Якщо дотримуватися залізної логіки Віктора Федоровича та офіційних урядових коментарів, то в Москві щойно усунено останні перешкоди для відставки Януковича та підписання Угоди про Асоціацію з ЄС.
Не варто тішити кремлівських тролів та медведчуківських ботів песимістичним ниттям у ФБ про ціну, яку країні доведеться заплатити за вдячне прийняття Віктором Федоровичем московських дарів. Давайте краще порадіємо разом із ними чудовій підтримці українських євроінтеграційних прагнень керівництвом братнього російського народу!
Справді, якщо наш стратегічний партнер і ядерний гарант нашого суверенітету простягає Україні руку допомоги – і навіть не просить в обмін на це ввійти до Тайожного союзу! – хто насмілиться у відповідь кинути в цю руку небезпечну головєшку? Дарунки треба радісно приймати, і, ще раз уточнивши, чи в офіційних документах щодо акту дарування немає таємного пункту про здачу в заставу безсмертної душі, 5 літрів крові чи газотранспортної системи, щиро дякувати – й тікати, поки щедрий благодійник не передумав.
Як уже разів із сорок поклялися Янукович, Азаров та їхні посіпаки, жодних таємних пунктів про відмову від Асоціації чи вступ до ТС у документах підписаних угод немає. Україна отримує 15 млрд. кредиту, зниження ціни на газ до $268,5 – і моментально розв’язує всі економічні негаразди, якими цілий місяць нас лякає уряд. Зауважмо – ті самі економічні негаразди, які, за щирими зізнаннями Віктора Федоровича та Миколи Яновича, змусили нас узяти паузу в євроінтеграції та унеможливили підписання Угоди про Асоціацію з ЄС уже на Вільнюському саміті. Відтак узяту паузу використано на сто відсотків, і продовжувати її немає жодної потреби.
За докладені зусилля з євроінтеграції України тепер треба Віктору Федоровичу подякувати й, можливо, навіть віддячити – скажімо, дозволити забрати з собою з “Межигір’я” золотий унітаз. Адже якби Янукович не протримався на своїй посаді до 17 грудня, а втік раніше, хтозна, чи погодився би Путін так само ощасливити Україну кремлівськими дарунками. Місія з тайожного фандрейзингу була призначена саме Віктору Федоровичу, він її з честю виконав і тепер може з честю піти. Або без честі – тут уже на власний розсуд Януковича. Але піти мусить обов’язково, незважаючи на видатний економічний прорив за дуже непростих обставин.
Піти Янукович і його переможний уряд повинні з тієї ж залізної логіки, з якої, власне, й їздили до кремлівського діда Мороза випрошувати дарунки. Оскільки доведення країни до такого економічного стану, за якого навіть стратегічні інтеграційні угоди відкладаються, щоби терміново позичити десь третину річного державного бюджету, мусить терміново каратися як мінімум відставкою. Причому після візиту Януковича до Москви будь-які виправдання про непомірну ціну на газ від “папєрєдніци” вже втрачають сенс: адже сам уряд офіційно заявляє, що зниження ціни в переговорах із Путіним виявилося справою напрочуд легкою та цілковито безболісною. Питання “А що ж ви тоді робили майже 4 попередніх роки?!” підводить жирну риску під діяльністю уряду Азарова та адміністрації Януковича.
Піти Янукович та Азаров мусять іще й через те, що вимога їхньої відставки вже після кривавої ночі на Майдані майже втратила прямий зв’язок із питанням євроінтеграції, а Клюєв і Захарченко, на відміну від Путіна, жодних дарунків Майдану у вигляді явки з повинною не підготували. Як і ЦВК, яка чомусь вирішила, що під подушку обдарованим Путіним українцям напередодні Миколая доцільніше покласти різки.
І найголовніша причина, з якої Майдан ніколи не дозволить Путіну викупити в Україні президентство Януковича, – це те, що, як би не хотілося вірити в щирість наведеної вище залізної логіки уряду та президента, жоден із резидентів Майдану ніколи не перестане остерігатися “імпєрцев, дари пріносящих”. Офіційні документи офіційними документами, але усні домовленості на азіатському векторі завжди важили й важитимуть значно більше. І єдиний спосіб запобігти реалізації домовленостей двох осіб із надзвичайним та уповноваженим статусом – позбавити хоча б одну з них цього самого статусу. Кого хвилюватимуть клятви в вірності президенту Путіну екс-президента Януковича, якщо на міждержавних паперах зафіксовано зовсім інші речі?
Відставка уряду та президента – і справжнє підписання Угоди про Асоціацію. Шлях Євромайдану тепер простий та очевидний. Так, Кисельов виллє на голови братнього народу ще не одне корито одкровень про “нацию предатєлєй”, “потомков Мазєпи” та “іуд гейропейських”. Але державі Україна, яка на відміну від Януковича нікому нічого не обіцяла і буде просто чітко виконувати міждержавні угоди, це базікання навряд зашкодить – як хочуть, то хай звертаються до Стокгольмського арбітражу, а до сусідських прокльонів ми й так уже звикли.
А Віктор Федорович, наш невтомний борець невидимого інтеграційного фронту, хай теж не ображається на народну невдячність. Адже до схеми “взяти в злочинців гроші та проголосувати за іншого” українців роками привчала саме його партія.
