Система транспортного обслуговування у Києві являє собою один з найбільших і безвідмовних генераторів готівкових коштів в Україні. Щодня 3,2 мільйони пасажирів користуються міським транспортом – від маршрутних таксі до метрополітену. Облік та розподіл цих коштів є таємницею – так само, як і обсяги різноманітних побічних заробітків на транспорті.
Разом з тим транспортний комплекс столиці майже припинив свій розвиток. Передусім – через різке уповільнення розбудови мережі метрополітену. В кращому разі у 2019 році відкриються дві станції на Виноградарі. Далі – глухий кут. Всесвітньо сумнозвісний міст на Троєщину залишається потворною пам’яткою тупості і захланності трьох генерацій київської міської влади.
Якісь та надійність транспортного обслуговування у Києві впевнено деградує. Надто у порівнянні з іншими містами Європи – від Казані до Ліссабону. Аварійність, передусім перевезень у маршрутних таксі, спека або холод, хамство і безвідповідальність водіїв, збої регулярності, неприйнятна тіснява – це все київський пасажирський транспорт.
Тим часом у світі зростає кількість міст з цілковито безкоштовним громадським транспортом. Місцеві влади там розуміють, що комунальні перевезення є елементом міського середовища проживання людини, а не просто бізнес. Безкоштовний транспорт відіграє ту ж саму роль, яку свого часу зіграли безкоштовні міські бібліотеки – надаючи рівний доступ до інформації усім бажаючим.
Вирівнювання доступу людей до мобільності є соціальним завданням влади. Київська влада діє цілковито зворотнім чином.
Дуже цікавий соціально-економічний результат дало запровадження безкоштовного проїзду у міському транспорті Таллінна. Там від початку не стояло традиційних для подібних новацій у містах світу завдань зменшення кількості автомобілів на вулицях чи мобільності безробітних. Влада прагнула притоку у місто людей продуктивного віку.
Із запровадженням безкоштовного проїзду у 2013 році кількість резидентів у Таллінні зросла на 45 тисяч. У середньому кожний з них сплачує до міського бюджету 1000 євро податку на дохід фізичної особи щороку. Кількість безробітних серед молоді при цьому зменшилася з 22% у 2013 році до 8% у 2017 році.
Які є підстави підвищувати вартість проїзду для киян? Двомільярдний борг російським кампаніям за 100 вагонів метрополітену?
Якість роботи київського транспорту після зростання тарифу на проїзд не поліпшиться. Проте автори ідеї підвищити ціну, схоже, і не мали цього на увазі.
Добігає кінця термін перебування “біля ясел” поточної генерації влади – спочатку президента, за ним – парламенту, а тоді й Київради та міського голови. Генератор готівки має інтенсифікуватися, бо не факт, що доступ до нього зберігатиметься після 2018-2020 років.
І варто розуміти, що підвищення вартості проїзду у Києві є величезним злом для всієї української економіки. По-перше, тому, що на ціни у Києві орієнтуються транспортні підприємства в усій країні.
По-друге, зростання київського транспортного тарифу запускає загальний інфляційний мультиплікатор.
Додайте до цього анонсоване зростання ціни газу на 17% та адміністративне знецінення гривні, днями здійснене Нацбанком, інші очевидні чинники стагнації – і ви прийдете до висновку, що поточна влада сама не вірить у те, що їй вдасться зберегтися.
Утім вона завжди зможе замаскуватися під щось на зразок “помаранчевого” або “гідного”, як це ставалося після обох революцій.
Читайте: Рост тарифов на проезд в Киеве – результат жадности и лжи
Костянтин Матвієнко, експерт корпорації стратегічного консалтингу “Гардарика”, письменник
