За останні два десятиліття зроблено понад півсотні спроб зруйнувати “до основанія” трудові правила й заради цього проведено сотні багатоденних семінарів, витрачено мільйони доларів на експертів і каву з пончиками, здійснено кучу групових десантів із вивчення іноземних практик… І все це закінчувалося вселенськими скандалами та не дало жодного системного результату. Чи слід очікувати на якийсь конструктивний прорив під час війни?
Не менш недолугою виглядає спроба віце прем’єрки пані Свириденко на четвертому десятку Незалежності підняти прапор боротьби із “совєцьким” минулим через заміну “радянського” Кодексу законів про працю на т.зв. ринковий Трудовий Кодекс.
По-перше, вкид про готовність проекту ультра сучасного трудового законодавства пані Свириденко зробила в перші дні цього року. Більш того гучно пообіцяла провести в січні широкі консультації з усіма зацікавленими сторонами, але текст проекту на сайті Мінекономіки не оприлюднено навіть на початок лютого. Засоби масової інформації роблять посилання на сайт Федерації профспілок України, що є досить дивним при авторстві Мінекономіки (проєкт Трудового Кодексу, пояснювальна записка).
По-друге, автори проекту ТК так і не знайшли часу провести публічну презентацію “новел” цього проекту, бо цих “новел” фактично немає, а точкові зміни могли бути легко й без зайвого пафосу імплементовані до тексту діючого КЗпП.
По-третє, досі не отримано схвальних відгуків від експертного середовища та наукових інституцій. Більш того – профспілки досить жорстко розкритикували міністерську розробку – Спільний представницький орган об’єднань профспілок висловив правову позицію щодо урядового проєкту Трудового кодексу.
Детальний аналіз основних негативів зазначеного проекту Трудового кодексу викладено на сайті Конфедерації вільних профспілок України.
Слід акцентувати, що Співголови Національної тристоронньої соціально-економічної ради від сторін профспілок і роботодавців Григорій Осовий та Анатолій Кінах 5 лютого п.р звернулися до Президента України Володимира Зеленського, голови Парламенту та Уряду України щодо конструктивного діалогу у доопрацюванні проекту Трудового кодексу України.
То ж на чому наполягає перша віце-прем’єрка Юлія Свириденко, просуваючи новий проект Трудового кодексу? Ось її пряма цитата:
“Ринок праці в Україні досі функціонує за Кодексом законів про працю 1971 року.
Попри численні зміни, цей документ більше не відповідає вимогам часу та гальмує розвиток економіки.
Повномасштабна війна тільки дужче підсвітила всі недоліки, архаїчні та часто шкідливі радянські норми, яким понад півстоліття.
У новому законодавстві про працю ми нарешті легалізуємо різноманітні форми зайнятості: дистанційну роботу, надомну, нефіксований робочий час.
Діджиталізуємо збір інформації про працівника.
Більше не потрібні будуть паперові трудові книжки.
Боротимемось із мобінгом та чимало іншого.
Наша мета – створити умови, аби ті, хто хоче працювати, могли це робити без перешкод”.
Досить дивні аргументи з вуст високопосадової представниці моновлади, і це потребує поглянути на них з іншого боку.
1. Про “шкідливі радянські норми”. За радянської доби кодекс працював 20 років, а за часи Незалежності пройшов тридцятирічне випробування, адаптацію та кардинальні зміни.
До того – вже в новітній історії понад чотири роки над КЗпП знущаються-“реформують” “слуги” з монотурбобільшості.
То що там зараз від “совєцького” і що там від “нео-реформаторів”?
І ще про “архаїчні півстолітні норми”: чомусь тема столітньої архаїчності американців не “ковбасить” і вони живуть за своєю Конституцією, прийнятої в часи рабовласництва.
2. Про легалізацію різноманітних форм зайнятості. Схоже, віце прем’єрка не читала КЗпП, бо там все, що вона зібралася легалізувати, вже аж “перелегалізовано”.
3. Про “діджиталізування” інформації про працівника і непотрібність трудових книжок. Знов таки – все ( і занадто) є в теперішньому КЗпП.
4. Про боротьбу з мобінгом. Якби віце прем’єрка трошки вникала, то в КЗпП є і про мобінг, і про гендер та ще про багато іноземних слів.
5. “Наша мета – створити умови, аби ті, хто хоче працювати, могли це робити без перешкод” – проголошує Свириденко.
А зараз що заважає тим, хто хоче працювати?
Може заважає наднизька зарплата та хронічні борги з неї?
Чи може заважає беззахисність від шкідливих умов праці та мізерні відшкодування за втрату здоров’я на виробництві?
Чи може заважає надексплуатація через видумані наднорми праці та мінімальний час для відпочинку?
Але жодна з названих перешкод не тільки не зменшується, а навпаки загострюється в міністерському проекті.
То ж яка справжня мета негайної потреби під час війни отак міняти трудове законодавство? Заради якихось покращень? Якщо так, то очікуємо від Міністерства економіки коротко і середньострокових прогнозів впливу нового Трудового Кодексу на:
– рівень бідності серед працюючих та темпи скорочення розриву зарплати українських працівників порівняно з зарплатами країн ЄС, як це вимагається в дорученні Президента України Володимира Зеленського;
– рівень тінізації економіки та рівень легальної зайнятості;
– рівень травматизму та тривалість життя українців працездатного віку;
– місце в рейтингу ООН щодо Індексу людського розвитку.
Наразі Україна розпочинає переговори про вступ до ЄС, і ми мали б отримати вимоги-пропозиції від ЄС щодо зближення/виправлення/імплементації трудового законодавства, опрацювати всі директиви в трудовій сфері, вивчити позитивні практики регулювання трудових відносин в країнах ЄС, особливо – з пост соціалістичним минулим.
Читайте також: Реальне скорочення зарплати – це економічна та воєнна диверсія
Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносин
