Витрати на на будь-які загальнонаціональні вибори складають менше 0,15% від державного бюджету України. Тому нам треба проводити вибори кожні два роки, або й щороку – бо це буде дешевше, ніж терпіти нескінченні розкрадання бюджету.
Рано чи пізно при існуючій виборчій системі результатами виборів розчаровується практично кожен виборець, не говорячи про тих громадян, які не прийшли голосувати – більшості громадян просто не було за кого голосувати, що і стало причиною ігнору голосування.
Українцям запропонували вибирати “мертві” і неперспективні політичні сили, тому саме містечкові партії “під мерів” забирають перемоги в обласних центрах і не тільки. Парламентські політичні сили, по факту програли – зростання у відсотках і втрати в особистих голосах громадян – це не можна назвати перемогою.
Так, Україні необхідні нові політичні сили, необхідні нові політичні пропозиції, а головне – необхідні загальні системні економіко-суспільні рішення проблем особисто кожного члена українського суспільства та суспільства в цілому. Рішення – це товар, рішень запропоновано не було, що в результаті перетворило партії у невживаний непотрібний товар, стало причиною ігнору політичних сил більшістю виборців.
Ігнорування виборів не враховується при підрахунках, хоча це вагома складова можливого волевиявлення. Проще кажучи: не було за кого голосувати, і тому не має сенсу йти на вибори.
Низька явка громадян на вибори – це не тільки свідчення відсутності політичної сили, за яку хотілося б віддати голос, а й свідчення низької легітимності результатів цих виборів.
Можливо, необхідно повернути до бюлетеню графу “проти всіх”.
Жодна політична сила так і не спромоглася визначити свої позиції в інтересах власників землі, не говорячи про те, що підтримку головних ознак вільного розпорядження землею як права власника землі розривати (припиняти) договори оренди землі та права самостійного самоврядування.
Жодна політична сила так і не спромоглася визначити свої позиції в володінні і управління спільним – комунальним. Не надано пропозицій про повернення комунального майна, комунальних монополій громадам – це ознака того, що будуть продовжувати красти далі.
Україна, як країна з не розвиненою демократією і відсутністю усвідомлення відповідальності політичних сил та їх учасників перед українським народом, ще не готова мати п’ятирічні строки між виборами.
Україні дуже дорого коштує п’ятирічне перебування при владі тих, кого ми обрали. Бо протягом року ми розуміємо, що обрали не тих – і вони тягнуть країну/громаду назад. Але вже пізно. Тому для нас нормально було б проводити вибори щороку чи раз на два роки.
Вартість виборів (чи то вибори президента, чи то вибори до Верховної Ради, чи місцеві вибори) становить 2,3-2,5 млрд гривень. Левова частка (80%) цих витрат – прямі витрати на оплату праці (1,8-2 млрд гривень). З цих 1,8-2 млрд гривень більше 0,5 млрд гривень повернуться до бюджетів в якості податків. Тобто витрати на вибори складають менше 0,15% від державного бюджету України.
Якщо порівняти скільки крадуть народні обранці усі рівнів і скільки необхідно витратитися на їх переобрання, то це неймовірні прибутки на вкладений капітал (витрати на вибори).
Та і обранці, розуміючи, що будуть переобрані через рік, будуть думати не про те, як вибудувати п’ятирічну схему грабунку своїх співгромадян, а будуть думати про те, як бути ефективними, корисними і оптимальними для громад і суспільства в цілому.
Менші строки обрання, будуть спонукати і пропонування політичними силами реальних стратегій, а не гасла типу “це ти”, “я з вами”, “зі мною все розквітне” та іншу нісенітницю.
Країну необхідно змінювати і чому б не зробити реальні політичні зміни, а не просто 450 депутатів змінити на 300 депутатів, що ніяк не вплине на добробут українців.
Читайте: Земельна революція незабаром!
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
