Розмов про самоврядування вистачає, галасливих форумів з цього питання, імітації “реформ” — теж. А віз і нині там.
Насправді для того, щоб це все стало тканиною нашого життя, треба лише дві речі.
По-перше. Неухильно виконувати вже прийняті закони, з чим суцільна біда.
По-друге. Здійснити декілька реальних кроків на законодавчій ниві.
А саме:
1. Внести врешті зміни до Основного закону в частині самоврядування. Обіцянки політиків з 2004 року залишилися не виконаними досі. Але не в редакції, проголосованій 265 голосами в першому читанні в 2015 році. В іншій. Коли депутати хочуть, вони вміють це швидко робити. Рік до наступних виборів у них на це є.
2. Найперше, ліквідувати, кінець кінцем, як клас державні адміністрації. Вони свою роль на початках незалежності вже виконали. Замінити їх на щось на кшталт французьких префектів з винятково контрольно-наглядовими функціями, без будь-яких управлінських повноважень.
3. Припинити небезпечну практику визначати звичайними законами те, що є предметом регулювання Конституції. Зокрема, і в питаннях побудови системи самоврядування — ОТГ, старости, низка інших “децентралізаційних” новел. Ця тенденція, що складається у нас, руйнує весь правовий порядок в державі, і матиме негативні наслідки в майбутньому.
4. Нагальне завдання — прийняття Закону про адміністративно-територіальний устрій, що так і не зроблено дотепер від 1996 року. Але не у тому варіанті, що подав Кабмін, який є таким саме твором на вільні від Конституції теми, як і ОТГ.
5. Законодавчо закріпити положення, що одна й та сама особа не може бути сільським, селищним, міським головою більше ніж два строки підряд.
6. Забезпечити реальну, а не декларовану, фінансову децентралізацію, позбавитись фінансової залежності органів самоврядування від центра.
7. Про столицю. Місто є. Самоврядування немає. Без корекції Конституції тут не обійдешся. Зараз Київ згадується в чотирьох статтях Основного закону. У 20, 118, 140 і 133-й. Варто було б звести все до однієї: “Столицею України є місто Київ. Спеціальний статус міста Києва як столиці України, додаткові повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві в зв’язку з виконанням ними столичних функцій визначаються окремим законом”. З інших все прибрати. Тоді у влади не буде спокуси й можливості постійно трактувати особливості для столиці як можливість звужувати самоврядні права Києва порівняно з іншими містами. А столична специфіка полягатиме лише в додаткових можливостях органів влади міста.
Це та програма мінімум, що дозволить почати перетворювати самоврядування у нас з тієї шотландської Нессі, про яку всі чули, але ніхто на бачив, в реальність нашого життя.
Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 – 1998 рр.
