплічників. І сьогодні ми встановлюємо Камені спотикання, щоб не забути Бабин Яр.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
