2024 рік в Театрі на Подолі відкрився прем’єрою “Процесу” за мотивами однойменного твору Франца Кафки. Певна унікальність цієї вистави в тому, що на київських сценах ще ніхто не ставив австрійського класика, який, поза сумнівом, є одним з пророчих голосів в європейській культурі XX століття. Один з найцікавіших столичних режисерів Давид Петросян загорівся ідеєю втілення історії на сцені та музичним оформленням вистави, а автором костюмів та художніх постанов є Анні Шкрогаль.
Для тих, хто чомусь не знайомий з одним з ключових творів Франца Кафки, нагадаємо, що в центрі сюжетної лінії – Йозеф К., якого арештовують в день його 30-ліття невідомо чому, бо причину затримання не знає навіть інспектор. Спроби головного героя розібратися у суті претензії тільки погіршують ситуацію та призводять до непередбачуваних наслідків. Це, нібито, про бюрократію, несправедливість, корупцію, зверхність влади до громадян.
Але Кафка не був би самим собою, якби зводив свої твори до суто соціальних проблем. Його роботи – про екзистенцію людини в світі, який, майже за Кантом, перебуває поза межами реального пізнання, що втілено в не менш відомому романі “Замок”.
Сам Давид Петросян в інтерв’ю “Суспільне. Культура” зазначає, що “у Кафки питання в тому, що головному герою вирок стає неважливим, бо він звільняється від страху перед звинуваченням”. Водночас, режисер вклав у фінал своєї постанови те, що “все триватиме, допоки ми не скинемо з себе радянський наратив “А што ми можем сдєлать? За нас всьо рєшилі””.
ЦІкаво, що головного героя Йозефа К. грає акторка Ольга Голдис. Як каже режисер, для нього стать (гендер) актора не має жодної ваги, бо він дивиться на особливості кожного митця. Водночас це підкреслює, що ми живемо в патріархальному світі. А як ще трактувати сцену, де одна-єдина жінка оточена чоловіками, які її контролюють та судять?
Водночас, Давид Петросян вносить корективи в житті одного із персонажів – Блока, змінюючи строк ведення його справи до 30 років (в романі Кафки – п’ять років), що додає аналогій з сучаню історією України. Проте сам режисер вважає, що Кафка насичений більше гумором, ніж трагедією – і це талановито втілено в спектаклі, насиченому ніжними відтінками смішного.
То ж зазначимо, що спектакль варто дивитися декілька разів, щоб проаналізувати первинний сенс, вкладений Кафкою, та інновації режисера та акторів.
Фото: Instagram Театру на Подолі
