Будь яке гостре запитання не може залишатися без адекватної відповіді, бо інакше воно перетворюється на притушений вулкан чи внутрішній гнійник. Так сталося з низкою дивних і відверто провокаційних владних ініціатив і рішень щодо військових, які чомусь знадобилися не в період кризи перших тижнів, а після багатьох місяців жорсткої війни.
Наведемо вибіркову хронологію законопроєктів, що є дуже тривожними дзвінками, як для влади і суспільства, так і для національної безпеки.
ПЕРШИЙ ДЗВІНОК
П’ятого квітня 2022 року реєструється досить прозаїчний законопроєкт під реєстраційним номером 7251 “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин в умовах воєнного стану”, який на перший погляд не стосувався військових. Але досить швидко стало відомо, що цим проектом планується вдвічі зменшити додаткову відпустку учасникам бойових дій – з 14 днів до 7 днів. Пояснення авторів (Галина Третьякова і ще 20 нардепів) було більш ніж цинічним – через війну учасників бойових дій буде багато забагато і тому треба…. зекономити на їх відпустках (див. пояснювальну записку).
Через шум в ЗМІ та правозахисних організаціях ця норма дивним чином без будь-яких пояснень зникла. Всі заспокоїлися – і це була велика помилка, бо під час маніпуляцій до другого читання законопроєкт не тільки змінив назву на коротшу – “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин”, а в ньому з’явилися “непомітні” диверсійні правки нардепки Галини Третьякової.
Запитання: Чому лишень через місяць війни було потрібно заявляти про потребу в далекій перспективі економити на учасниках бойових дій? Чому проігнорована думка Міноборони? Яка реальна кінцева мета цієї провокації?
ДРУГИЙ ДЗВІНОК
П’ятого травня 2022 року під номером 7351 реєструється законопроект “Про внесення зміни до статті 22-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо забезпечення можливості припинення кримінальних правопорушень в умовах особливого періоду”.
Авторами документа є”слуги народу”: Мар’яна Безугла, Олександр Алексійчук, Олександр Бакумов, Сергій Гривко, Галина Третьякова, Віталій Войцехівський, Георгій Мазурашу, Олександр Федієнко.
Законопроєкт дуже лаконічний: про право вбивати солдатів у разі самовільного залишення місця дислокації та невиконання наказів командування. “Аргументи” авторів в пояснювальній записці.
Досить дивною є позиція Кабміну, що базувалася виключно на висновках Мінфіну, який до законопроекту зауважень не мав. Не може не шокувати відсутність позиції Мінюста та Міноборони.
Проте комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки на своєму засіданні 13 травня 2022 року розглянув проєкт закону й вирішив рекомендувати за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу та в цілому.
Наростаючий протест в суспільстві і серед військових просто змусив нардепів капітулювати і вони швиденько проєкт 24 травня відкликали.
Запитання: хто реально лобіював цей законопроект і з якої причини автори його зняли? Хто відповів за надану радість кремльовським пропагандистам? Хто відповів за жорстку образу нашим військовим, більшість яких на той час були добровольцями?
ТРЕТІЙ ДЗВІНОК
Фактично першого липня 2022 року зареєстровано нову версію законопроекту під старим номером 7251, але з новою назвою і суттєво зміненим змістом “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”.
Дивним чином прямо в цей день, 1 липня, відбувся розгляд у другому читанні та прийняття в цілому цього закону 2352-IX. З’ясувалося, що підступним чином в закон вкралася “маленька правка” нардепки Галини Третьякової щодо вилучення права у мобілізованих на збереження середнього заробітку за місцем призову. Сотні тисяч Захисників позбавлялися від чверті до половину плати за свою ратну працю.
Численні звернення та масові петиції про вето до Президента, як до Верховного головнокомандувача і Гаранта Конституції, відтягнули дату підписання, але 15 липня 2022 року Володимир Зеленський підписав цей дуже спірний, скандальний, вкрай не вчасний і демотивуючий закон.
19 липня закон № 2352-IX набрав чинності.
Запитання: чому таке вкрай болюче рішення треба було приймати в разгар визвольних боїв? Чому не було проведено публічної дискусії про всі сторони такого рішення й пошуку можливих конструктивних компромісів? Чому знову проігнорована думка Збройних Сил України?
ЧЕТВЕРТИЙ ДЗВІНОК
Восьмого грудня 2022 року під номером 8271 зареєстровано проект Закону “Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці”
Увага! 13 грудня цей сумнозвісний законопроект в супертурборежимі приймається як закон з номером 2839-IX.
Цей закон кардинально посилює кримінальну відповідальність наших Захисників під час виконання військового обов’язку й конституційного права при захисті Вітчизни. За порушення воїнів чекає безальтернативне покарання та позбавлення конституційного права на справедливий суд
Всі мають знати ініціаторів-авторів цього законопроєкту:
Павлюк Максим Васильович, Іонушас Сергій Костянтинович, Завітневич Олександр Михайлович, Медяник В’ячеслав Анатолійович, Арахамія Давид Георгійович, Мотовиловець Андрій Вікторович, Федієнко Олександр Павлович, Лис Олена Георгіївна, Гришина Юлія Миколаївна, Ляшенко Анастасія Олексіївна, Костюх Анатолій Вячеславович, Бондаренко Олег Володимирович, Неклюдов Владлен Михайлович, Ткаченко Максим Миколайович, Клочко Андрій Андрійович, Івченко Вадим Євгенович, Дирдін Максим Євгенович, Тістик Ростислав Ярославович, Горенюк Олександр Олександрович, Фролов Павло Валерійович, Яцик Юлія Григорівна, Козир Сергій В’ячеславович, Горобець Олександр Сергійович, Кісєль Юрій Григорович, Негулевський Ігор Петрович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Струневич Вадим Олегович, Аллахвердієва Ірина Валеріївна, Арешонков Володимир Юрійович, Мисягін Юрій Михайлович, Мінько Сергій Анатолійович, Копиленко Олександр Любимович, Колюх Валерій Вікторович, Гетманцев Данило Олександрович, Арсенюк Олег Олексійович, Ватрас Володимир Антонович.
Запитання: чи був викликаний такий абсурдний поспіх у розгляді та прийняті цього закону? Скільки авторів закону мають бойовий досвід чи принаймні досвід служби саме в українській армії? Чому Кабмін і Верховна Рада сперлася лишень на сухий висновок іноборони і не зажадав хоча б висновків Мінюсту? Чому покарання наших Захисників суворіше за покарання колаборантів? Що згодом скаже Європейський суд з прав людини і скільки ганьби і грошей буде в його ухвалах? Що про нас думають в країнах НАТО?
І майже риторичне запитання – чому нашого воїна за залишення позицій засудять до тюрми, а наші нардепи під час засідання парламенту вештаються де заманеться, а то і місяцями гріються на забугорних пляжах?
П’ЯТИЙ ДЗВІНОК
20 січня 2023 року Кабмін постановою №43 вносить зміни до власної постанови від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану”.
Ця постанова прийнята за підтримки міністра оборони Олексія Резнікова, який вбачав “потребу не просто економії, а і справедливості” Напередодні річниці початку повномасштабної війни, в ситуації фактичного знецінення більш ніж на половину військових зарплат, на фоні нестихаючих скандалів з закупкою втридорога харчів для армії, захмарних хабарів в наближених до Міноборони структурах – це рішення і пояснення міністра Резнікова просто шокують.
Запитання: чи на часі таке рішення? Як урізання зарплат військовим корелюється з динамікою зарплат у нардепів та всіляких наглядових радах? Чи можна було досягти справедливості шляхом диференційованого підвищення зарплат для компенсації інфляційного знецінення й підвищення мотивації шляхом підвищення розміру військового збору з тилових доходів з теперішніх 1,5% до 2,5%?
Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносин
