Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко завершила свій гастро-тур по Україні. Галушки, куліш, тюлечка, карасі в сметані – розмаїття української кухні вражає!

Звичайно, я не можу розповісти про всі міста та містечка, які я відвідала, і про всі кухні, які скуштувала. Але обіцяю продовжувати вас знайомити із цікавими та особливими українськими стравами. Цього разу читайте про страви центральної та південної України.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”

В Полтаві мусите скуштувати галушки, в Черкасах – куліш, в Одесі – биточки з тюльки, а в Миколаєві – карасів в сметані.

Полтава, ресторан “Комора”, вул Пилипа Орлика, 29

Знаєте чому галушки називають галушками? Я про це дізналася, коли побувала на батьківщині галушок – Полтавщині. До імені “Галя” вони не мають жодного відношення.

Розповідають, що в Україні в давні часи, коли люди ходили на панщину, бракувало часу на приготування їжі. Аби скоротити процес варили просту юшку і кидали до неї шматочки тіста, яке ліпили у формі гальки – скорочено страву називали Галушки.

В ті часи вони були переважно з гречаного борошна і порожні. Начинені галушки, як то всім відомо, – це вареники.

Проте зараз галушки ліплять з пшеничного борошна та наповнюють різними інгредієнтами – м’ясом, печінкою, картоплею, сиром та зеленню.

В Полтаві безліч закладів, які пропонують цю традиційну українську страву. Хоча популярною вона є і в Словаччині, і в Чехії, і в Польщі і в Угорщині. Тож назвати її суто українською неможливо.

Якщо будете на батьківщині Гоголя, завітайте до ресторанів “Шкварка”, “Галушка”, “У Сестер” та до “Комори”. Остання – не просто ресторація, а галушкова мануфактура. Тут пропонують виключно галушки 10 видів, які Світлана Петрівна готує при вас.

Галушки тут готуються в три способи – на пару, смажать та варять.

Отже, які галушки ми замовляли:

полтавські (порожні із сметанковим соусом та відвареною куркою) – 40/68 гривень за 5/9 штук;
диканські де-фуа (з печінкою, смаженою цибулею та шкварками) – 37/58 гривень;
неаполітанські (з м’ясом у томатному соусі посипані пармезаном) – 58/97 гривень;
гуцулочка полтавська (з картопляним пюре, полита сметанковим соусом та заправлена грибочками) – 35/60 гривень.

Обов’язково тут замовте сирнички галушкові – творожне тісто смажене у фритюрі, яке подається з ягідним соусом. 6 штук коштують всього 40 гривень, а смакота – на всю тисячу!

Разом з борщем та бульйоном за наш обід з галушками ми заплатили на двох 260 гривень.

Хутір Буда (Черкаська обл., Чигиринський район), ресторанний комплекс “Дикий Хутір”

Ще одна страва, яка є дуже популярною в центральній Україні – куліш. Я обожнюю всякого роду каші, а банош – моя улюблена страва. Але куліш їла, може, друге в житті – і мені дуже сподобалось. Шкода, що в Києві замало ресторанів, які пропонують цю страву. А от на Черкащині його пропонує переважна більшість ресторацій.

Ми завітали до ресторації “Дикий Хутір”, що знаходиться в урочищі Холодний Яр прямо біля 1000-літнього дуба Максима Залізняка.

Важко сказати, куліш – це перша чи друга страва. Бо іноді він буває досить рідким як суп, але в більшості випадках – це кашоподібна маса. Козаки щодня варили куліш під час військових походів. Звідси й інша його назва — польова каша.

Вариться куліш з пшона, яке засипається у казан з киплячою водою, а для смаку додається одна-дві картоплини, сіль, коріння, зелень. Готовий куліш затирають салом із цибулею й часником. Особливо смачний вважається із салом, шматком м’яса (навіть солонини) або рибиною.

Наш був не рідкий, подавався зі шкварками та цибулею в дерев’яному черпаку. Їла б його щодня, як борщ!

Замовляли в “Дикому хуторі” суто українські страви:

борщ;
куліш;
сало;
буженину та ковбасу домашню;
оселедець з цибулею;
запивали узваром.

Ресторація, оформлена, як музей. Тут є на що подивитись і більше дізнатись про гайдамацькі загони та визвольну боротьбу українців, що тривала на Чигиринщині 100 років тому назад.

Тож, у вас є подвійний привід відвідати на вихідні місто Черкаси – завітати до Холодного Яру, доторкнутися до славетного дубу та скуштувати куліш в “Дикому хуторі”.

Обід на п`ятьох, щоправда без других страв, обійшовся нам в 650 гривень, тобто – по 130 гривень з людини.

Одеса, ресторан “Mаман”, вул. Ланжеронівська, 18

Биточки з тюлєчки – особлива страва, яку можна з`їсти виключно в Одесі. Саме тут її готують майже скрізь, але є декілька місць, де биточки найкращі, як на мене. Одне з них – ресторан “Маман”, що на Ланжеронівській.

Потрапили сюди чудового осіннього дня. Незважаючи на те, що зараз не сезон, в закладі була повна посадка. Бо сюди варто прийти на справжню домашню кухню – всі страви приготовані за маминими та бабусиними рецептами.

Легенда ресторану “Маман” розповідає, що у маман є три сина. Один з них живе в Ізраїлі, один в Європі і один в Одесі. Для кожного з них маман створила свої ексклюзивні страви, які вписуються в світогляд сім’ї.

Отже, що тут їсти:

форшмак, тюлєчка малосольна, оселедець та салака (можна замовити все це разом з цибулею та смаженими тостами) – 134 гривні;
биточки з тюлєчки (з відвареною картоплею та соусом тар-тар) – 89 гривень;
котлети (курячі з мацарелою, з м`яса кролика, по-київськи з голубим сиром, домашні з двох видів м`яса, подаються вони з картоплею пюре в окремому горщику та з аджикою) – 124 гривні.

А ще офіціанти дуже рекомендують скуштувати салат “Панзанелла” (108 гривень) за рецептом Джеймі Олівера та стейк “Маман” (120 гривень за 100 грамів). Цей стейк замовляється тут набагато частіше, ніж еспресо.

Вечеря на двох людей разом із наливками коштувала нам 429 гривень.

Миколаїв, “Daily Cafe”, вул. Фалеєвська, 41

А от ще одну цікаву рибну страву ми спробували в Миколаєві.

Мабуть, немає такого українця, який ніколи не їв карасів, а от карасиків в сметані точно пробували не всі. Смакота неймовірна!

Я взагалі більше полюбляю річкову рибу. Тому, коли побачила в меню ресторану “Dailly” карасиків-фрі з томатами в сметані (80 гривень), без вагань замовила саме цю страву.

До речі, ресторан – один з найкращих в місті. Тому, коли потрапите до Миколаїва, прямуйте на обід або вечерю сюди. Чудове обслуговування, смішні ціни порівняно з Києвом і дуже смачно!

Що ми ще замовляли і що вам раджу взяти:

салат “Єгер” з копченим мясом, корнішонами та гірчично-медовим майонезом – 120 гривень;
реберця BBQ з кукурудзою гриль – 180 гривень;
крем-брюле – 60 гривень;
морозиво чорне з кунжутом і солоною карамеллю – 75 гривень.

Крем-брюле – майже таке, як я їла в Парижі. А морозиво з чорнил каракатиці з додаванням солоної карамелі – взагалі особлива страва, яку я ніде не коштувала раніше і тепер змушена буду приїжджати на неї до Миколаїва.