Жителі міста, та гості столиці хоч раз в житті звертали увагу на величезну кількість тимчасових споруд “далі в тексті ТС), в яких здійснюється підприємницька діяльність. І досить часто вони незаконні, або стоять аби як, що створює додаткові незручності жителям міста, особливо в місцях із жвавим пішохідним рухом. Для більшого розуміння проблеми, трошки цифр.
По всьому місту нараховується кілька тисяч незаконних тимчасових споруд. Для розташування законних тимчасових споруд торгівельного призначення на Комплексній схемі міста передбачено близько 6,5 тисяч місць. Багато це, чи мало? Для порівняння, в Парижі близько 400 тимчасових споруд.
Але проблема поступово відступає. Так, з моменту затвердження нового порядку розміщення ТС в 2014 році і початку активної боротьби з незаконними ларьками було демонтовано понад 8,5 тисяч нелегальних ТС.
Але й сьогодні місто перенасичене кіосками. Логічно постає питання, як змінити цю плачевну ситуацію? Ми живемо в умовах ринкової економіки, і, згадуючи класика – “коли йдеться про надприбутки, капитал здатний на злочин”. Тож, основна причина полягає в економічній привабливості зазначеного виду діяльності, і мова йде не про ремонт взуття чи продаж фермерських продуктів в ТС. Основна кількість (близько 80%) ларьків належить обмеженій кількості власників – до 100 осіб, які в свою чергу пов’язані між собою. Такі собі “ларьочні олігархи”. І займаються вони здачею в оренду своїх ТС, від чого отримують основний прибуток. Ціна оренди кіоска в Києві на місяць починається від 10 тис гривень і подекуди перевищує 20-25 тис. Нічого незаконного, багато хто з них справно сплачує податки і збори. Вижезгадані надприбутки криються в різниці між ціною, за яку кіоск пропонується орендарю, та ціною, яку власник щомісяця сплачує до бюджету, а різниця вражає. Так, ставка внеску “Пайової участі у утриманні об’єктів благоустрою” – саме так називається збір за розміщення ТС, який підприємець сплачує місту, рідко перевищує 2 тис гривень на місяць. А ось тут вже і починається той надприбуток, за який бізнес ладний наплювати на зручності містян і місцеві правила.
В кулуарах Київради зараз обговорюють декілька варіантів комплексного вирішення цієї проблеми. По-перше потрібно захистити інтереси законних власників тимчасових споруд, адже коли поруч з законним мафом стоїть незаконний, то логічно виникає обурення у доброчесних підприємців. Тобто, треба пришвидшити процес обстеження та демонтажу. Станом на зараз в “черзі” на знесення близько 1,5 тисяч тимчасових споруд.
Наступний крок – поступове підняття коефіцієнтів відповідно до яких сплачують пайову участь. Ситуація, що склалась сьогодні в місті, є неприпустимою. Тим паче, що тимчасові споруди стоять в економічно привабливіших зонах, ніж, наприклад, капітальні споруди (ТРЦ, чи супермаркети), тобто прибутки не менші за супермаркет, а пайова участь менша. Комплексно, і в ідеалі це буде працювати наступним чином, міська влада швидко і безкомпромісно бореться з незаконними тимчасовими спорудами, шляхом сплати пайової участі і за наявності всіх документів визначених законодавством, а підприємці в свою чергу чесно наповнюють бюджет. В результаті конкуренти законних тимчасових споруд усунуті, підприємці мають більше прибутку і сплачують більшу пайову участь.
Отримуємо непоганий плюс в бюджет міста, захищених від лихварів добросовісних підприємців. Отримуємо комфортні площі і тротуари – пересуватись містом стане комфортніше. Всі задоволені, всі щасливі.
Денис Попов, керівник Деснянської районної в м. Києві організації ВО “Свобода”, депутат Київради, заступник голови Постійної комісії з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики
