Змінюється час, а з ним – ритм життя столиці й, власне, самі підходи та вимоги до того, яким має бути мегаполіс у сучасному світі. Києву не уникнути таких змін, як і того, що з кожним роком кількість його мешканців зростатиме. А значить попит на житло й надалі визначатиме принципи розвитку міста. Але при цьому важливо зрозуміти, як потрібно планувати і що саме будувати аби Київ й надалі залишався зручним і дружнім до людини, незалежно від її соціально-економічних чи фізико-біологічних особливостей.
Справжнім порятунком для великих міст мають бути великі зелені масиви та доступ до чистих водойм, що стануть його легенями й заберуть частину негативу від урбанізації простору. Тому екологічні аспекти стають трендом у питаннях містобудування та все більше набирають актуальності. А в Києві саме екологія останнім часом стає причиною конфліктів навколо будівельних майданчиків. І все б нічого, але, на жаль, і на цій соціально важливій темі вже навчилися спекулювати. Спритні ділки швидко засвоїли, що тема захисту природи досить вигідна для маніпуляції громадською думкою. Тому почастішали випадки, коли псевдоактивісти, вступаючи в боротьбу з нібито недобросовісним забудовником, насправді переслідують мету власної наживи.
От взяти хоча б будівельний скандал на столичних Осокорках. Можна довго сперечатися про глибину цього протистояння, але тут не зайвим було б зрозуміти, хто сторони цього тривалого конфлікту і які завдання вони перед собою ставлять. Обидва опоненти визнають унікальність території біля озера Небреж. Забудовник, маючи всі законні права на будівництво, спроектував житловий масив “Патріотика на озерах”, де врахував особливість цієї місцини та органічно поєднав природу з архітектурним ансамблем забудови. З іншого боку громадська організація “Екопарк “Осокорки” – “проти” будь-якого будівництва і “за” збереження довкілля й створення тут природного Екопарку. На перший погляд – все досить логічно. Та спробуємо вивчити детальніше суть цього конфлікту, в основі якого, зважаючи на предмет суперечки, має лежати дотримання природоохоронного законодавства.
1. Опоненти “Патріотики на озерах” ГО “Екопарк “Осокорки” розробили й представили на обговорення широкого загалу свою “Концепцію розвитку території екопарку “Осокорки”. Весь текст пронизаний ідеєю існування Громади, інтереси якої відстоюють представники громадської організації. Але далі автори коцепції не пішли. Адже питання, хто ці люди, де вони живуть, хто їх представляє – залишаються без відповіді.
2. Власне, щодо самого екологічного права: дивує відсутність у розробників елементарних знань української законодавчої природоохоронної бази. Лише так можна пояснити застосування в обґрунтуванні дефініції “екопарк”, бо у Законі України “Про природно-заповідний фонд” таке поняття відсутнє.
3. Темі розвитку екопарку в самій Концепції розробники присвятили, зауважте, …аж абзац. При цьому вони вважають, що всі питання по організації екопарку мають вирішувати чомусь ті, хто його й створюватиме.
Все достатньо розмито і неконкретно. Автори покладаються на знання й практичні навички ландшафтних дизайнерів та інженерів. Але ж де тоді екологи? Чи не вони мали б сказати останнє слово в проекті?
4. Незрозумілим залишається, на чиї кошти має облаштовуватися екопарк? У чиєму підпорядкуванні він буде перебувати? Хто буде фінансувати проведення конкурсу на розробку проекту? Кому належить земля, на якій розробники планують облаштовувати екопарк? Як чином планується його розгортання безпосередньо біля трьох озер? Чому такі важливі моменти залишилися поза увагою Концепції – не зрозуміло. Але ж насправді – це базові принципи. Без них створення екопарку – віртуальний проект.
5. Далі йдемо за текстом і процитуємо оригінал: “Зберегти місця відтворення екосистеми Києва, до якої входять місця гніздування, харчування і проживання птахів, серед інших також червонокнижних, місця розмноження, харчування і проживання тварин і комах, необхідних для функціонування цієї екосистеми, місця росту і розмноження багатого світу рослин, насамперед червонокнижних і занесених до регіонального Червоного списку”.
Невже опоненти забудови замовляли фахові дослідження флористично-фауністичного комплексу території? Червона книга України побудована за територіальним принципом в розрізі областей. Тому навіть нефахівцю легко перевірити, що перелік рідкісних рослин Києва офіційно не існує. Недолугий список “червонокнижного” представництва тваринного та рослиного світу, що, на думку розробників Концепції, прижився на цій території, нагадує просто – суміш “мух і котлет”.
До речі, робити висновки про шкоду від скошування рослин для функціонування біоценозів можуть лише вузькі фахівці і лише після проведення серйозних наукових досліджень. А так – це просто голослівні репліки.
Досить спірним є й твердження, що в межах мегаполісу можуть зберігатися місця гніздівлі, харчування і мешкання птахів, земноводних і комах.
6. Те ж саме стосується й питання віднесення цієї території до частини Дніпровського екокоридору, оскільки функціонування екосистеми давно порушене, й вона позбавлена властивостей природної.
Власне, стосовно Дніпровського екокоридору – досі точаться суперечки серед науковців. Уздовж Дніпра розташована велика кількість населених пунктів з розвиненою промисловістю та міською інфраструктурою; значні площі вздовж течії використовуються для сільськогосподарського виробництва. Крім того, дніпровські береги та прилеглі водойми давно використовуються мільйонами людей для рекреації. Все це дуже ускладнює встановлення конфігурації Дніпровського екокоридору, а продовження робіт потребує масштабних польових досліджень.
7. Наступна зупинка – пункт “Принципи”.
– Як поєднати природоохоронний принцип і сучасність? Легко! Невтручання в перебіг природних процесів без сумніву може подружитися новітніми технологіями в облаштуванні території. Тобто розумне або зелене будівництво аж ніяк не зашкодить, а лише підсилить екологічність території.
– Виявляється, що окрім заїзженого “здорового способу життя” тепер з`явився “здоровий спосіб відпочинку”, якому на території екопарку має навчити “його інфраструктура”.
За планом, там все має бути лише оригінальним, екологічним, безпечним і відповідати найвищим стандартам … Постійно виникає питання, чи оцінювали розробники Концепції, скільки вартуватиме пересічним платникам податків їхній “політ фантазії”? Навіть якщо не робити акцент на оригінальності екопарку, а спуститися на землю, достатньо забудовнику тут зберегти або створити типову паркову зону міста. Вона все одно виконуватиме естетичні і відновні функції в межах мегаполісу. І киянам за це навіть платити не доведеться.
– Автори розуміють принцип соціального спрямування як орієнтацію на людей з особливими потребами. Це, звичайно, сучасний тренд, а де ж тоді пересічні громадяни, їх діти, люди похилого віку, про яких згадується лише побіжно?
– Принцип екологічності. Тут взагалі, досить дивно виглядає твердження авторів про “природний ландшафт”, коли маємо справу з намитими пісками та техногенною територією.
– І завершується блок принципом … формування персоналу парку. Отут – найцікавіше. Зрештою, ще нічого не створено, а виявляється, що персонал уже набирається. Щоб було зрозуміліше, процитуємо: “Кандидати на керівні посади мають надати на розгляд Громади свої концепції, плани розвитку, співзвучні з основними засадами парку”. Якщо Концепція розвитку екопарку вже прийнята, які ще концепції мають подаватися на розгляд? Складається враження, що, прикриваючись гарними намірами, представники громадської організації прагнуть додатково витягнути гроші з бюджету міста і зберегти за собою право освоювати цю територію.
8. Здивували розробники Концепції “екопарку” й некоректно оригінальними підходами до якості картографічних матеріалів. Це, безперечно, “нове слово” у вітчизняному картографуванні. Але за вказаними параметрами не всім можуть відкритися розташування ділянок у природо-захисній зоні із підвищеним ступенем захисту і суворо обмеженим доступом.
9. Описуючи зону міського парку, автори наголошують на тому, що “…озера Мартишів і Небреж залишилися одними із небагатьох останніх чистих озер міста, де можна купатися”. За результатами санітарних досліджень 2018 року жодне з озер – Мартишів, Тягле чи Небреж не увійшли до переліку гідрологічних об’єктів Києва, комфортних для купання. Право на організацію купання дає “Блакитний прапор” – міжнародна нагорода, яка з 1987 року щорічно присуджується пляжам та причалам, вода в яких відповідає високим стандартам якості і придатна для безпечного купання. Пляж має відповідати 32 критеріям, які стосуються екологічної просвіти, якості води, безпеки і послуг. Зокрема, йдеться чистоту в прибережних зонах, роздільне збирання сміття. Серед обов’язкових критеріїв безпеки – наявність медпункту, рятувальних вишок, доступність питної води та пристосованість для відвідування людьми з обмеженими можливостями. Думаю, не потрібно когось переконувати, що все це тут на сьогодні відсутнє. А судячи з пропозицій по створенню екопарку, такі блага тут можуть взагалі не з’явитися. Більше того, цю територію містяни добре знають як місце для стихійного сміттєзвалища. За нею давно закріпилася недобра слава з криміногенним шлейфом. Тут часто збираються компанії зі спиртним та наркотиками. Чи такі місця для відпочинку сьогодні потрібні киянам? Відповідь очевидна.
(Хочеться наголосити, що облаштування місць для купання – досить затратна справа. Мало просто поставити парасольки і візок з морозивом. Відвідувачі повинні бути впевнені, що не пораняться битим склом, голками від використаних шприців або їх не покусають домашні тварини, яких так люблять брати із собою власники. Купу грошей буде коштувати й свіжий чистий річковий пісок, яким кожний сезон потрібно ці пляжі підсипати).
Проведемо порівняльну характеристику конкретних прозицій сторін будівельного протистояння на Осокорках.
Якщо лейтмотивом ідеї активістів про створення екопарку є екологія й мінімізація втручання людини в перебіг природних процесів, тоді чому в Концепції постійно зустрічається “дизайн” та його похідні?
Наприклад, в описі структури проектованого парку особливий акцент робиться на облаштуванні дитячих майданчиків з акцентом на їх оригінальності. Не секрет, що встановлення дитячих майданчиків з унікальним дизайном – недешевий захід. І це на тлі загального дефіциту коштів, що може виділити місто. Робимо наголос, що, за версією розробників Концепції екопарку, всі витрати по його створенню мають лягти виключно на плечі київського бюджету тобото киян.
Забудовник “Патріотики на озерах” всі роботи проводитиме за власні кошти. У межах будівництва уже спроектували 5 дитячих майданчиків. Вони будуть розташовані безпосередньо біля місця проживання і створять кращі умови для відпочинку і спільного проведення часу для мам разом з малюками.
Аналізуємо далі текст Концепції, цитуючи оригінал: “Деякі доріжки цієї зони парку мають переходити в маршрут, який продовжуватиметься в зоні парку відновлювального і пізнавального відпочинку”. Не зрозумілим є сенс такого розмежування на доріжки різних зон. Це повинна бути одна система маркованих маршрутів по всій території. Саме за такою логікою й пішли в “Патріотиці на озерах”. Там уже проклали 2 км пішохідних і 4 км велосипедних доріжок. Особливістю має стати – кільцевий пішохідний маршрут навколо озера Небреж.
У Концепції записано, що боротися із засміченням території активісти пропонують, встановши сміттєві урни біля лавочок для відпочинку. Але жодного слова про трендові вимоги до роздільного збирання сміття. Забудовник уже започаткував систему розділення відходів на облаштованій території. А в проекті будівництва ці принципи чітко прописані, як і сам механізм вивезення сміття.
Розробникам Концепції чомусь близькою видалась тема облаштування майданчиків для пляжного волейболу, пляжного баскетболу, пінг-понгу роллердрому просто неба з асфальтовим або кам’яним гладким покриттям. Не зовсім правильно, але нехай… Переймаються вони й організацією місць для проведення тренувань зі стрільби з лука для місцевого населення. Чи не занадто ризикована справа? А хто ж буде контролювати правильне користування смертельно небезпечним реманентом (луки та стріли)?
Освітлення – ще одна “родзинка” Концепції. Показуючи ступінь володіння екологічною тематикою, автори світлове забруднення довкілля називають “світовим засміченням повітряного простору”. Навіть якщо припустити, що такий екопарк колись з’явиться, варто не забувати, що він розташовуватиметься поблизу уже наявної багатоповерхової забудови. А це вже – значне світлове забруднення, що впливає на біологічні ритми усіх живих організмів: тварин, комах, рослин і, безперечно, людини. І справа зовсім не в кількох освітлювальних пристроях, що вертикально фокусуватимуть світло, – ми вже перебуваємо в мегаполісі, де створюється величезний купол штучного освітлення.
До слова: забудовник планує всю систему зовнішнього освітлення території забезпечити за рахунок пристроїв на сонячних елементах, що зекономить витрати і запровадить енергоефективні технології. Так само, як і створення електрозарядних установок для транспорту. Це стане мотивацію для розвивати комунальний та власний транспорт. йдучи в розрізі нових прогресивних вимог.
Для проведення масових заходів у Концепції “екопарківців” передбачене створення сцени для виступів і майданчик для глядачів. Нажаль, на схемі ми так і не знайшли, де ж вони мають бути. Натомість, є схожа пропозиція і в проекті забудови. Для такого об’єкта там обрано дуже вдале місце, ніби створене самою природою. Передбачено й можливість трансформувати приміщення в залежності від сезону, потреб та аудиторії.
А чого варта ідея активістів по облаштуванню кемпінгу!
Довідково: кемпінг – сезонний заклад для авто-, мото-, велотуристів з наметами або будинками легкого типу і спеціальними місцями для стоянки і зберігання автомобілів. Кемпінг створюється для попередження самовільної організації стоянок туристів на природі і планового регулювання таких закладів. Відмінною рисою кемпінгів є самообслуговування туристів. Постійними спорудами є адміністративне приміщення з пунктом прокату устаткування і побутових предметів, спальні павільйони з кімнатами на 2-4 особи, кухня, душові, вмивальні та туалети, естакади для огляду і миття автомобілів. Деякі кемпінги входять до складу цілорічних багатопрофільних туристичних готелів, турбаз. Площа ділянки кемпінгу визначається з розрахунку 100-120 м² на одного туриста. І ще один момент: автори стоврення екопарку пропонують побудувати приміщення для прокату плавзасобів і облаштування місць для їх швартування. Зважаючи на такі пропозиції, складається враження, що територію хочуть перетворити на зону з платними послугами та місцями для відпочинку, обмеживши доступ до найзручніших місць біля води?
Забудовник планує облаштувати комфортні місця для відпочинку, що будуть загальнодоступними для всіх бажаючих.
Як висновок: лише такий досить побіжний аналіз “Концепції розвитку території екопарку “Осокорки” доводить, що це не документ, а набір загальних фраз, не підкріплених серйозною аналітикою та розрахунками. А про його екологічність – годі й говорити, оскільки тут взагалі відсутній фаховий підхід. Враження від ознайомлення наштовхують на думку про намагання розробників втілити в життя завуальовані бізнес-проекти (прокат велосипедів, човнів, платного відпочинку, організація роботи кав’ярень, парковок тощо).
Перед нами – типова “диванна концепція”, яку сформулювала група псевдоактивістів, не покидаючи “насиджених місць” на замовлення окремих зацікавлених особистостей.
А нещодавно, так звані “активісти” взагалі потрапили в поле зору Державної Фіскальної Служби. Правоохоронні органи з’ясовували походження значних грошових сум, які неодноразово надходили і знімалися з рахунків керівника ГО “Екопарк “Осокорки”. Це ще раз переконливо доводить, що випробування грошима і владою можуть пройти не всі. Несподівано відкрилося, що він є власником новенького заміського маєтку, зведеного на території неподалік озера Небреж, що за даними Геокадастру призначена для ведення господарства та випасу худоби, але аж ніяк не для здійснення капітальної забудови!
Можливо в цьому і є справжня причина їхньої зацікавленості цією територією!
Натомість, поки “екопарківці” ініціюють протистояння на різних рівнях, забудовник жм “Патріотика на озерах” крок за кроком втілює в життя власне розуміння того, як повинна виглядати ця територія. Ще до початку активної фази будівництва, вже облаштували північну частину озера Небреж, створивши комфортні умови для відпочинку біля води, проклавши доріжки піших та велосипедних прогулянок.
У жовтні мешканці мікрорайону – діти й дорослі – випускали у Небреж рибу. Фахівці, запрошені забудовником до співпраці, допомогли підібрати ті види прісноводної іхтіофауни, які допоможуть вирішити проблеми заростання водного плеса і потішать рибалок облаштованими місцями для “полювання біля води”. На облаштованій ділянці вже висаджено понад 300 дерев та кущів. Чи не є такі дії забудовника красномовним свідченням реальних намірів створити тут справжній парк і територію, що стане унікальною для Києва.
А тим часом боротьба за цю територію вже переросла в справжню війну, що отруює життя місцевому населенню, створює соціальну напруженість і конфронтацію в столиці.
Олег Шушкевич, політолог
