Проня Прокопівна з п’єси Михайла Старицького “За двома зайцями” зробила Тамару Яценко зіркою. Це далося їй великим трудом – понад 700 вистав “Зайців…” на сцені Молодого театру, де Тамара Олександрівна грає понад 40 років. Зараз акторка активно гастролює Україною, а в вересні очікується нова прем’єра, де разом гратимуть Тамара Яценко та Ольга Сумська.
Початок акторства Тамари Яценко був непростим – свого часу її не взяли в Театральний інститут ім. Карпенко–Карого, бо вона читала на приймальній комісії “Катерину” Тараса Шевченка. Втім, історія вкотре доводить правоту Кобзаря стосовно москалів. І, відповідно, правильного тодішнього вибору твору майбутньої акторки.
Про роботу з Андрієм Данилком (Віркою Сердючкою), Володимиром Зеленським, коли він ще був актором і продюсером, та інші подробиці біографії – в ексклюзивному інтерв’ю народної артистки України Тамари Яценко КиївВладі.
KВ: Що для вас свобода?
Тамара Яценко: Свобода – це мої мрії. В мріях я дуже хотіла стати артисткою. Коли я стала артисткою, я стала вільною. Моя свобода не залежить ні від кого. Хоча для актора це складно, він залежний від оператора, режисера, від своїх друзів, колег, глядача.
KВ: В родині вас з самого дитинства називали акторкою. Ви самі хотіли стати акторкою? Чи це був вибір батьків, нав’язаний вам?
Тамара Яценко: Батько був першим гармоністом на все село. До нього записувалися, щоб запросити його на свята домашні – родини, хрестини, іменини. Мене з раннього дитинства батько з собою брав. Мені подобалось, як він співає, як він танцює. Він в армії в грузинському ансамблі танцював й одночасно на гармоні грав. Це красиво, несподівано і дивно було.
KВ: Ваш дебют, як артистки, відбувся в дитинстві?
Тамара Яценко: Звичайно. Все в дитинстві. Мені дуже подобалися аплодисменти в дитинстві.
KВ: Ви, коли вперше поступали, на жаль, не поступили. У вас не було зневіри?
Тамара Яценко: Я пам’ятаю, коли мене попросили щось почитати, я запропонувала монолог баби Палажки Нечуя-Левицького з “Кайдашевої сім’ї”. Мене зупинили і попросили прочитати щось серйозніше, на якусь серйознішу тему. Я запропонувала поему Тараса Григоровича Шевченка “Катерина”. Мене теж зупиняють і делікатно до мене ставиться питання – а чому ви взяли цей твір, росіяни – це наші брати. Ми б вам не рекомендували читати цю поему, тому що зневажливе ставлення до москалів неприйнятне. Я кажу – це ж Шевченко. Мені відповіли, що Шевченко теж міг помилятися щодо росіян. Але на сьогоднішній день я бачу, що Шевченко зовсім не помилявся.
KВ: Ви поступили у Москві. Як проходило там навчання?
Тамара Яценко: Коли я приїхала поступати до ГІТІС, я прочитала монолог Проні Прокопівни. Після мене зробили перерву, тому що був такий сміх. В комісії (Андрій) Миронов був. Він любив ходити і слухати, як вступають абітурієнти. І після перерва до мене підійшли і сказали, що мені не треба більше здавати екзамен, ви прийняті. І це після першого монологу. Я дуже боялася здавати історію кпсс. Але сказали, що вам не треба. Мене зараховують одразу після першого туру, уявляєте. Я не вірила в це. Я ще приходила і на другий тур, і на третій.
KВ: Вас не ображало, що ви на початку кар’єри дуже часто грали не головні ролі, а другорядні. Ви хотіли бути акторкою першого плану?
Тамара Яценко: Я тільки один раз в масовці вийшла. Ми ховали бабку одну по виставі, я там співала, несла труну, яка потім розвалилася, бо була зовсім мокра. І комсомолка Зеленова – це вже така другорядна роль, яку я грала в Молодому театрі у першій виставі “З весною я до тебе повернуся”.
KВ: Ваша одна з визначних ролей, яку ви зіграли понад 700 разів у виставі “За двома зайцями” в Молодому театрі.
Тамара Яценко: Ця роль мене відкрила взагалі. Мене прийняли до Молодого театру, але термін був не дуже досить великий – менше ніж рік. Я встигла зіграти цю роль через півроку. І коли відбулась прем’єра, мене взяли до штату.
KВ: 700 разів. І кожен раз, на кожній виставі ви все одно інша.
Тамара Яценко: Мені говорили, що кожна вистава йшла по-іншому. Я не можу грати однаково, заштамповано.
KВ: Ви ще в багатьох роботах, фільмах грали з Володимиром Зеленським. Який Володимир Зеленський на знімальному майданчику?
Тамара Яценко: Прекрасний. Він приходив і слідкував, як нагодували, чи водичка є, чи все забезпечено, чи все вчасно. Одного разу у нас затримка була по зйомках, ми не встигали. До мене підійшли з таким проханням, що ми просимо вас залишитись на ніч. Звичайно я погодилася, про гонорар не питала. Ми відзнялися, проходить час, мені телефонують і говорять, що Володимир Зеленський, як продюсер, зобов’язав нас з вами зустрітися і сплатити подвійний гонорар за нічну зйомку. Дуже порядна людина. Дуже важливо, що зараз підняв взагалі весь мир, що нас захищають всі нормальні країни.
KВ: Як було працювати з Андрієм Данилком?
Тамара Яценко: Дуже прекрасно. Коли він працює, в нього природна імпровізація йде. Йому навіть не треба текст вивчати. Камера починає працювати, і він дуже доладно і потішно імпровізує. Він мене потім запросив до свого фільму “Пригоди Вірки Сердючки”, де я зіграла “притютюрену” вчительку хімії.
KВ: Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, десь в травні 2022 року відбувся, точніше розпочався розквіт українського театру. Як ви думаєте, чому так сталося?
Тамара Яценко: Так, як зараз народ ходить до театру, я не пам’ятаю в інші часи. Аншлаги повні. Спробуйте ще квиток дістати і до театру Франка, і до Лесі, і до Молодого, і до інших театрів. Ми буквально на днях зіграли виставу. Люди дякують – спасибі, що ви відволікаєте від негативних цих думок. І люди вже ні тривог, ані атак не бояться, нічого.
KВ: Ви багато років товаришуєте з Ольгою Сумською. Кажуть, що у вас незабаром прем’єра?
Тамара Яценко: Прем’єра ще далеко. Тому що ми ще не починали репетирувати. Вільний час з’явиться тільки влітку, тоді ми розпочнемо працювати над новою виставою. Автор п’єси – Олександр Володарський – прекрасний драматург та сатирик. Ми з ним раніше вже працювали разом.
KВ: Маленький бліц. Ви віруюча людина?
Тамара Яценко: Без фанатизму віруюча. Я тихенько у своїй домашній капличці звертаюся до Бога щоденно. Я себе так зручніше почуваю. Пряма розмова з Богом, навіть не через священика.
KВ: Про яку роль ви мрієте?
Тамара Яценко: Я Бога просила, щоб він послав, тому що йому видніше, на яку роль мене призначити. І це правда. Я можу мріяти про що завгодно, але мені посилають те, що мені потрібно грати.
KВ: Ви б хотіли б зіграти Сару Бернар?
Тамара Яценко: Мені пропонували в свій час. Але до цього не дійшло. Якщо буде потреба, то звичайно я не відмовлюся.
KВ: Вона говорила, що актрисі завжди 18 років, навіть коли в 50 грала Жанну д’Арк. Це так?
Тамара Яценко: Подивіться на наших актрис – Лариса Кадочникова, Ольга Сумська, Раїса Недашківська – вони молоді і душею, і тілом, прекрасно виглядають, розумні, талановиті. Все присутнє.
Ольга Сумська, Лариса Кадочникова, Тамара Яценко, фото: надане Геннідаєм Кірією
Але час дуже швидко йде. Оці 40 років, які я в Молодому театрі, вони просто пролетіли, як пісня. Тому що ти не задумуєшся – тільки театральне мистецтво, ролі. Ти виходиш на сцену, отримуєш аплодисменти, ти любиш свою роботу.
KВ: А у вас були в молодості кумири, акторка, на яку ви рівнялися?
Тамара Яценко: Мені дуже подобалася наша українська Ольга Кусенко і Нонна Копержинська. Я, коли поступала до театральної студії при театрі Франка, читала монолог Меланки із “Свіченне весілля” Кочерги, і при цьому була присутня Ольга Кусенко.
KВ: В моєму інтерв’ю Богдан Струтинській сказав, що з акторського курсу тільки відсотків десять мають перспективи стати акторами. Чи так це на вашу думку?
Тамара Яценко: 1% стає акторами з курсу. З нашого курсу зі студії при театрі Франка залишилися дві актриси.
Актрису Оксану Швець з мого курсу вбила підла росія. На початку [повномасштабної] війни (в березні 2022 року, – КВ) в її квартиру було попадання ракети, і вона загинула.
Оксана Швець. Світла пам’ять…
KВ: Яку пораду ви б дали молодому актору?
Тамара Яценко: В першу чергу – не здаватися, навіть коли тобі кажуть, що не треба вам займатися цією професією, як колись казали мені. Якщо дуже хочете, вірите в себе, то не треба слухати когось. Якщо ви самі розумієте, що не треба цим займатися, то краще не треба.
KВ: Про що ви шкодуєте? Можливо щось зробили не так?
Тамара Яценко: Я шкодую в основному про те, що я не зовсім толерантною була. Я згадую, як я доводила і рідним, і батькам, що я завжди права. Я до цього прийшла зовсім недавно, що, якщо людина має свою думку, не треба її переконувати.
KВ: Коньяк чи вино?
Тамара Яценко: Все, що наливають.
KВ: Вірші Лесі Українки чи Ліни Костенко?
Тамара Яценко: Двояко. І Ліна Костенко, і Леся Українка – вони геніальні поетеси. Леся Українка свого часу і нашого часу. А Ліна Костенко нашого і майбутнього часу.
KВ: Котляревський чи Карпенко-Карий?
Тамара Яценко: В зв’язку з тим, що мене не прийняли до Карпенко-Карого, тут виграє Котляревський.
KВ: І останнє питання. Про що ви зараз мрієте?
Тамара Яценко: Зараз я мрію з’їздити до Запоріжжя, а потім наступного дня – до Дніпра, відіграти там вистави, щоб не було тривог, щоб не було бомбардування, яке весь час по цих місцях. Я мрію про це і кожного дня молюся.
Мене навчили звертатися до Бога і дякувати йому за все. Я, коли звертаюсь до Бога, кажу – Боженько, Отче наш небесний, творець всього видимого та невидимого світу, спасибі тобі за те, що ти захищаєш, рятуєш наші українські міста і селища від російських бомбардувань. Спасибі тобі за те, що ти рятуєш, захищаєш наших українських воїнів-захисників. Боженько, спасибі тобі за те, що війна з росією вже закінчилася нашою українською Перемогою.
Повна відеоверсія інтерв’ю Тамари Яценко
Фото: скрін з YouTube
Прим. KВ: в текстову версію інтерв’ю не увійшла частина, де Тамара Яценко розповідає про Аллу Пугачову та її чоловіка Максима Галкіна. За великої поваги до Тамари Яценко та її особистих стосунків з цими діячами, ми впевнені: досить тягнути в наш простір представників “русского міра”, навіть якщо вони позиціонують себе як “хороших русскіх” чи “вже не россіян”.
