Заходячи до “Я галерея” ти ставиш собі запитання: А чи точно я туди потрапив? І , о господи, чому воно знаходиться в підвальному приміщені?
Але потім, поступово, починаєш розуміти, чому була вибрана така локація. Арт-центр знаходиться в двориках, він ніби відгороджений від шумного простору Подолу. Дехто писав у відгуках та говорив особисто, що знайти дорогу до галереї важко, але ми, вийшовши з метро, за 5 хвилин дібралися туди. Сама атмосфера кірпічних та білих стін, дерев’яних лав створює особливі відчуття поєднання з сучасним мистецтвом. Декого з опитаних цей інтер’єр особливо смутив, як сказав один відвідувач: “ Як на мене, сучасне мистецтво – це епатажні стіни незвичної форми пофарбовані в яскраві кольори та великий простір”, а деякі говорили про те, що такі приміщення створюють вигляд незіпсованості та не відволікають від витворів мистецтва.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Сама арт-галерея Павла Гудімова була створена не тільки для виставок, там проводять лекції та зустрічі, дискусії та збирають круглі столи для митців. Засновник наголошує на тому, що основна мета їхньої галереї – популяризація і розвиток сучасного мистецтва.
У березні ми відвідали виставку Олександра Короля “Присутність”. Його роботи ніби живі, моторошно-привабливі та незвичні. Особисто мені сподобалась інсталяція “Садочок”, силует жінки прикрашений корою – це ніби висвітлення переродження, такий особливий посил про те, що навіть в деревці може бути присутність чогось живого, чогось більшого за наше розуміння. Багатьом з відвідувачів прийшлась до душі картина на доріжці із зображеними на ній людськими ногами. “Це сильно, вона ніби відображає відбиток людини на тлі різних часів”,- говорить чоловік років 35-ти. Саме насичення цим мистецтвом змушує розвіювати питання про те, чому саме така назва “Присутність”, адже, як на мене, всі інсталяції відображають живе в усьому що ми бачимо.
Сам автор, Олександр Король, каже про свій проєкт так: “Що важливо? Яким чином людина, кинута напризволяще у варево цінностей, має відшукати якорі, що триматимуть її на плаву? Актуальні практики усвідомленості та уповільнення всіляко закликають нас до рефлексії про ритм і темп, пропонуючи безліч інструментів й технік. Іронічно, що вони так само змішуються між собою, перетворюючись у настанову визначитись тут і зараз про те, що ж є важливим. Репресивність цього заклику породжує нігілізм — замкнене коло, з якого й досі людство намагається знайти вихід.”
Я переконана, що цю неординарну галерею потрібно відвідати хоча б один раз, адже молодь все частіше залучається до таких арт-проєктів, не відстаючи від заядлих поціновувачів мистецтва.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Фото: https://kyivmaps.com
