Одне з моїх головних завдань на посаді міністра – перетворити Міноборони на ефективний цивільний орган виконавчої влади, який формує та втілює політики у сфері оборони. І в рамках політик здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України та Державною спеціалізованою службою транспорту. Забезпечує нашим воїнам необхідні умови для успішного виконання функцій з оборони держави, а також здійснює демократичний цивільний контроль.
Я ставлю перед міністерством мету не тільки забезпечити реагування на інтенсивний потік викликів, які стоять перед державою. Але й перейти до створення українського порядку денного. Ми повинні формувати обставини, а не підлаштовуватись під них. Це потребуватиме ініціативи і вміння проєктувати майбутнє, прокладати до цілі у реальних умовах.
Структура міністерства – це не просто клітинки, які треба заповнити. Це інструмент, який забезпечує можливість реалізувати задуми на практиці.
Співставивши наявну структуру Міноборони з тими завданнями, які в моєму баченні має вирішувати цивільне оборонне відомство, ми розробили відповідні зміни. В їхній основі така логіка.
Якщо подивитися на чинну структуру міністерства, то впадає в очі, що в Міністерстві оборони мої колеги розпочали реформи, і в цьому плані був прогрес. Водночас трансформації не були завершені.
Одним із наслідків цього, наприклад, є дублювання функцій між окремими підрозділами. Враховуючи, що деякі аналогічні підрозділи існують в апараті Головнокомандувача або у системі Генерального Штабу, інколи йдеться про потроєння функцій.
Інший прояв – диспропорції в кількості підпорядкованих структур та обсязі відповідальності у керівництві відомства. Необхідно відновити баланс, що дозволив би кожному якісно виконувати свої обов’язки у визначеній сфері. Це стосується і міністра, і заступників.
Тому реорганізація структури Міноборони є об’єктивною потребою. Ми починаємо зміни з себе. Вони включатимуть як продовження вже розпочатих процесів, так і деякі новації.
Відзначу три ключових змістовних перетворення.
Перше. Буде здійснено чіткий розподіл підрозділів на ті, що виробляють політики, і ті, що імплементують. Це дозволить розподілити функції і створити прозорі вертикальні зв’язки. Буде зрозуміло, де чия зона відповідальності.
Друге. В окремі вертикалі буде зібрано функції, критично важливі для сектору оборони, які наразі розпорошені між різними підрозділами у підпорядкуванні різних заступників міністра.
Зокрема, будуть виокремлені функція управління фінансами у сфері оборони і функція розвитку людського потенціалу.
Системна робота з фінансами на якісно іншому рівні, ніж зараз, потрібна з кількох причин. З одного боку, в державі відбувся перехід на трирічне планування бюджету. Так само після ухвалення закону “Про оборонні закупівлі” запроваджено трирічний план оборонних закупівель.
Крім цього, Міноборони є одним із найбільших розпорядників бюджетних коштів в період, коли буде активізовано низку реформ. Ми плануємо розпочати діалог з Парламентом щодо поступової зміни структури оборонного бюджету, 70% якого нині складають видатки утримання.
Підвищуючи соціальні стандарти в армії, паралельно треба збільшити частку видатків на бойову підготовку та переозброєння. А це – величезний обсяг підготовчої роботи.
Усе це потребує не тільки бездоганної фінансової дисципліни, але й якісного аналітично-планового забезпечення і прогнозування. Тому буде сформовано окрему вертикаль.
Одним із критеріїв успішності цього напряму будуть показники фінансового забезпечення потреб оборони у 2023 році. Водночас мають бути відшліфовані процеси у рамках трирічного планування.
Також буде створено окрему вертикаль на чолі з профільним заступником міністра, яка відповідатиме за розвиток людського потенціалу. Адже тепер маємо парадоксальну ситуацію.
Якщо спрощено, то армія – це люди, зброя, забезпечення і логістика. За зброю і логістику з забезпеченням в Міністерстві є відповідальні. А за людей – ні. Йдеться не про кадрову службу, яка опікується особовими справами працівників оборонного відомства. Йдеться про систему, у якій служать або працюють понад 250 тис. осіб. І цим ресурсом треба управляти. Бо кадровий потенціал — це невіддільна складова боєздатності військ.
Цей напрям буде опікуватись в комплексі питанням мотивації військовослужбовців, професійного зростання, управління кар’єрою, переходу з військової кар’єри до цивільного життя тощо. Саме ці структури будуть формувати кадрову політику в сфері оборони і відповідати за проведення кадрової реформи.
Я вже згадував, що крім соціально-економічних чинників, у найближчі роки ми відчуватимемо тиск демографічних проблем. Крім цього, в державі почнуть активно розвиватися нові форми залучення до сфери оборони — служба у резерві, територіальна оборона тощо. Нам потрібен “мозковий центр”, який бачитиме картину в цілому і забезпечуватиме якісний дизайн реформ.
Третє. Буде створено 5 міжструктурних комітетів (з питань оборонної політики, з питань оборонного планування, з питань управління ресурсами, з питань управління людськими ресурсами, з питань європейської та євроатлантичної інтеграції), які дозволять на горизонтальному рівні залучати фахівців, потрібних для вирішення тих чи інших завдань. Це управлінська практика, поширена у країнах НАТО, яка довела свою ефективність.
До роботи комітетів будуть залучені представники МОУ, апарату Головнокомандувача та Генштабу, військ, народні депутати, іноземні радники. Це будуть свого роду “наскрізні” структури, які дозволять підвищити якість рішень, що ухвалюватиме керівництво Міністерства.
Вертикальна стрункість, горизонтальна гнучкість та функціональна довершеність мають стати характеристиками нової структури. Нова організація дозволить працювати як за функціональним принципом, так і застосовувати за необхідності програмно-проєктний підхід.
Крім цього, є ще деякі аспекти, які більше стосуватимуться форми та організаційних питань.
По-перше, в Міноборони вже розпочалася демілітаризація посад. Військові посади збережуться лише там, де вони дійсно необхідні, де потрібні військові компетенції. Поєднання цивільних та військових компетенцій урізноманітнить можливості Міністерства.
Крім цього, я вже побачив низку ситуацій, коли роботу, яку повинні виконувати молоді цивільні фахівці через 2-3 роки після закінчення вишу, виконують полковники. Таким полковникам ми знайдемо інші завдання. У військах.
По-друге, буде значно розширено функціонал державного секретаря, який має стати опорою міністра в управлінні відомством. Міноборони – це великий колектив, де багато кваліфікованих фахівців. Важлива ділянка – забезпечити динамічну роботу цього колективу і розкрити його потенціал.
По-третє, буде реалізовано делегування заступникам і державному секретарю необхідних повноважень. Це не тільки забезпечує персональну відповідальність кожного за результат, але й вивільнить міністру час для виконання політичних і військово-дипломатичних функцій.
Я вже наголошував, що одним із моїх пріоритетів є забезпечення синергії в оборонному секторі. Тісної взаємодії з Офісом Президента, РНБО, профільним Комітетом парламенту, Міністерством стратегічних галузей промисловості, іншими колегами по уряду. Крім цього, надзвичайно важливим є забезпечення синергії з міжнародними партнерами.
Цю роботу має виконувати міністр, який так само безпосередньо відповідає за військово-політичне та адміністративне керівництво ЗСУ, ДССТ і в координації якого знаходиться Головне управління розвідки.
Загалом я бачу такі функціональні вертикалі:
-
оборонна політика і стратегія;
-
управління фінансовими ресурсами;
-
забезпечення і логістика;
-
озброєння;
-
цифрова трансформація;
-
розвиток людського потенціалу;
-
міжнародне співробітництво;
-
комунікації.
У кожному з цих напрямів є окремі блоки завдань, які перебуватимуть в особливому фокусі.
Зокрема, в структурі Міністерства буде створено окремий підрозділ високого рівня, в якому будуть сконцентровані всі процеси, пов’язані з інтеграцією до Північноатлантичного альянсу де-факто. Це буде своєрідна точка збирання, яка дозволить забезпечити високу динаміку руху по визначених цілях, впровадження стандартів, постійну взаємодію з Брюсселем, з міжнародними радниками, проєктами і програмами у рамках НАТО тощо.
Також патронатна служба міністра в моєму розумінні – це не тільки організаційно-побутове забезпечення очільника відомства. Це інструмент програмно-проєктного менеджменту. Мої помічники й радники зорієнтовані на проактивну роботу та будуть посилювати ті напрями, які потребуватимуть особливої уваги.
Зазначене вище – це контур, який буде поступово наповнено змістом. Варто зауважити, що перехід на нову структуру здійснюватиметься у такий спосіб, щоб не зруйнувати безперервні процеси й не зупинити роботу відомства. Адже ворог не буде чекати, поки ми займатимемось реорганізацією.
У наступних публікаціях буде розкрито, на чому концентруватиметься команда міністерства у 2022 році по кожному напряму.
Зокрема, у понеділок, 13 грудня, буде оприлюднено наше бачення підходів до формування оборонного замовлення і здійснення закупівель у сфері оборони.
Читайте: Резников: Гособоронзаказ будет очищен от лоббистов финансирования ненужных разработок и производств
