Українські парадокси. За 23 роки чисельність працівників столичних державних адміністрацій (місто+райони) зросла майже на 2 тисячі осіб. Хоча повноваження скоротилися, чимало виконуваних чиновниками функцій відпало внаслідок переходу на ринкові рейки.
Секретаріат Київради збільшився за цей час в чотири рази (до 190 осіб — це без армії оплачуваних помічників депутатів, яких в 90-ті роки взагалі не було, як і витрат на так звані депутатські “фонди”).
І районів замість 14 зараз 10, і райради скасовані. Але попри це на районному рівні штати адміністрацій ростуть, як гриби після дощу.
Кабінет міністрів, наче скорочуючи їх, встановив 19.09.2019 для 10-ти РДА Києва граничну чисельність 3849 осіб (в т.ч. 1634 — апарат). Що загалом більше, ніж в наших 14-ти РДА на початок 1996 року на 882 особи (по апарату — на 584). Чим виправдано така щедрість? Нічим. Хоча б віддача якась була. А її немає, і кияни стикаються з цим щодня, коли ні до кого не можуть достукатися зі своїми проблемами. ККД міських чиновників залишається низьким. Це очевидний факт.
Система управління містом, що породжує зайву бюрократію, нікуди не годиться. Вона потребує змін і більшої ефективності.
Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 – 1998 рр.
