Ще на момент створення Національного антикорупційного бюро України я неодноразово підкреслював у своїх статтях та інтерв’ю, що НАБУ дуже скоро стане найкорумпованішою установою країни. По-інакшому й бути не може в умовах неофеодалізму, де корупція є становим хребтом держави, а “боротьба з корупцією” – найприбутковішим бізнесом.
Власне, створити черговий орган, який буде “боротись з корупцією”, запропонували в 2014 році кілька аферистів, що міцно присмоктались до струмочка іноземних грантів. Під цю задумку вони отримали черговий закордонний транш і пропхнули через знайомих народних депутатів законопроект у Верховну Раду. А з тим, щоби депутати не передумали голосувати й не залишили професійних “громадських активістів” без нетрудової копійки, ця купка шахраїв 14 жовтня 2014 року прийшла під парламент з відрами помідорів і погрожувала закидати народних депутатів цим корисним овочем у випадку, якщо законопроект не буде прийнятий.
Всмоктавши, таким чином першу порцію грошей, шахраї в наступному зібрались під дахом Ради громадського контролю при НАБУ. Я вже чимало розповідав про голову цієї Ради – керівника псевдо-громадської організації “Центр протидії корупції” приватного підприємця Віталія Шабуніна, який забув зазначити в декларації про доходи земельну ділянку, придбану в 2014 році на кошти, які він видурив у посольства Нідерландів в Україні для, начебто, “боротьби з корупцією”; про секретаря Ради громадського контролю при НАБУ члена правління псевдо-громадської організації “Центр протидії корупції” приватного підприємця Олександру Устінову, якій “громадська діяльність” приносить на місяць 5,5 тис. доларів доходу; та ще одного члена правління псевдо-громадської організації “Центр протидії корупції” приватного підприємця Дмитра Шерембея, який має рідкісну професію домушника й до того, як потрапити до складу Ради громадського контролю при НАБУ, три рази відбував покарання за квартирні крадіжки.
Але наша повість буде неповною без розповіді про людину, яка керує основними грошовими потоками, що омивають кишені полум’яних “борців з корупцією” – Володимира Івановича Курпіту.
Володимир Іванович не входить до складу Ради громадського контролю при НАБУ, він, взагалі, людина не публічна. Тим не менш, саме він стоїть за спиною “борців з корупцією”, контролюючи закупівлю медикаментів для ВІЛ-інфікованих українців за гроші розташованого в Женеві “Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом і малярією” (The Global Fund to Fight AIDS,Tuberculosis and Malaria). Йдеться про десятки мільйонів доларів міжнародної фінансової допомоги, які потрапляють не на рахунки урядових установ України, де їх легко можна було б проконтролювати, а на рахунки псевдо-громадських організацій, які становлять собою, по-суті, конвертаційні центри і які засновані кількома пов’язаними між особами.
Саме так: Шабунін і Ко, насправді, основний доход отримують не від “боротьби з корупцією”, а від лобіювання інтересів транснаціональних фармацевтивтичх корпорацій, які виготовляють ліки для хворих на ВІЛ/СНІД, та лобіювання інтересів кількох українських фармацевтичних виробників, пов’язаних з Борисом Литовським. Пишномовні назви на кшталт “Центр протидії корупції” та плескання язиком про необхідність створення якогось “антикорупційного суду” слугують виключно прикриттям справжньої діяльності “громадських активістів”.
Безпосередньо Курпіта разом з тричі судимим Дмитром Шерембеєм очолює громадську організацію “Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД”, яка отримує гроші, зокрема, від “Глобального Фонду” завдяки зусиллям менеджера цього фонду на ім’я Георгій Сакварелідзе (сподіваюсь, тепер читачі зрозуміли, звідкіля в екс-заступника генпрокурора Давида Сакварелідзе куртки по 180 тис. грн., сорочки по 20 тис. грн. і оформлений на іншу особу автомобіль “Тойота-Лендкрузер”).
Частина грошей розходяться по рахунках псевдо-громадської організації “Пацієнти України” (засновники – Шерембей та помічники-консультанти народного депутата Ганни Гапко Інна Бойко та Ольга Стефанишина) та створеної як відгалуження “Пацієнтів України” псевдо-громадської організації “Центр протидії корупції” (голова правління Віталій Шабунін, члени правління Дмитро Шерембей, Олександра Устінова та Дарина Каленюк – всі четверо були членами Ради громадського контролю при НАБУ, при цьому Шабунін очолював цю Ради, а Устінова була секретарем).
Одночасно вся ця гоп-компанія регулярно перебуває на утриманні в кількох фармацевтичних компаній, на користь яких Шабунін і Шерембей влаштовують мітинги, вимагаючи від Кабінету Міністрів України здійснювати закупівлю певних медичних препаратів. Зокрема, як свідчить інформація про рух коштів по рахунках “борців з корупцією”, вони систематично отримують гроші від компанії “Еббві” – виробника скандально відомого антиретровірусного препарату “Алувія”. Шабунін, Шерембей і Курпіта домоглись, що на сьогодні 55% усіх бюджетних коштів, які виділяються на закупівлю антиретровірусних препаратів, витрачається на придбання “Алувії”.
Широкі можливості для затоптування власних кишень “борці з корупцією” отримали після того, як 27 травня 2014 року Курпіта був призначений на посаду голови Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. Ця служба проіснувала недовго й вже 5 листопада 2014 року Кабмін приймає рішення її ліквідувати, при цьому ліквідаційну комісію очолює спільник Курпіти, Шабуніна та Шерембея – заступник міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець. Але цих кількох місяців цілком вистачило для того, щоби “борці з корупцією” побачили небо в діамантах.
Наприклад, одним з монопольних дорогих препаратів, що закупляються для хворих на ВІЛ/СНІД, є препарат “Презиста” виробництва “Янссен-Сілаг”. Компанія-виробник належить транснаціональній корпорації “Джонсон і Джонсон”. Неодноразово в МОЗ порушувалось питання про необхідність закупівля інших препаратів заміст “Презисти” (наприклад, “Риспетрил” канадського виробництва). Але кожного разу “борці з корупціє” вчиняли страшенний ґвалт, посилаючись на думку свого соратника Курпіти, який разом з Шерембеєм є фактичним керівником двох псевдо-громадських організацій – “Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД” та “Пацієнти України” (нагадаю, що обидві ці організації виплачували чималі гроші секретарю Ради громадського контролю при НАБУ Устиновій – я публікував дані про рух коштів по її рахунку).
А тепер пропоную ознайомитись з даними про рух коштів по рахунку самого Володимира Івановича Курпіти за 2013 рік – незадовго перед тим, як Курпіта очолив Державну службу України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. У червоній рамочці – надходження від ТОВ “Джонсон і Джонсон Україна”, тобто фірми, головна компанія якої є власником виробництва препарату “Презиста”.
Читайте: Занимаются не тем: НАБУ погрязло в нарушениях законодательства и протекционизме
Джерело: Фейсбук автора
