Пряме державне кредитування, створення нових виробництв, заснованих на суспільній значимості (державні, комунальні, колективні), відмова від земельної оренди та ставка на одноосібників, що гуртуються в земельні товариства, а також керованість та плановість економіки – основні засади мобілізаційної економіки під час війни.
Наша економіка, її структура та взаємовідносини власності не задовольняли й не будуть задовольняти вимогам сучасного існування та розвитку країни, країна буде в системному відставанні в усіх аспектах суспільно-економічного діяльності та розвитку. Причина цьому неправильне визначення економічних процесів, не потрібні або деструктивні процеси, а головне не правильне визначення основ економічних процесів.
З урахуванням сьогодення необхідні як кардинальні так і кардинальні зміни в економіці – необхідні зміни процесів та їх основ.
Зараз країна не може існувати в режимі прохань, умовлянь та звернень влади до бізнесу чи будь-ще до кого. Те ж саме стосується й звернень до органів місцевого самоврядування – від них необхідне чітке виконання поставлених завдань владою для реалізації мобілізаційної економіки.
Зараз країні непотрібні заклики від влади про створення чи відновлення виробництв – це недієво було й недієвим залишається.
Країні необхідна мобілізаційна економіка. Необхідно визначити її засади: мету, завдання методологію, механізми та інструменти, а головне те що ми маємо очікувати.
Державі, державним органам та органам місцевого самоврядування необхідно брати до “своїх рук” процес управління економічними та суспільно-економічними процесами в країні.
Під час воєнного стану необхідно не тільки планувати потреби, а й безпосередньо займатися управлінням задоволення цих потреб (виробництвом).
До підтримки бізнесу будь-якого розміру необхідно відноситись прагматично з точки зору суспільного інтересу й суспільної значимості та з врахуванням державного інтересу.
Країні необхідна централізація та концентрація управління мобілізацію ресурсів, зміна та створення нової логістики державного управління – це єдиний оптимальний напрям державного управління при мобілізаційній економіці.
Настав час переводити економіку в контрольований, керований спланований режим роботи. Так, до планової мобілізаційної економіки.
Мобілізаційна економіка – економіка, при якій відбувається владна концентрація управління зосередженими економічних ресурсами країни.
Метою мобілізаційної економіки є отримання необхідних максимальних економічних результатів з оптимальними витратами за найкоротший строк.
Завдання з реалізації мобілізаційної економіки встановлюються виходячи з необхідних (очікуваних) результатів та якості й швидкості їх отримання.
Методологія забезпечення реалізації мобілізаційної економіки передбачає формування сукупності механізмів забезпечення реалізації мобілізаційної економіки.
Механізмами забезпечення реалізації мобілізаційної економіки можуть бути правові, управлінські, фінансові, економічні, суспільні, політичні та інші.
Серед механізмів можна виділити мобілізаційну націоналізацію, яка передбачає взяття під контроль держави виробництва та підприємства торгівлі, які задовільнять суспільно-економічні потреби.
Інструментарій для функціонування механізмів забезпечення реалізації мобілізаційної економіки об’єктивно зрозумілий й його необхідно розглядати в процесі виконання поставлених завдань.
Очікуваний результат – забезпечення життєдіяльності крани, стале відновлення економічних процесів, відновлення та зростання економіки.
Отже, для реалізації мобілізаційної економіки необхідно забезпечити створення умов та виконання певних вимог. Головною умовою є абсолютна керованість, а головною вимогою плановість економіки.
Мобілізаційна економіка в першу чергу повинна вирішити питання продовольчої безпеки, для забезпечення якої необхідно взяти під контроль всю аграрну галузь (рослинництво, тваринництво, переробку, забезпечити проведення аграрних робіт та усуспільнити результатів діяльності. Разом з цим необхідно провести мобілізаційну зміну земельних відносин – необхідно припинити орендну форму земельних відносин та перейти до самостійного господарювання на землі, заснованого на об’єднавчих принципах (кооперації власників землі та мобілізованих державою ресурсів).
Самостійне господарювання на землі є найефективнішою формою, а самостійне господарювання, засноване на об’єднавчих принципах, відповідає вимогам мобілізаційно економіки та забезпечить умови реалізації мобілізаційної економіки.
Критична інфраструктура, важливі напрями промисловості повинні бути оптимально націоналізована.
Держава повинна мати в своєму управлінні заклади торгові для контрольованого забезпечення продуктами та товарами, що робить актуальним питання націоналізації торгових мереж. Не мобілізована торгівля не справляється з забезпеченням населення продуктами та ліками.
Важливою необхідністю є створення нових виробництв, заснованих на суспільній значимості (державні, комунальні, колективні).
Фінансова система повинна також відповідати вимогам та умовам мобілізаційній економіки. Пряме державне кредитування відповідає вимогам та умовам мобілізаційної економіки. Пряме державне кредитування – це нова форма кредитного забезпечення життєдіяльності економіки та її розвитку, метою якої є забезпечення організації та діяльності суспільнозначимих підприємств.
Інші галузі економіки, економічні об’єкти, ресурси, економічні концентрації, монополії повинні також відповідати вимогам мобілізаційної економіки й під них повинні бути створені мобілізаційні умови.
Роман Головін, голова Всеукраїнського об`єднання власників землі
