Нічого переконливого не показав, навколо програми «Чисте небо» залишилися незручні запитання, 235 мільйонів гривень стали предметом публічних звинувачень, а зрозумілого для суспільства аудиту результатів немає? Чудово. Наш чоловік. Давайте тепер доручимо йому цілу Київську область.
Саме так виглядає кадрова логіка держави, у якій відсутність очевидного результату давно перестала бути перешкодою для наступного призначення. Кабмін погодив кандидатуру колишнього начальника Київської міської військової адміністрації Тимура Ткаченка на посаду голови Київської ОДА, хоча остаточне рішення ще має оформити Президент. При цьому звинувачення щодо 235 мільйонів і нібито проваленої програми «Чисте небо» наразі є саме публічними звинуваченнями колишнього народного депутата, а не встановленим судом фактом. Сам Ткаченко заявляв, що пілотна система допомогла перехопити майже 550 ворожих безпілотників.
Саме тому суспільству потрібні не політичні крики з обох боків, а нормальний аудит із цифрами, договорами, кількістю поставленого обладнання та реально підтвердженими результатами.
Я не збираюся називати кожного чергового посадовця аферистом без вироку суду, бо відповідальність за слова все ще має значення. Але я цілком можу назвати аферою саму кадрову систему, в якій область перетворили на випробувальний полігон для людей, котрих суспільству майже не представляють, результати роботи яких ніхто серйозно не оцінює, а після короткої каденції їх або пересаджують у міністерське крісло, або відправляють керувати ще більшими бюджетами.
Подивіться лише на цю карусель. Олексій Чернишов (Чегевара) після Київської ОДА пішов у міністри та віцепрем’єри, а згодом отримав підозру від НАБУ і САП у справі щодо зловживання службовим становищем та неправомірної вигоди, хоча його винуватість, звісно, може встановити лише суд. Олексій Кулеба після області перейшов до Офісу Президента, а потім став віцепрем’єром і міністром. Руслан Кравченко після Київщини очолив податкову, а пізніше став Генеральним прокурором. Микола Калашник із голови області одразу перестрибнув у крісло міністра відновлення, інфраструктури та транспорту. Київщина в цій конструкції виглядає не як регіон із мільйонами мешканців, зруйнованими громадами, хаотичною забудовою, транспортними проблемами та величезними бюджетами відновлення, а як короткий навчальний курс перед підвищенням.
Київщина стала не областю, а кадровим ліфтом.
За сім років нею встигли покерувати одинадцять різних людей, якщо рахувати тимчасових виконувачів обов’язків, а Олексій Кулеба заходив на цю посаду двічі.
Скажіть чесно, яку довгострокову стратегію розвитку може реалізувати керівник, котрий ще не встиг розібратися, де в області вода, де земля, де незаконна забудова, а де місцеві феодали, але вже подумки пакує речі до Києва, у міністерство або Офіс Президента?
На цьому тлі я досі з повагою згадую Михайла Бно-Айріяна. Він пробув головою Київської ОДА лише близько ста днів, але за цей час відновив особисті прийоми громадян, почав регулярно їздити районами, перевів закупівлі від 50 тисяч гривень у Prozorro, зобов’язав оприлюднювати допорогові договори та ініціював аудит департаменту регіонального розвитку. Саме під час цього аудиту, за його словами, виявили зникнення документів щодо робіт на понад 2,5 мільярда гривень і втрату частини документації внаслідок загадкової пожежі.
Саме він допоміг встановити світлофорний об’єкт на трасі Київ-Одеса в районі розвороту на Круглик, котрий за цих 7 років зберіг близько 1000 людських життів.
Я не ідеалізую Бно-Айріяна і не стверджую, що за сто днів можна перебудувати область. Але він принаймні поводився як керівник, який прийшов формувати власну команду і відповідати за її роботу, а не як тимчасовий наглядач за потоками. Коли йому не дали призначити запропонованих ним заступників і, за його словами, почали нав’язувати людей із сумнівною репутацією, він подав у відставку. У нашій політичній культурі, де посадовець зазвичай тримається за крісло навіть тоді, коли разом із кріслом уже горить будівля, така поведінка заслуговує на повагу.
Проблема Київщини не лише в конкретних прізвищах. Проблема в тому, що жителі області взагалі не беруть участі у виборі людини, яка керує величезними ресурсами, координує відбудову, впливає на землю, дороги, лікарні, школи та оборону регіону. Людину просто дістають із кадрової шухляди, погоджують за зачиненими дверима, представляють як чергового «ефективного менеджера», а через рік або два так само мовчки піднімають вище.
І поки ми обговорюємо чергове прізвище, головне запитання залишається без відповіді: чому перед кожним новим призначенням держава не публікує результати попередника, аудит використаних коштів, виконані обіцянки, провалені програми та персональну відповідальність?
Можливо, тому що тоді кадровий ліфт довелося б нарешті зупинити.
Любомир Гайдамака, громадський діяч, гендиректор компанії «Vismar Aqua»
Читайте: Олег Ляшко не буде очолювати КМВА (огляд кандидатів)
