Період президентства Міхеїла Саакашвілі в Грузії

Це – моя незалежна оцінка та аналіз періоду правління Міхеїла Саакашвілі – третього президента Грузії.

Реформи Міхеїла Саакашвілі та їх наслідки, причина російсько-грузинської війни 2008 року – перші зрушення в новітній історії стрімкого розвитку Кавказу, при повному ігноруванні російської імперії, почалися з Революції троянд у Грузії в 2003 році.

У самій революції немає нічого дивного, для неї в країні дозрів грунт, бо президентом Грузії після року крові було призначено міністра закордонних справ “срср”, комуніста Едуарда Шеварднадзе, правління якого з гіркотою згадує кожен громадянин Грузії. Шеварднадзе без жодного треба було міняти.

Але вражають події після Революції троянд – ефективна поразка невимовної корупції, реформи силових структур (міліції, армії, прикордонників), освітня та медична реформи. Запаморочливими темпами будували школи, сотні лікарень, оснащених новітнім медичним обладнанням, міліцейські будівлі з прозорими фасадами, військові бази, дороги, площі, міста. Економічна ситуація налагоджувалася і почалося безпрецедентне зростання бюджету, розвиток міст і інфраструктури.

Це були чудові зміни, про які заговорив світ, і які зробили Міхеїла Саакашвілі блискучим реформатором. Серед кавказьких і в цілому пострадянських країн ще не було прецеденту, щоб держава зміцнювалася такими швидкими темпами, як це було за часів правління президента Міхеїла Саакашвілі в Грузії.

Так, ці реформи та політична постать Міхеїла Саакашвілі викликали розбіжності в оцінках, як серед грузинського народу, так і в політичних колах на Кавказі та в усьому світі, що цілком природним явищем. Не буду зупинятися на невдоволених, чиї претензії базуються на окремих деталях і перевищеннями повноважень з боку окремих державних діячів. 

Ми маємо розуміти, що коли держава будується майже з нічого і в такому складному регіоні, як Грузія, реформи не можуть бути безболісними. Будуть помилки, особливо коли поруч є підступний, безсонний ворог і вся його агентура активізована всередині країни. Давайте поглянемо глобально на період правління Міхеїла Саакашвілі в Грузії та спробуємо зрозуміти, чому Кремль зневажав Саакашвілі, президента маленької сусідньої країни.

Міхеїл Саакашвілі став президентом Грузії у віці 36 років і енергійно почав проводити реформи, чим привернув увагу світу. Країна, де практично не було електроенергії, води та газу, де населення було на межі голоду та без елементарної гігієни, коли ми прагнули тепла, гарячої води та опалення, а державні структури потопали в болоті корупції, Саакашвілі виявився рятівником Грузії. За найкоротший період часу усі вищезазначені проблеми були вирішені одразу, що було поверненням радості  і надії для грузинського народу.

Міхеїл Саакашвілі в старі роки та зараз, під час незаконного утримання в тюрмі

Я пам’ятаю своє дитинство, ріс у суміші злочинного світу та корумпованої влади, яка відмовляла людям у всіх можливостях і шляхах до розвитку, а промінчик сонця з’являвся нізвідки. Ви знаєте геополітичне значення Грузії на Кавказі, наскільки важливий для росії Кавказ в цілому і політична ситуація в регіоні, як вона боїться наближення альянсу НАТО до її кордонів. А головне – росія не хоче, щоб на Кавказі палали факели демократії, який так яскраво запалив Міхеїл Саакашвілі.

російська політика квітне в країнах, де буяє корупція на грунті низького рівня освіти. Саме ці два чинники відображають російську неокомуністичну політику в пострадянських країнах, спрямовану на недопущення реалізації в регіоні та світі загалом свідомої політики, що будується на дружніх, партнерських відносинах, незалежно від розміру та сили держав. Все це є чужим і ворожим для кремля, який завжди проводив і проводить політику пригноблення, через що ніколи не може бути партнером. кремль може стати господарем, можливо “старшим братом”, який щомісяця шукає та знаходить можливості завдати ляпаса поневоленому “молодшому брату”. Що росія робить на Кавказі вже 200 років, і не тільки на Кавказі, а усюди, куди тільки може дотягнутися.

російська політика не може радіти чистоті, їй потрібне болото. Укладати будь-які угоди з росією безглуздо, тому що протягом історії вона майже завжди їх порушувала.

Водночас цивілізований світ налаштований на чистоту та прозорість. Реформи Міхеїла Саакашвілі запалили демократичний факел на Кавказі та зробили Грузію зразком для наслідування для решти пострадянських країн Кавказу, навіть для самої російської федерації. Реформи органів юстиції, реформи прикордонних пунктів пропуску та швидкий сервіс, який став зразковим навіть у Європі – ID-картка і закордонний паспорт отримують за лічені хвилини, будь-який бізнес, дозволений грузинським законодавством, реєструється за лічені хвилини. Це було неможливо уявити в пострадянських країнах.

Враховуючи ці успіхи, кількість туристів у Грузії зросла – приблизно 100 тисяч на рік до 8 мільйонів. Туристи приїжджали з усього світу і везли додому історію нашого успіху. Але прикрим став той факт, що ми приймали занадто багато туристів з росії, які так само повертались в путінську державу, де панують зло та корупція, й з ентузіазмом розповідали про успіхи нашої країни.

Чи потрібно було росії, якою керує бандитський уряд, що привласнив багатства рф і морить голодом власне населення, мати по сусідству успішну, розвинену, сучасну цивілізовану державу? Особливо на Кавказі – регіоні, життєво важливому для інсування імперії? Звісно – ні

І, звісно, російському т.зв. президенту дуже швидко набридли реформи Міхеїла Саакашвілі. путін почав вирішувати долю маленької прекрасної Грузії звичними для нього брудними та огидними методами. Активізувалась агентурна мережа радянських часів у вигляді так званої «червоної інтелігенції» та представників духовенства, яке отримало чини в Патріархії в 1990-ті. Ці “духовні чини” колись були “антикомуністами”, потім агентами КДБ, а в 1990-х – мародерами громадянської війни. А “червона інтелігенція” не знайшла місця в новій західній державі.

Ця “п’ята колона”, агентура фсб легко поширювала в суспільстві наративи кремля, створюючи опору росії в Грузії. кремль не зупинявся, насаджуючи агентуру в колах, максимально наближених до президента Саакашвілі, і розпочав усюди та в будь-який засіб паплюжити його репутацію. росія регулярно намагалась створити в Грузії хаос, який вилився в російсько-грузинську війну 2008 року.

Чимало таких, хто без розуміння каже, що цю війну спровокував Міхеїл Саакашвілі. Та коли ретельно зважити факти, стає очевидним, що якщо Саакашвілі чимось і спровокував росію, то виключно його реформами, які безмежно дратували кремль. росія розпочала війну, яка на кілька років загальмувала європейський розвиток Грузії та залишила нам імена героїв, які навіки будуть вписані в грузинську історію. Слава їхнім душам!

Нам, грузинам, і країнам-побратимам Кавказу прикро, що нашим сусідом є найзлісніша імперія світу, яка топить нас у крові. кремль завжди намагався розділити країни Кавказу щоб ми ворогували одне з одним, щоб ми не об’єдналися. Бо наше єднання призведе до послаблення рф, а, можливо, і її розпаду.

Нагадаю, Міхеїл Саакашвілі – перший президент, а Грузія – перша країна, яка наважилася визнати геноцид черкесів на Кавказі Росією в 1864-1867 роках! Хочу нагадати його слова, сказані на сесії ООН: «Немає Північного і Південного Кавказу, Кавказ єдиний і є частиною цивілізованого світу, який буде демократично розвиватися, за участі росії чи без неї».

Ладо Гамсахурдія, голова організації “Круглий стіл вільний Кавказ”, засновник “Кавказького легіону”

Статтю вперше опубліковано в газеті «Круглий стіл Вільний Кавказ» – першій грузинській газеті, що у 2020-2021 роках з великою обережністю поширювалася на окупованих територіях