Як побороти олігархів:
Розвиток суспільства несумісний з економіко-політичною владою олігархів. Однак ті, хто підтримують цю думку, мають різні підходи до вирішення проблеми.
Перший з них – соціалістичний, коли забороняється і власність олігархів, і великі приватні капітали. Це шлях СРСР, Куби, В’єтнаму, Північної Кореї. Вони показали приреченість ладу, де заборонена крупна приватна власність.
Втілення такого підходу, який передбачає експропріацію приватного майна, призводить до поступового занепаду підприємств. Крім того, така позиція скасовує право на зростання капіталу, отримання прибутку і здійснення нових інвестицій.
Другий підхід застосовують диктаторські режими, що націоналізують компанії олігархів на користь обраного класу чиновників. За законодавчим актом, як у Венесуелі чи Лівії, або за рішенням судів, що знаходяться під тиском бюрократичного апарату, як за путінського режиму в Росії.
У цьому випадку знищуються самостійні олігархічні групи, а підприємства переходять під контроль чиновників. Домінує бюрократичний клас, який стає цілісною опорою диктаторів. Подібні авторитарно-корупційні системи, звичайно, не допускають конкуренції на ринках та вільного перерозподілу капіталу у суспільстві.
Цей шлях теж веде до економічного занепаду.
Можливий третій підхід, за якого треба розділяти олігархічні клани і крупні компанії. Останні – продуктивні, креативні, підприємницькі. Вони не використовують політичні контакти та важелі. Їх треба всіляко заохочувати.
Особливістю цього підходу є відлучення олігархів від влади і їх перетворення на підприємців, що працюють у прозорій ринковій системі без преференцій.
З цією метою держава обмежує володіння окремими приватними особами кількома підприємствами певної галузі, іншими словами, не допускає галузевих олігополій. Паралельно держава винищує корупційні зв’язки бізнесу з владою, що зупиняє прагнення бізнесменів захоплювати підприємства різних галузей.
Не володіючи знаннями у багатьох сферах, бізнесмени без допомоги бюрократів не здатні тримати різні виробництва на конкурентоспроможному рівні і не допускати збитковості, тому вони мусять втратити свої капітали.
Україна повинна йти третім шляхом. Для досягнення мети треба наступати і на олігархію, і на корупцію. Також слід втриматися від люмпенських гасел і настроїв щодо крупного бізнесу, від яких не можуть відійти навіть деякі активісти Майдану.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Як реформувати олігархічну систему:
Є кілька ключових напрямків політико-економічних перетворень, які допоможуть подолати засилля олігархів і відновити ринкову економіку.
1. Введення обмежень на олігополії – встановлення максимальної частки майнових прав окремої особи чи об’єднаної групи осіб у кожній галузі економіки. Для промисловості – не більше 10%, сфери послуг – не більше 7,5%, АПК – не більше 5%, ЗМІ – не більше одного національного каналу чи холдингу.
2. Запровадження диверсифікованої моделі приватизації державних підприємств, коли пакети акцій, які продаються одній приватній особі, не перевищують 5% для надвеликих підприємств, 7,5% – для великих об’єктів і 10% – для середніх компаній.
Домінуючим повинен стати метод роздрібного продажу акцій малими пакетами – 0,1% і менше. Це звузить сферу олігархічної власності в країні.
3. Дерегуляція і дебюрократизація управління економікою, адміністративно-кримінальна відповідальність за втручання чиновників у ринок. Наслідок – звуження сфери взаємодії корупціонерів та олігархів, зменшення їх ресурсів.
4. Ліквідація державних корпорацій у промисловості, АПК, торгівлі, фінансах. Це зупинить корупцію і розкрадання державного майна в інтересах олігархів.
5. Кримінально-адміністративна відповідальністю банкірів, які видають кредити акціонерам – фізичним і юридичним особам тих же банківських установ. Зараз олігархи-співвласники банків використовують їх ресурси для кредитування підприємств олігархічних холдингів, чим порушують грошові ринкові процеси.
6. Введення ринкових методів здійснення процедур банкрутства підприємств, скасування прав податкових органів арештовувати майно і здійснювати процедури матеріального відшкодування боргів компаній. Олігархи не зможуть уникати відповідальності за неплатоспроможність своїх підприємств.
7. Внесення змін у податкові зобов’язання бізнесу, зокрема, скасування податку з прибутку підприємств і запровадження прогресивного оподаткування індивідуальних доходів усіх видів, включаючи доходи на капітал.
Запровадження вагомого оподаткування видобутку корисних копалин. Олігархи здебільшого володіють сировинними промисловими комплексами і зловживають використанням ресурсів природи.
8. Заборона крупним бізнесменам працювати у державних і муніципальних органах влади. Кримінальна відповідальність державних службовців за прийняття рішень в інтересах бізнес-компаній. Заборона прийому на роботу у державні та муніципальні установи осіб, що є бізнес-партнерами олігархів.
9. Запровадження кримінальної відповідальності за політичну корупцію, включаючи відповідальність за фінансування політичних партій вище встановлених законодавством обсягів, за підкуп депутатів при голосуванні та виборців під час кампаній, за перевищення допустимих витрат з виборчого фонду.
10. Зміна олігархічної виборчої системи на демократичну: пропорційну, за відкритими списками, з низьким прохідним бар’єром.
Це найперші кроки. Час розплющити очі і рухатися до цивілізованого світу.
