Професіоналам у сфері архітектури та будівництва давно зрозуміло – без застосування сучасних практик у сфері енергоефективності в будівлях розвиток галузі неможливий. Більше того, необхідність модернізації існуючих будівель до сучасних стандартів енергоефективності – є і проблемою для України, і неймовірними можливостями розвитку галузі одночасно.
Багато років ми знаємо про те, що у будівлях – хіба не головний резерв економії за допомогою енергоефективності. Проте, рік від року у цьому напрямку ми чуємо лише гучні заяви та пустий піар.
Важливо щоб в цій сфері була адекватна професійна та послідовна позиція. Що ми маємо на практиці? Декілька років в Мінрегіоні за напрямок енергоефективності в будівлях відповідав перший заступник міністра – Василь Лозинський. Не маючи спеціальної освіти, цей чиновник всі зусилля присвячував скоріше самопіару та намаганням поставити під свій контроль Фонд Енергоефективності – державну установу, що спеціально створена спільно з європейськими партнерами задля масштабної енергоефективної модернізації будівель в Україні.
Незважаючи на те, що для Фонду створений спеціальний закон, що мав би гарантувати Фонду незалежність від втручання чиновників, пан Лозинський постійно заявляв, що Фонд знаходиться “під Мінрегіоном”. Зусилля Лозинського не пройшли дарма. Була змушена подати у відставку Директор Фонду, що працювала над його створенням багато років, проведені зміні у Наглядові раді Фонду, і новий менеджмент став вже значно більш лояльним до молодого і перспективного чиновника зі Львова.
Звісно, що завжди є надія що зміни будуть позитивними, але поки підстав для оптимізму немає. Замість призначення професійного заступника і посилення роботи розгорнулася боротьба за контроль за Держенергоефективності. Незважаючи на те, що Лозинський звільнений з міністерства, але справа його живе і навіть посилюється. Саме за ініціативи Лозинського було заблоковане продовження програми “теплі кредити”, і саме Лозинському належить ідея, щоби міністерство займалося не тільки формуванням, але і реалізацією державної політики у сфері енергоефективності. Щоби все було в одних руках. Те, що це протирічить європейським підходам у запобіганні корупції, схоже Лозинського не дуже хвилювало.
Надзвичайний інтерес та активність до енергоефективності проявляє колега Лозинського зі Львова, який, заради цього навіть змінив підкомітет ВР. І не просто змінив, а очолив, обмінявшись з іншим народним депутатом – Сергієм Нагорняком головуванням підкомітетами. Махнулись, так би мовити. Для того Шипайло 3 роки очолював підкомітет з атомної енергетики, але схоже що цей напрямок не приніс йому професійного задоволення. Заради ще більш плідної співпраці з Лозинським народний депутат навіть ‘махнувся’ головуванням у підкомітеті, обмінявши його на комітет з енергоефективності, напевно, для використання свого досвіду у будівництві.
Вікіпедія наводить що пан Шипайло має певний досвід у будівництві, правда дуже специфічний скандально корупційний.
Схоже, що Шипайло дуже розраховував на посилення позиції Лозинського у новому об’єднаному міністерстві, але не опускає руки і після звільнення Лозинського. Зараз він вже посилює співпрацю з першим заступником Кубракова – Василем Шкураковим, який, не маючи профільної освіти та досвіду, прагне забрати напрямок енергоефективності під себе. Коли ж нарешті, за такий надзвичайно важливий напрямок почне відповідати дійсно професійна людина у будівництві та архітектурі?
Кажуть, що спадок Лозинського роботи з енергоефективності не дає спокою вже іншому першому заступнику – вже нового міністерства. От тільки апетити виросли до повного контролю над сферою енергоефективності, а не тільки у будівлях. Перший заступник Кубракова хоче отримати контроль не тільки над фінансами на відновлення української інфраструктури, але і над центральним органом виконавчої влади, що відповідає за редакцією політики в сфері енергоефективності – Державним Агентством з енергоефективності та енергозбереження. Несподівано, під час війни, виявилося що цей орган треба передати з-під Міненерго до Мінінфраструктури, й саме перший заступник Шкураков робить неймовірні зусилля, щоб зробити це якомога скоріше, і в обхід всіх законних процедур.
Чому маючи профільного заступника з будівництва, не доручити саме йому напрямок енергоефективності?
Чому замість того, щоб предметно працювати над енергоефективністю у будівлях, ми бачимо постійні Ігри престолів з темними мотивами?
Олександр Кубраков, під час звільнення Лозинського, заявив: “При прийнятті кадрових рішень у новому міністерстві ми керувалися необхідністю збереження інституційної пам’яті, але, очевидно, що не такої.”
Може і правда – пора міністерству зайнятись енергоефективністю в будівлях по-справжньому, заради інтересів держави, а не задоволення чиїхось амбіцій та непрозорих мотивів?
Артем Глущенко, головний архітектор Чернігівщини
