“Ініційовані Міністерством інфраструктури правки до основних нормативних актів, які регулюють діяльність автостанцій в Україні, можуть сприяти зростанню кількості нелегальних перевізників, а також сприяти зниженню якості послуг пасажирських перевезень”.
Приблизно такі слова я чую, коли в експертному середовищі починають говорити про проект наказу Міністерства інфраструктури України №700 та проект Постанови КМУ №176, які створенні задля реформи системи автостанцій в державі.
Певно, нікого не здивую, коли скажу, що сьогодні в транспортній громадський тусовці немає людей байдужих до цих урядових новел. Тож, про що йде мова…
Проектом Постанови КМУ №176 скасовуються:
1. Єдиний порядок розрахунку автостанційного збору (п.п. 5, п. 2 – утримування автостанційного збору із пасажира, лише при купівлі ним квитка на автостанції).
2. Розкладу руху автобусів, під час здійснення міжміських перевезень, тривалість рейсу яких перевищує чотири години.
3. Спрощуються умови внесення змін до маршруту (подовження, скорочення, зміна шляху проходження між зупинками). Введення або вилучення зупинок та/або зміна графіка руху, здійснюється організатором перевезень без конкурсу, лише тільки за зверненням автомобільних перевізників шляхом внесення відповідних змін до договору чи дозволу на перевезення). п. 20-23.
4. Вимога щодо посадки пасажира, який придбав квиток, лише на автостанції або на іншій зупинці, передбачений розкладом руху (п. 41).
5. Виключається п. 125, згідно з яким перевізник повинен подати автобус на автостанцію де формується маршрут за 20 хвилин, міжміський або міжнародний – за 40 хвилин до відправлення.
В свою чергу – Проектом наказу Міністерства інфраструктури України №700 скасовуються:
1. Атестація автостанцій на підставі поданих документів (без проведення попереднього обстеження Укртрансбезпекою). п. 1.4.
2. Скасовується вимога про надання паспорту автостанції, замість цього подається заява та план автостанції, спрощуються вимоги до плану автостанції (пп.1.5.-1.7.). Відсутній план евакуації на випадок пожежі, оповіщення про стан дорожнього покриття, інформація про власника, тощо.
3. Скасовується вимога щодо присвоєння автостанціям відповідних класів та проведення обстеження Укртансбезпекою і складання протоколу (п.п. 2.1. – 2.4.).
4. Скасовується визначення автостанційного збору (Розділи ІІІ та IV).
5. Виключаєтся п. 5.3. діючого порядку (щодо обов’язку автостанції укласти договір з автомобільним перевізником при наявності у перевізника договору про організацію перевезень на автомобільних маршрутах).
6. Скасовується можливість додаткового обстеження Укртансбезпекою у разі виявлення даних щодо недотримання автостанцією вимог до відповідного класу (2.12.).
7. Після прийняття рішення власником про закриття автостанції не зазначено, порядок виведення автобусних маршрутів.
Якщо, щось піде не за планом, то після набуття чинності цих документів ми можемо стикнутися із цілим каскадом проблем, який вплине на вартість і якість обслуговування пасажирів, а також безпеку перевезень.
Крім цього, є серйозний ризик збільшення кількості нелегальних перевізників та збільшення автостанцій із сумнівним рівнем надання послуг, де порушуються навіть правила пожежної безпеки і не враховуються потреби осіб з обмеженими можливостями, а пільгова категорія пасажирів не зможе користуватися своїми пільгами.
Втім, якщо очільники профільних установ, та керівники громад не будуть загравати із перевізниками, а спільно спробують знайти успішне вирішення цілої низки відкритих проблем, реформа може спрацювати.
Як на мене, сьогодні конче необхідно працювати над механізмом створення сучасної інфраструктури для забезпечення постійного та ефективного контролю автомобільного пасажирського транспорту під час обслуговування громадян на маршрутах загального користування.
Доопрацювання новел вимагає механізм аналізу дисципліни і ефективності виконання перевізниками умов договорів на перевезення. Повернутись варто і до питань захисту прав споживачів транспортних послуг, а також підвищення оперативності реагування на форс-мажорні події, які виникають під час перевезення.
Проте, найголовніше, на чому сьогодні варто зосередитись і Міністерству, і транспортним експертам – це розроблення і введення дієвих механізмів з протидії антиконкурентній практиці та боротьби із нелегальним перевізниками. Впевнений, після проходження цього важкого шляху кут зору, під яким сьогодні сприймається пропонована реформа, буде змінено.
Станіслав Гвоздіков Голова ГО “Розвиток інфраструктури”
