Минулоріч ми боролися за життя важкохворих українців, яких МОЗ не хотів відправляти на лікування за кордон, бо “не мав грошей”, хоча гроші, як виявилося, були. Зараз ситуація повторюється – на лікування важкохворих українців залишився лише 81 млн грн! Попереду – півроку! Їх вистачить у кращому випадку лише на 40 пацієнтів. У черзі ж на лікування зараз стоять 235 осіб, і на всіх грошей не вистачить! Крім того, МОЗ вже попередило: “Відправлення пацієнтів, які подаватимуть заяви на участь у програмі після 2 липня 2019 року, буде можливим з 2020 року. Це відбуватиметься за кошти, які будуть передбачені у Державному бюджеті на 2020 рік”.
Якщо людині лікарі прогнозують місяць на життя без цього лікування – то кого вони збираються лікувати у 2020 році?
Програма лікування за кордоном мала бути тимчасовим заходом, доки в Україні не запустять повноцінну трансплантологію. Бо 80% людей, які потребують лікування за кордоном – ті, кому потрібна трансплантація органів.
У МОЗі обіцяли її запустити кілька разів. От і минулого року замміністра Супрун у парламентському комітеті з питань охорони здоров’я обіцяв встигнути підготуватися до запуску трансплантацій в Україні до кінця 2018-го. Проте, вони не тільки не розпочались через непрофесіональні дії МОЗу, але й зупинились ті, що у країні були, як я й попереджав. МОЗ просто не встиг прийняти необхідні підзаконні акти і не створив єдиного реєстру трансплантації. І з 1 січня всі трансплантації в країні стали неможливими!
Нам, депутатам, довелося втручатися і переносити введення закону на один рік – щоб сотні людей, у яких вже були заплановані операції тут, в Україні, мали шанс на одужання через таку байдужість і халатність чиновників Міністерства.
Навіть кошти на програму з розвитку трансплантології були. Але ці виділені на оплату лікування (проведення трансплантації всередині країни) 112 млн до вересня 2018-го навіть не почали освоювати, а потім їх швидко пустили на закупівлю обладнання і створення програмного забезпечення (До речі, в цьому році доля чергових 112 млн може бути приблизно такою ж. Вже пройшло пів року, а порядок їхнього використання ще не розроблений і виділення фінансування навіть не планується).
А ще – цькування чиновниками МОЗу розвалило трансплантацію в Охматдиті – люди просто звільнилися. Унікальний лікарський колектив не може лікувати маленьких пацієнтів через корупцію у МОЗі!
Сотні, а то й тисячі наших з вами сусідів, друзів, знайомих могли отримувати лікування в нашій країні і жити! Натомість, український бюджет годує бюджети сусідніх країн. Білорусь почала розвивати трансплантологію одночасно з нами, тільки тепер ми там лікуємося і працюємо на розвиток їхньої медицини. Операції в Україні могли б обійтися у 2-2,5 разу менше, ми б могли пролікувати і врятувати більше людей!
Зараз МОЗ, вже традиційно, намагається перекласти провину на депутатів, які повинні, як і минулоріч, терміново шукати додаткове фінансування на порятунок цих тяжкохворих пацієнтів. Адже чекати до 2020 року, коли буде прийнятий новий бюджет і в програмі лікування за кордоном знову з’являться гроші, ні вони, ні їхні родичі не можуть – кожен день грає проти них, кожен день може статися непоправне!
Будемо розбиратися в ситуації, як в минулому році. Вже у новому складі парламенту я ініціюю створення робочої групи з вишукування залишків невикористаних МОЗом коштів і добиватимусь від колег призначення лише професіонального міністра, який вирішить системні проблеми в роботі МОЗу і дасть українцям надію на одужання.
Читайте: Ініційована урядом перевірка декларацій може зробити медицину зовсім недоступною для українців
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”