Цьому дню передували три тижні щоденних напружених тренувань, важкий бревет Ізмаїл-Приморське-Ізмаїл (250 км) і цікаві реабілітаційно-відпочинкові веловиїзди на пляж селища Коса.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
І ось цей визначальний день настав. День старту міських велоперегонів “Загартовуй тіло й дух – допоможе велорух!”, що складались з роздільного старту та парного мікс-критеріуму на 5 км. Змагання проводились в рамках V етапу “Юнацької велосипедної Ліги Ізмаїла” і були присвячені Дню молоді України. Власне з цієї нагоди всі набрані учасниками бали – подвоювалися. Щоб було зрозуміло – наведу відповідну таблицю критеріїв нарахування персональних балів у “Юнацькій велосипедній Лізі”:
Всі хто виборює залікові бали – суттєво відривалися від своїх потенційних конкурентів у особистому заліку. У загальнокомандній першості ці змагання також обіцяли змістити акценти серед навчальних закладів-лідерів.
Старт змагань призначили на 16 годину. Перенести велозмагання на інший час було неможливо через зайнятість дорожньо-патрульної поліції на святкових заходах в Ізмаїлі. У цей час температура складала +32°С! Ну, дуже тепленько!
Учасники почали з’їжджатися на місце старту за годину до початку реєстрації.
Організатори вправно попрацювали – підготували все необхідне для велосипедистів: розмітку старту-фінішу та повороту на трасі, стартові номери, пляшки з водою, буклети з техніки безпеки та… навіть морозиво для всіх учасників.
Ми радо віталися, хоча кожний бачив у інших потенційних суперників на трасі, але в нас велосипедистів – у всьому fairplay – чесна гра!
Реєстрація… раптом чуємо у мегафоні голос головного координатора: “Всі на огляд траси!”
Ідемо всі разом – близько 50 чоловік на огляд.
Траса – красива і складна. Одразу гострий поворот вліво через квартал старих вілл, потім один за одним кілька поворотів під кутом в 90 градусів, швидка стартова пряма в невеличкий тягун, вузька дорога свічкою вгору, півтора кілометра силової прямої, поворот на 180 градусів біля судді, пряма, далі двокілометровий пологий спуск і фінальні 3 кілометри “тугою змією” по вже погорбленому асфальту, нахиленому під 4%.
Мапа наших велоперегонів:
Готуємось до старту. Суперники стартують один за одним. Викликають мене. Не люблю аритмічних трас. Мені подобається впертися – і терпіти. А тут – то швидко, то дуже швидко. Не люблю – значить, буду їх їздити частіше – на змаганнях і на контрольних тренуваннях. І точно знаю: коли-небудь, саме від них я буду отримувати найбільший кайф.
Важко. Вірний індикатор – на крутих ділянках видивляєшся, яка частина дистанції вже подолана і подумки перекачуєш цю цифру, як пухнастий м’який м’ячик, до наступного кілометра на велокомпі. Напруга до пекучого болю в усіх м’язах. І раптом – розправляються легені, розправляються плечі, розкриваються невидимі крила. Задихав, пішов! Радість захльостує, до крику – твоє тіло творить те, чого так нестерпно довго було позбавлене – не їдеш, а летиш… на велосипеді!
На підметеними “хвостами динозаврів” фінішному кілометрі я все-таки встав на педалі. Не знаю, скільки втратив, але не менше кількох секунд. Ближче до фінішу кризова хвиля спала, втім дистанції вже не залишилося. Ех, був би ще один кілометр!.. Ну, добре, що є то є. Їх ще стільки попереду, кожен раз неповторних і не передбачуваних, багатокілометрових змагальних трас.
У цей день я зумів проїхати розділку добре – в натяг, але не до розриву аорти – і якщо при цьому потрапив в трійку призерів – чудово, із задоволенням продегустую церемонію нагородження, додам ще трошки яскравих емоцій до тих, що вже відчув.
ТАК! Мене викликають на нагородження – в мене ДРУГЕ місце – програв лідеру лише ДВІ секунди.
Нагороджують медаллю, грамотою і…КУБКОМ! А-а-а ЦЕ круто!
Суперники – щедро аплодують, потискають руку, вітають.
Я дуже радий перемозі над собою, ще місяць тому роверовому початківцю! Але завдяки праці тренерів Ігоря Генійовича і Наталії Петрівни я дозволяю собі розкіш неквапливо поспілкуватися з приятелями, приховуючи з собою повний рюкзак вражень – поїду додому. У доброму гуморі, з ясною головою, повною цікавих думок, які легко і складно будуть вибудовуватися в текст цієї статті на екрані компа.
Ми займаємося вільною спортивною велосипедною творчістю, яка плавно перетікає в творчість художню, технічну, наукову і всяке таке інше – кому що ближче. Прості речі стають цікавими і змістовними, і очі відкриваються на пишність світу, і сонце світить для повноти щастя.
В нас у велогуртку “Золоті колеса” їздять у задоволення. В радість. За сильним тут спокійно і шанобливо визнають його силу, за слабким – не менше шанобливо визнають його право поступово ставати сильнішим у пошуках свого максимуму. Такий в нас спорт, такий в нас велосипедний гурток, такий в нас поклик до спортивної журналістики.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Ну, а щодо самих змагань, зазначу – пройшли на вищому рівні.
Приєднуйтеся до наших тренувань – не пошкодуєте! Чекаємо всіх симпатиків роверового руху щовівторка, щочетверга та щонеділі о 8 годині біля пам’ятника Тучкову – на тренування.
Запрошуємо й батьків разом з дітьми у наші роверові подорожі. Коли в нас, у спортивній редакції юнацького журналу “Хвилю тримай”, говорять слово РОВЕР, то мають на думці ГАРНИЙ НАСТРІЙ! Хто не вірить – спробуйте разом із нами!
