Перш ніж сказати кохаю… А що таке кохання? Одні запевняють, що це почуття, інші ж твердять, що чин волі. Та насправді це переживання охоплює всю людину до решти.
Беруть у ньому участь і почуття, і воля.
Ми народжуємося половинками помаранчі, говорить східна легенда, й одна половинка шукає другу, бо можемо бути лише тоді щасливі, коли станемо цілістю. Нині молодь закохується дуже часто. Наприклад, ходить собі хлопчина поміж дівчат. Разом із ними вчиться, грає у волейбол, лазить по деревах, свариться, сперечається. Дівчата – його товаришки. Аж нарешті щось трапляється. Це щось люди називають словом кохання і часом порівнюють із розцвітанням квітки, з пробудженням від сну. Це може трапитись у будь-якому віці – від дитинства й до глибокої старості.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Нині ми поговоримо про екологію кохання, але для початку давайте розрізнимо два таких поняття, як закоханість та кохання. Закоханість – це іскра, яку вважають вогнем, кохання – це полум’я, яке постійно горить. Закоханість створює ілюзію росту, насправді ж є зупинкою, а кохання – це ріст особистості. Закоханість – це володіння, а кохання – віддача. Ми ж, підлітки, більше прагнемо володіти, аніж віддавати. Коли закінчується закоханість, ми відчуваємо порожнечу.
Взагалі, чому таке трапляється? Що при цьому діється? Це може бути раптове захоплення або почуття може зріти роками. Двоє знаходять одне одного у великій юрбі. Буває, ще не знають одне одного на ім’я, ще не промовили жодного слова, а вже заіскріла між ними притягальна сила, яку називаємо еросом.
У казках завжди є принцеси, ув’язнені у скляних горах, у замках, які пильнує дракон, і лицарі, які заради свого кохання рвуться вгору, ламають списи, прагнучи побороти дракона. У казках є королевичі, перетворені чарами на диких звірів, на кам’яні постаті, серце яких замінили на бурульку льоду. Але може трапитись чудо: коли стрінуть людину, яку покохають. Тоді чари втратять силу, зникне зла мара, навіть красивих людей. Подібно і в нашому світі. Тут, як і там, трапляються хлопці, яким до серця потрапив уламок злого дзеркала, що зробило їх байдужими до інших; бувають снігові королеви, що ненавидять сонце і тепло. Але, як і там, так і тут є дівчата , здатні покохати потвору, і є хлопці, що можуть покохати жабу. А тоді трапляються справді дивовижні речі. Потвори перетворюються на добрих хлопців, а відьми – на гарних дівчат. Кохання – це зачарування, захоплення, захват. Усіма цими словами не передати його суті, але вживаємо їх, бо годі знайти якісь ліпші.
Підлітки – вже не діти, але ще й не дорослі. Але ми також закохуємося, кохаємо, відчуваємо. Саме в підлітковому віці у нас починаються перші, як ми думаємо, серйозні вподобання. Приблизно десь у років 14-15 дівчата і хлопці починають замислюватися про стосунки осіб протилежної статі. Підлітковий вік – це перехідний період від дитинства до юності.
Характеризується він перш за все психоемоцїйною та соціальною незрілістю. Юнаки, замкнувшись в кімнаті, нишком розглядають еротичні журнали. Дівчата зі сміхом дискутують поро симпатичних хлопців. А всі разом – веселяться з “двозначних” анекдотів і фраз, фліртують, закохуються. Ну, а перетворившись на пару, хлопець і дівчина стикаються з новими пригодами… Спочатку це все відбувається тихо і мирно. Ніхто не думає, що буде потім, а лише живуть сьогоденням. Спочатку це – солодкий шепіт, ніжні поцілунки, обійми, слова, плюшеві іграшки та пахучі квіточки… А що потім? А потім їм все набридне! Вони захочуть більшого, відчують зближення, плюнуть на всі закони, накази вчителів, батьків і захочуть спробувати щось нове. Але існує ще один варіант! “Free love”. Це любов без обов’язків. На початку free love не виступає за пропаганду вільних статевих контактів. Навпаки, ця філософія стверджує, що люди, які взяли на себе любовну відповідальність, мають бути вільними від законів. Таким чином, малися на увазі самотність, моногамні шлюби, але ніяк не розбещені зв’язки.
Історія free love – історія фемінізму. З кінця 18 століття провідні феміністки поставили під сумнів інститут шлюбу і боролися за його заміну, наголошуючи на рівності жіночих прав з чоловічими.
У 1789 році був складений план для вільного товариства, в якому було запропоновано створити спільноту сексуальної свободи, де рабство було скасовано, і “європеєць” з “негром” жили в гармонії. 1960 – 1970-і роки – починається так звана “сексуальна революція”, яка й народила ідею свободи інтимних стосунків і кохання. Символ світогляду – червоно-біла “фєнєчка”. “Вільну любов” не зачіпають побутові проблеми та суперечки, які виникають на базі тривалих, серйозних відносин. Тут немає місця для нудьги. Кожна сторона насолоджується часом, який вони проводять разом, витрачаючи його лише на те, що цікаво для обох. Взагалі-то зараз багато хто користується цим методом: “Постіль –не привід для знайомства”. Але якщо серйозно, то інтимна сторона не розцінюється як щось серйозне, і наявність тривалих стосунків не зобов’язує партнерів до вірності. Саме цей метод зараз практикується серед молоді. Тоді про яке кохання можна говорити? Тут уже просто статевий потяг. Саме у період статевого дозрівання виникають певні зміни в стосунках між підлітками: з’являється інтерес до протилежної статі, прагнення сподобатись одне одному. У цей час підлітки роблять спробу перших сексуальних стосунків, про можливі наслідки яких всі прекрасно знають. Психічна травма, завдана незрілій особистості, може позначитись на її майбутньому, на створенні сім’ї.
Всі ми вчимося на помилках, всі проходимо якісь нелегкі етапи свого життя, ми не вправі судити когось, кожен живе так, як вважає за потрібне. Кожному дається одне життя, він вирішує який слід йому лишити на цій землі. Звичайно, зараз молодь робить все по-своєму. Все міняється, адже не можна стояти на одному місці, кожне століття вносить щось своє. Всі вважають, що вони праві. Уся справа в життєвій позиції і(на жаль, дуже часто) у вихованні. Кохання – таке тонке й тендітне почуття, що годі й дискутувати про його аспекти і деталі. Для когось – це Почуття. А для когось – злиття з тим, хто змушує скажено калататися серце. А ще кажуть, що тільки разом чоловік і жінка можуть створити повну людину, тільки разом вони здатні досягти досконалості – доповнюючи одне одного. Тому й шукають не будь кого, а того єдиного, ту єдину, що “пасуватиме”, що якнайліпше доповнить першу половину. У цьому процесі беруть участь усі рівні розуму і почуттів: “Чи це вона? Чи це та людина, яку шукаю? Чи це моя половинка помаранчі?”
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Валерія Самошина, юн-прес, Київ
